Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/3865/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3865/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби ГУ юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, у 2008 - 2009 роках позивачу запропонували працювати у новій фірмі, але пояснили, що необхідно її зареєструвати на його ім'я, так як безпосередній засновник на той час не перебував в Україні, але в найближчий час повинен з'явитися та перереєструвати компанію. Позивач зазначає, що йому пообіцяли, що він буде працювати на даній компанії за фахом та отримувати заробітну платню.

Позивач погодився із пропозицією, так як в той момент, як він зазначає, йому необхідні були кошти для навчання та проживання у м. Києві.

Через декілька днів, як вказує позивач, йому сказали підійти до нотаріуса та підписати документи для реєстрації фірми, що ним і було зроблено.

Проте надалі, через тиждень, йому повідомили, що фірма зареєстрована не була, так як безпосередній засновник перестав цікавитися даним напрямком бізнесу і тому на роботу його відповідно брати не будуть.

В 2009-2010 роках, як пояснює позивач, його визвали до ДПІ і повідомили, що він є засновником та директором ТОВ «КОН'ЮНКТУРА ОФ» (код з ЄДР 36392112) та що дана компанія займається протизаконною діяльністю. З приводу цього позивач надав пояснення, які викладені і у позовній заяві.

В подальшому 21.01.2014 позивач звернувся до ДПІ з метою закриття зазначеного товариства у зв'язку з тим, що він не знав, що дана компанія зареєстрована на нього і що в даній компанії позивач є директором. У заяві, як зазначає позивач, він вказував, що ніякого відношення до вищевказаного підприємства він не має, тобто, як зазначає позивач, підприємство працювало та працює незаконно, так як він не знав і не міг знати, що дане підприємство зареєстровано на нього та, що він є директором даного підприємства.

Однак, до цього часу, як зазначає позивач, відповіді від податкового органу на своє звернення не отримував.

Вважаючи, що дана компанія займається протизаконною діяльністю, що є порушенням його прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до компетенції, функцій органів доходів і зборів не входить прийняття рішень про скасування державної реєстрації та ліквідації юридичних осіб, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на положеннях законодавства, є безпідставними та відповідно, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України) та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ (Закон №509-ХІІ).

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 67.2 ст. 67 ПК України визначено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що за контролюючим органом закріплено в установленому законом порядку право, а не обов'язок.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця встановлені законодавством.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відтак, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції зобов'язання податкового органу вчинити дії щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання є неможливим, виходячи з наступного.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Так, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що прийняття рішення або вчинення дій щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (в даному випадку ТОВ «КОН'ЮНКТУРА ОФ») є виключною компетенцію податкового органу, правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Н.М. Троян

Судді : Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.