Ухвала

від 07.10.2014 по справі 820/13301/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 820/13301/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 820/13301/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 24.04.2014 року №0001372203.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 24.04.2014 року №0001382203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.04.2014 року за №0001372203, № 0001382203, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ".

Відповідач - Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 21.01.2014 року відповідачем складено та надіслано на адресу позивача запит про надання пояснень та її документального підтвердження №480/10/20-23-22-01-25 щодо проведення фінансово-господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за період 30.11.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005).

Листом за №6 від 12.02.2014 року позивачем надана відповідь податковому органу на вищевказаний запит в якому, посилаючись на положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач вказує на недоліки запиту контролюючого органу, а тому на підставі п.73.3 ст. 73, пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України було відмовлено відповідь на запит.

В період з 28.03.2014 року по 31.03.2014 року фахівцями відповідача була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "ЛТ" (код ЄДРПОУ 31977284) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за листопад 2013 року, по операціям з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005).

За результатами проведеної перевірки складено акт №506/220/31977284 від 31.03.2014 року, згідно висновків якого податковим органом встановлення порушення Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТ» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого суми податку на додану вартість занижено на 161612,00 грн. у т.ч. - за листопад 2013р. на суму 161612,00 грн.; ст.138 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток у сумі 153531,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 153531,00 грн. Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТ», не погодившись з висновками акту №506/220/31977284 від 31.03.2014 року звернувся до начальника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченнями №14 від 11.04.2014 року в яких просив скасувати зазначений акт.

За результатами розгляду заперечень №14 від 11.04.2014 року відповідачем було ухвалено рішення, яке оформлене листом №3376/10/20-33-22-08 від 18.04.2014року, відповідно до якого висновки акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014 року є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі висновків акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014року відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення:

- №0001372203 від 24.04.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202015,00 грн., з яких 161612,00 грн. - за основним платежем та 40403,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001382203 від 24.04.2014р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 191913,75 грн., з яких 153531,00 грн. - за основним платежем та 38382,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з ухваленими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою №22 від 16.05.2014року, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 року за №0001372203 та №0001382203.

За наслідками розгляду скарги позивача №22 від 16.05.2014року Головним управлінням Міндоходів у Харківській області було ухвалено рішення за №4250/10/20-40-10-04-17 від 02.07.2014 року відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014року за №0001372203 та №0001382203 - без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014року та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 24.04.2014року за №0001372203 та №0001382203 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" не підтверджені належними доказами, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" були укладені наступні договори:

- договір підряду №12/С/П від 12.08.2013 року, відповідно до положень якого зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Комунальної установи "Культурний центр "Імідж", розташованої по вул. Кожедуба, 24, м. Чугуєв, Харківської області, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її;

- договір підряду №18С/П від 16.09.2013 року, відповідно до положень якого Підрядник (ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД") зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості України, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, 3а, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її. На підтвердження виконання умов договорів підряду №12/С/П від 12.08.2013 року та №18С/П від 16.09.2013 року позивачем надано відомості ресурсів, розрахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості з рахунків позивача

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином позивачем по справі було дотримано вимоги чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, а тому висновки акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими.

Щодо зазначених в акті перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014 року порушення позивачем приписів ст.138 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією. Щодо доводів апеляційної скарги про здійснення контрагентом позивача - ТОВ «Тітус Трейд» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру на підставі акту ДПІ у Оболонському районі м.Києва №843/26-54-22-02-10/38005005 від 19.12.2013року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а тому ухвалені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та протиправними.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі №820/13301/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.