Постанова

від 14.10.2014 по справі 910/14986/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 910/14986/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Герасимчук С.Ю., відповідача -Майєр К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКП "Київпастранс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі№910/14986/13 за позовомКП "Київпастранс" доТОВ "ДА-ЛІ" про стягнення заборгованості та пені ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 04.03.2014 (судді Бондаренко Г.П., Котков О.В., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

КП "Київпастранс" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.632,651,654 ЦК України, ст.188 ГК України та ст.ст.32-34 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що ціни та тарифи на послуги по розміщенню рекламних засобів на майні підприємств комунальної власності встановлюються та регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, тому сторони не уповноважені самостійно (в рамках господарського договору) регулювати та встановлювати розмір плати за розміщення рекламних засобів на комунальному майні. Крім того, на думку заявника, пунктом 3.5 договору від 03.03.2005 №14/17-4 передбачено проведення розрахунків між сторонами відповідно до рішень Київської міської державної адміністрації, тому цілком законним та обґрунтованим є виставлення позивачем відповідачу рахунків за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської держаної адміністрації від 21.05.2012 №838.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

03.03.2005р. між КП "Київпастранс" (підприємство) та ТОВ "ДА-ЛІ" (агентство) укладено договір №14/17-4, предметом якого є надання позивачем відповідачу наступних послуг: погодження документації, необхідної для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надання у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать позивачу на правах господарського відання; виконання роботи через відокремлений підрозділ позивача - "службу енергетичного забезпечення" по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів.

Відповідно до п.2 договору від 03.03.2005 надання зазначених вище послуг підприємство здійснює згідно з додатковими до цього договору угодами (додатками), які складаються на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті, затверджених Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київської міської ради.

Пунктом 3.1 договору від 03.03.2005 сторони визначили, що вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації та Головним управлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про впорядкування розміщення реклами на транспорті комунальної власності м.Києва" від 29.12.2004 №2377.

Пунктами 3.2,3.3,3.4 договору від 03.03.2005 визначено, що агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту КП "Київпастранс" за надання послуг по розміщенню реклами, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення; агентство перераховує на розрахунковий рахунок служби енергетичного забезпечення плату за монтаж, демонтаж та технічне обслуговування рекламних конструкцій, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення; перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10-го числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунка-фактури.

Згідно з п.3.5 договору від 03.03.2005 в разі прийняття Київською міською державною адміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП "Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство.

Відповідно до п.7.3 договору від 03.03.2005 у разі впровадження державними органами влади та органами місцевого самоврядування змін щодо порядку оформлення дозвільної документації, розрахунків, тарифів, що стосуються розміщення реклами та рекламоносіїв сторони зобов'язуються протягом 10 днів з моменту набрання чинності нормативних актів переглянути умови даного договору та внести відповідні зміни.

Додатками №1,2,1-1 до договору сторони погоджували адресну програму до договору - перелік місць розміщення рекламних конструкцій з прив'язкою до вулиць, номерів будинків, номерів опор контактної мережі та ін.

Додатковою угодою до договору від 01.04.2010 сторони погодились внести зміни до договору та відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про затвердження порядку визначення розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва" від 15.10.2008 № 427 встановили з 01.01.2010р. щомісячну базову плату за спеціальну рекламну конструкцію на поперечинах між опорами освітлення та контактної мережі 63 грн. за 1 кв. м. Базова плата змінюється залежно від зони розміщення засобу реклами шляхом множення на коефіцієнт диференціації.

Додатковою угодою до договору від 28.06.2011 сторони домовились продовжити дію договору до 30.06.2016р. Крім того, зазначеною додатковою угодою сторони домовились внести зміни до адресної програми, яка була визначена сторонами в додатку №1 до додаткової угоди від 28.06.2011.

21.05.2012р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" №838, яке було оприлюднене в газеті "Хрещатик" №119 (4139) від 31.08.2012р.

Відповідно до п.12 додатку 4 вищезазначеного розпорядження тариф за розміщення спеціальної рекламної конструкції на поперечинах між опорами освітлення та контактної мережі в місяць становить 75 грн. за 1 кв.м. площі рекламного засобу.

17.09.2012р. позивач направив на ім'я відповідача лист №14-01/06-261, відповідно до якого позивач надав відповідачу на підпис проект додаткової угоди щодо перерахунку розміру оплати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності м.Києва, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 №838. Вказаний лист відповідач отримав 19.09.2012р.

