Постанова

від 28.04.2015 по справі 910/14986/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 910/14986/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників:

від позивача Герасимчук С.Ю. - дов. №06-5/17 від 05.01.2015 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Лі»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.02.2015 р. (головуючий суддя Спичак О.М.,

судді: Босий В.П., Селівон А.М.)

у справі №910/14986/13

за позовом Комунального підприємства «Київпастранс»

(далі - КП «Київпастранс»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Лі»

(далі - ТОВ «Да-Лі»)

про стягнення 636 427,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. у справі №910/14986/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Да-Лі» на користь КП «Київпастранс» 579 330,30 грн. основного боргу, 45 284,62 грн. пені та 12 492,30 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Крім цього, повернуто КП «Київпастранс» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 604,85 грн., сплачений згідно платіжного доручення №27650 від 30.07.2013 року.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції порушено норми ст. 34 ГПК України, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено положення ст. 632 ЦК України й не враховано, що оплату відповідачем за надані послуги за укладеним між сторонами договором здійснено в повному обсязі, порушено норми ст.ст. 525, 654 ЦК України й не враховано, що розрахунок боргу за новими цінами зроблено позивачем невірно, а відтак безпідставним є нарахування боргу та пені тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Да-Лі» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 31.03.2015 року.

30.03.2015 р. від КП «Київпастранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач вважав оскаржене рішення правомірним, обґрунтованим, прийнятим згідно норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р., через нез'явлення в судове засідання представника відповідача (апелянта), відсутність доказів його належного повідомлення про час та місце судового засідання, розгляд справи №910/14986/13 відкладено на 28.04.2015 року.

В судове засідання 28.04.2015 р. представник відповідача (апелянта) повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулася від відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених у цьому розділі особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п. 3.9.1, 3.9.2) встановлено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, КП «Київпастранс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Да-Лі» про стягнення 866 670,17 грн. за договором №14/17-4 від 03.03.2005 р. (далі - Договір), з яких: 816 031,50 грн. - основна заборгованість; 50 638,67 грн. - пеня. Позовні вимоги мотивовано прийняттям Київською міською державною адміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП «Київпастранс» (розпорядження №838 від 21.05.2012 р.) та направленням відповідачу листа №14-01/06-261 від 17.09.2012 р. з повідомленням про зміну тарифів на розміщення реклами та проекту додаткової угоди до Договору щодо збільшення плати по ньому тощо.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі №910/14986/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2014 р. у справі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. у справі №910/14986/13 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи згадані судові рішення та надсилаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України посилався на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою погодження сторонами п. 3.5 Договору можливості зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення іншої сторони про таку зміну. Наведене і було зроблено позивачем шляхом надсилання відповідачу 17.09.2012 р. листа №14-01/06-261. З врахуванням приписів ст.ст. 627, 628 та 632 ЦК України судом касаційної інстанції не виключено законність та обґрунтованість стягнення з відповідача плати за надані послуги за спірний період згідно затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 р. №838 тарифів. Одночасно Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи судам необхідно врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати всі обставини, зокрема, щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, його дійсного розміру, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін тощо.

В ході нового розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою останній просив суд стягнути з ТОВ «Да-Лі» 650 173,03 грн., з яких: 591 142,80 грн. - основний борг; 45 284,62 грн. - пеня; 12 362,48 грн. три відсотки річних; 1 383,13 грн. інфляційні втрати.

Розглянувши згадану заяву та виходячи з її змісту, місцевий суд дійшов висновку, що заяву може бути прийнято лише в частині стягнення основного боргу та пені, а щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань у прийняті заяви слід відмовити з огляду на те, що по своїй суті вона є не збільшенням розміру позовних вимог, а заявленням додаткових позовних вимог, що є недопустимим в розумінні ст. 22 ГПК України.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши матеріали справи з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції,, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак позов задовольнив частково.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що сторони приписами п.3.5 Договору погодили можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення іншої сторони про таку зміну. Наведене було зроблено позивачем шляхом надсилання відповідачу листа від 17.09.2012 р. №14-01/06-261, відтак дійшов висновку про законність та обґрунтованість стягнення з відповідача плати за надані послуги за спірний період згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 р. №838. Разом з тим, з огляду на здійснені відповідачем часткові проплати та об'єм послуг, який відповідачу надано не було, місцевий суд вважав, що на момент розгляду спору борг відповідача перед позивачем за Договором становить 579 330,30 грн., а не 591 142,80 грн. як заявлено позивачем, тому позов задовольнив частково тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими обставинами та матеріалами справи.

Як встановлено матеріалами справи, 03.03.2005 р. між КП «Київпастранс» (підприємством) та ТОВ «Да-Лі» (агентством) укладено Договір, предметом якого є надання підприємством агентству наступних послуг: погодження документації, необхідної для розміщення рекламних конструкцій; надання інформації про місця для розташування рекламних конструкцій; надання у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать підприємству на правах господарського відання; виконання робіт через відокремлений підрозділ підприємства - «службу енергетичного забезпечення» по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів (п. 1 Договору).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлено договором (ст.ст. 901, 903 ЦК України).

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги з вересня по грудень 2012 року по тарифу - 75,00 грн. за 1 кв. м. площі рекламного засобу відповідно до розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 р. №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві».

Відповідач проти задоволених позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутнє право позивача вимагати від відповідача з 01.09.2012 р. оплати за розміщення спеціальної конструкції згідно розпорядження КМДА від 21.05.2012 р. №838 за ціною по 75,00 грн., оскільки така ціна встановлена лише з 01.01.2013 р. на підставі додаткової угоди від 02.01.2013 р. та адресної програми від 02.01.2013 р. до Договору. Крім цього, за твердженнями відповідача розрахунок боргу позивачем за новими цінами зроблено невірно, оскільки збільшення ціни за розпорядженням КМДА №838 від 21.05.2012 р. відбулося на 12 гривень за 1 кв.м., а позивач безпідставно збільшив рахунок на 8 разів, також не враховано сплату заборгованості за спірні місяці за ціною Договору.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Сторонами погоджено (п. 3.5 Договору), що у разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП «Київпастранс» розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство (відповідача у справі).

Таким чином, сторони Договору погодили можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення іншої сторони про таку зміну, що і було зроблено позивачем шляхом надсилання відповідачу листа №14-01/06-261 від 17.09.2012 року.

Вимогами п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. за №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

21.05.2012 р. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження №838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 р. №40/957 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві», пунктом 1 якого затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва (далі - Порядок).

Додатками 3 та 4 Порядку встановлено базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену, а також базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності міста Києва.

Оскільки сторонами Договору було погоджено можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення про таку зміну іншої сторони, що і було зроблено позивачем листом від 17.09.2012 р. №14-01/06-261, виставлення позивачем рахунків відповідачу за тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА №838 від 21.05.2012 р., є законним та обґрунтованим.

Крім цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем в розрахунку за період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. не взято до уваги, що за деякими адресами послуги надано не було у зв'язку з ремонтом рекламних конструкцій (зазначене підтверджується актами наданих послуг, які підписані зі сторони позивача та були долучені ним до матеріалів справи), а відтак борг відповідача перед позивачем з урахуванням часткових проплат становить 579 330,30 грн., відтак позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Положеннями ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати зазначених в кожному випадку в додаткових угодах, агентство сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день оплати за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми простроченого платежу (п. 4.3 Договору).

Матеріалами справи встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 48 020,70 грн., проте враховуючи неможливість суду виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 45 284,62 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Лі» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. у справі №910/14986/13 - без змін.

Матеріали справи №910/14986/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун