Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/8402/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8402/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В. П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Криворізький цемент» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001892201 від 23.04.2014 року про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 394 413,00 грн., в тому числі, за основним платежем 315 530,00 грн., за штрафними санкціями 78 883,00 грн.

Вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Вказує, що понесені витрати ТОВ «ТД «Криворізький цемент» за страхування вантажу при перевезенні товару за договором страхування використані в господарській діяльності, а тому підлягають віднесенню до витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в період з 03.03.2014 року по 17.03.2014 року, відповідно до плану-графіку, проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ «ТД «Криворізький цемент» (код ЄДРПОУ 31091150) з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31.03.2014 року №661/26-53-22-01-21/31091150, яким встановлено порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток.

На підставі даного Акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001892201 від 23.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 394 413,00 грн., в тому числі, за основним платежем 315 530,00 грн., за штрафними санкціями 78 883,00 грн.

Встановлено, що між ТОВ «ТД» Криворізький цемент» (Замовник) та ТОВ «Лемтранс» (Експедитор) укладено договір №304/08 від 27.08.2008 року про надання послуг з організації постачання вантажу власним (орендованим) транспортом, яким зазначено, що Експедитор зобов'язаний відповідно до заявок Замовника здійснити перевезення вантажу.

Даний договір регулює взаємовідносини між Замовником та Експедитором по сплаті за використання власного (орендованого) рухомого складу та його збереження як у випадках організації перевезення вантажу за заявками Замовника, так і у випадках організації перевезень по заявках інших юридичних осіб, де Замовник виступає вантажоотримувачем, вантажовідправником, власником під'їзних шляхів (п.п. 1.1 п. 1 Договору №304/8).

Згідно з умовами вказаного договору, Експедитор здійснює не лише перевезення, а й, в свою чергу, організовує перевезення, тому доставка вантажу здійснюється не лише особистим рухомим складом, а й орендованим.

Позивачем (Страхувальник) укладено з ЗАТ «Страхове товариство «Стройполіс» (код ЄДРПОУ 25401697, Страховик) договір добровільного страхування вантажів № ДД100301/002 від 01.03.2010 року.

Згідно п. 2.2 Договору № ДД100301/002 від 01.03.2010 року, об'єктом страхування є вантаж, згідно страховому сертифікату, який є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачем надано копії заявок про страхування вантажу та багажу, зі змісту яких вбачається зазначення відправника, отримувача, об'єкт страхування - вантаж (упаковка, кількість, вага), вид транспорту, вартість вантажу, страхова сума тощо, копії страхових сертифікатів, також виписані ЗАТ «Страхове товариство «Стройполіс» акти виконаних робіт ТОВ «ТД «Криворізький цемент» на загальну суму 1 593 165,86 грн.

За отримані послуги страхування при перевезенні вантажу ТОВ «ТД «Криворізький цемент» перерахувало грошові кошти на рахунок ЗАТ «Страхове товариство «Стройполіс» № 26504300000866 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, згідно виписок з банку за перевіряємий період на загальну суму 1 736 430,00 грн.

Позивачем за рахунок вказаних операцій сформовано валові витрати на загальну суму 1 593 165,86 грн., у тому числі, 3 квартал 2012 року - на суму 372 892,00 грн., 4 квартал 2012 року - на суму 268 577,00 грн., 2013 рік - на суму 951 697,00 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Апелянт посилається на те, що понесені позивачем витрати за страхування вантажу при перевезенні вапняку флюсованого згідно договору №ДД 100301/002 від 01.03.2010 року використані не в господарській діяльності та не підлягають віднесенню до витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період.

Однак, як встановлено судом, вантаж, який поставлений перевізником ТОВ «Лемтранс» у перевіряємий період реалізований позивачем відповідно до прибуткових накладних та оборотно-сальдових відомостей.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами підпункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. «е» п.138.10.3 ст.138 ПК України, до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи витрати які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Виконання умов перелічених вище договорів та відповідною подальшою реалізацією товарів (послуг) засвідчуються належним чином оформленими первинно-обліковими документами, в яких чітко зазначено якого саме виду виконуються роботи (надаються послуги) та реалізовується товар, розкритий зміст виконаних робіт (наданих послуг), умови страхування та наявні вказівки, що ці роботи (послуги) надаються на виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача та право на формування валових витрат.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Укладення вказаних договорів обумовлюється господарською діяльністю.

Укладаючи угоди зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано суду документи, що підтверджують формування об'єкта оподаткування по договору страхування вантажу, які відносяться до таких, що стосуються господарської діяльності позивача. Крім того, оскільки відповідальність перевізника за вантаж договором не був передбачений, тому для уникнення пошкодження чи втрати вантажу позивачем був укладений договір страхування вантажу №ДД 100301/002 від 01.03.2010 pоку.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Криворізький цемент» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.