У відповідь на вказаний вище лист відповідач направив позивачу відповідь від 21.09.2012 №525, з якої вбачається, що позивачем відповідачу був направлений проект додаткової угоди від 01.09.2012 та калькуляція до договору №157-2006 від 28.08.2006. Відповідач в листі зазначив, що між ними укладений договір №14/17-4 від 03.03.2005, крім того, просив внести зміни відносно кількості та площі рекламних засобів в калькуляцію визначення вартості послуг за розміщення рекламного матеріалу та направити належну калькуляцію та додаткову угоду на адресу відповідача. Зазначений лист направлений позивачу 30.10.2012р.

За вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 року позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату обумовлених договором послуг з врахуванням підвищених тарифів. Загалом позивач за вказаний період виставив відповідачу рахунків на загальну суму 1401690 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за вересень-грудень 2012 року відповідач перерахував позивачу за договором 212106 грн.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до вимог ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються та регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За умовами договору від 03.03.2005 в разі прийняття Київською міською державною адміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП "Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство. У разі впровадження державними органами влади та органами місцевого самоврядування змін щодо порядку оформлення дозвільної документації, розрахунків, тарифів, що стосуються розміщення реклами та рекламоносіїв сторони зобов'язуються протягом 10 днів з моменту набрання чинності нормативних актів переглянути умови даного договору та внести відповідні зміни. Тобто сторонами погоджено, що зміна розміру плати внаслідок зміни певних обставин здійснюється за згодою сторін, що узгоджується з положеннями діючого законодавства.

Однак, факт направлення позивачем відповідачу листа з повідомленням про зміну тарифів та проекту додаткової угоди з калькуляцією до договору не свідчить про погодження між сторонами нових тарифів по договору (ціни) з 01.09.2012р., оскільки такі зміни не були прийняті відповідачем. Відповідні зміни за згодою сторін були внесені до договору лише з 01.01.2013р. відповідно до додаткової угоди від 02.01.2013.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мав підстав для самостійної зміни розміру плати без згоди відповідача, і мав право у разі недосягнення згоди відповідача щодо внесення змін до договору, які стосуються розміру оплати, звернутись за захистом своїх інтересів до суду.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В основу рішення та постанови про відмову в позові покладено висновки судів про відсутність станом на 01.09.2012р. укладеної між сторонами додаткової угоди до договору від 03.03.2005 про зміну тарифів за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу.

Однак, судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Викладене не виключає наявність підстав вважати, що в силу прямих вказівок постанови Кабінету Міністрів України відповідач не звільняється від обов'язку оплатити обумовлені договором від 03.03.2005 послуги з врахуванням підвищених тарифів та без укладання додаткових угод до договору від 03.03.2005, оскільки такі тарифи регулюються органом місцевого самоврядування та їх встановлення не є правом сторін договору.

Крім того, згідно зі ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою погодження сторонами в п.3.5 договору можливості зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення іншої сторони про таку зміну, що і було зроблено позивачем шляхом надсилання відповідачу листа від 17.09.2012 №14-01/06-261. Вказаний пункт договору, який по суті є договірним застереженням в розумінні ст.654 ЦК України, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Відтак, з врахуванням приписів ст.ст.627,628,632 ЦК України, касаційна інстанція не виключає законність та обґрунтованим стягнення з відповідача плати за надані послуги за спірний період згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 №838.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанова ВГСУ від 30.07.2014 у справі №910/18251/13).

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення господарських зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4.3 договору від 03.03.2005 передбачено, що у випадку порушення агентством термінів оплати, зазначених в кожному випадку в додаткових угодах, агентство сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день оплати за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми простроченого платежу.

Відтак, колегія погоджується з твердженнями скаржника про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором від 03.03.2005 для останнього настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, а також дійсного розміру сум боргу та пені, підлягаючих до сплати позивачу за рахунок відповідача, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на вищезгадані порушення норм матеріального (ст.ст.611,627,628,632,654 ЦК України та ст.193 ГК України) та процесуального права (ст.ст.32,33,34,43 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія з урахуванням вимог п.3 ст.111 9 ГПК України вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП "Київпастранс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 04.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №910/14986/13 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун