Постанова

від 26.11.2014 по справі 910/8562/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/8562/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення та на постановугосподарського суду міста Києва від 16.07.2014 Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі№910/8562/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" доПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" пророзірвання договору поставки за участю представників сторін

від позивача: Васильєва В.А. - за довіреністю;

від відповідача: Половінкін О.В. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча-зернова корпорація України" про розірвання договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року у справі №910/8562/14 позов задоволено повністю. Розірвано укладений між ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" договір від 29.04.2013 року за №K013CHK-F поставки зерна майбутнього врожаю. Стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс" витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 скасувати, справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013 року між ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс" (постачальник) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (продавець) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №K013CHK-F, за умовами якого позивач у термін до 01 листопада 2013 року поставляє відповідачеві наступну сільськогосподарську продукцію - зерно кукурудзи 3 класу в кількості 3490,000 тон, відповідач - прийняти товар і оплатити (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору поставки позивач зобов'язався укласти зі страховою компанією, яка погоджена відповідачем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що у випадку настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, розмір всієї страхової виплати перераховується страховою компанією відповідачеві, а також передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є відповідач. Відповідач сплачує за позивача страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), у розмірі передбаченому згідно п. 4.1.1 договору поставки.

У відповідності до п. 4.1.1 договору поставки позивач доручає відповідачеві сплатити грошову суму, яку останній утримує із коштів, які належні до виплати позивачеві у відповідності до п. 4.1 договору поставки, в розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною договору поставки, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору поставки, вважаються сплаченими відповідачем на користь позивача з моменту сплати відповідачем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

29 квітня 2013 року між ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс", як страхувальником, і ПАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії", як страховиком, укладено договір №000157/06/13_Кв комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме позивачеві, зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (додаток №1 до договору страхування) (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору страхування загальний страховий платіж за договором дорівнює 183225,00 грн і підлягає сплаті таким чином: перша частина - 20 % від загального страхового платежу - 36645,00 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання Договору; друга частина - 80 % від загального страхового платежу - 146580,00 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання сторонами акта огляду посівів с/г культур, яким зафіксовано задовільний стан посівів с/г культу, що дозволяє прийняти їх на страхування.

Дія договору страхування припиняється при несплаті страхового платежу в розмірах та строки, визначених п. 12.3.3 вказаного договору.

Як вказує позивач, відповідачем 24 травня 2013 року було здійснено на користь страховика першу частину страхового внеску в сумі 36645,00 грн.

06 липня 2013 року сторонами договору страхування складено акт страхового огляду посівів с/г культур, який є додатком №4 до зазначеного договору. Вказаний акт підписано сторонами договору страхування і скріплено відбитками їх печаток. Як вбачається з акта від 06.07.2013 року, загальний стан посівів є задовільний.

Таким чином, за умовами п. 6.3 договору страхування відповідач за дорученням позивача зобов'язаний в термін до 05 серпня 2013 року, включно, здійснити на користь страховика другу частину страхового внеску в сумі 146580,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс" вказувало на те, що в результаті невиконання відповідачем обов'язку за договором поставки з оплати страховикові другої частини страхового внеску, встановленого п. 6.3 договору страхування, договір страхування припинив свою дію 06 серпня 2013 року о 00 год. 00 хв., що є істотним порушенням договору поставки, оскільки внаслідок таких дій відповідача позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні спірного правочину, тобто позивач самостійно повинен нести майнову відповідальність перед відповідачем за договором поставки через прострочення строків поставки товару у зв'язку із загибеллю врожаю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що наслідком припинення дії договору страхування слугував незадовільний стан врожаю, що встановлено актом огляду від 01.08.2013, а тому згідно п. 12.3.4 договору страхування його було припинено з дати проведення огляду посівів с/г культур, тобто ще до збігу місячного строку внесення другої частини страхового платежу, передбаченого п. 6.3 договору, а отже відсутні підстави для розірвання укладеного між сторонами договору поставки.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановивши, що в зв'язку з несплатою відповідачем другої частини страхового платежу, договір страхування припинив свою дію, а оскільки позивач при укладанні договору поставки розраховував на те, що він буде матеріально захищений (застрахований) від ризиків визначених в договорі страхування, дійшов висновку про порушення відповідачем істотних умов договору поставки, в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги та розірвав договір поставки.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Пунктом 8.1.2. договору страхування встановлено строк огляду посівів 15 календарних днів з дня набрання чинності договором страхування т/або 10 календарних днів після відновлення весняної вегетації або появи сходів (для ярих культур).

Згідно з п. 12.3.4 договору страхування, дія цього договору припиняється при виявленні відповідних недоліків сходів в результаті спільного огляду, здійсненого в строк, передбачений п. 8.1.2 договору страхування.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом огляду посівів від 06.07.2013 року станом на дату складення цього акта на всіх оглянутих ділянках сходи вже з'явилися і їх стан є задовільний.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що акт огляду посівів від 01.08.2013 року складений через 25 днів після того, як наявність сходів на місці посівів було підтверджено актом від 06.07.2013 року, тобто поза межами строку, передбаченого пунктом 8.1.2 договору, а отже акт огляду посівів від 01.08.2013 року не може бути підставою для припинення договору страхування на підставі п. 12.3.4 договору страхування.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що рукописний запис "відмова", який міститься у акті страхового огляду посівів с/г культур від 01.08.2013 року та на думку відповідача свідчить про відмову страховика у страхуванні предмету договору страхування, не може бути прийнятий до уваги з тих підстав, що запис "відмова" міститься після підписів сторін, які склали акт від 01.08.2013 року, та відбитків, якими скріплені їх підписи.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки невиконання відповідачем обов'язку за договором поставки з оплати другої частини страхового платежу призвело до припинення дії договору страхування, в зв'язку з чим відповідач позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору поставки, а саме того, що у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, грошові обов'язки за договором поставки виникатимуть у страховика на підставі договору страхування, а не у позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 у справі №910/8562/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

О.М. Мамонтова