Ухвала

від 14.10.2014 по справі 2а/0570/14110/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/51768/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення заборгованості,

встановив:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області звернулося з позовом до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення сум штрафних санкцій у відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 08 вересня 2012 року представником позивача проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відокремленого підрозділу «Шахта Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» за період з 17 вересня 2011 року по 18 вересня 2012 року. Результати перевірки викладені в акті № 54/04-12 від 18 вересня 2012 року, який отримано головним бухгалтером підприємства із запереченнями.

За результатами перевірки на суму недоїмки нарахована пеня в сумі 318 876 грн. 14 коп.

В зв'язку з несплатою коштів Фонд звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про нарахування пені правових норм, які б встановлювали таку відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до відділення Фонду, не існувало, тому в позові відмовив.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Частиною другою статті 52 Закону № 1105-XIV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. З прийняттям і вступом у дію Закону № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована, а нарахування пені при несвоєчасному або неповному нарахуванні та перерахуванні страхових внесків не передбачено.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 втратила чинність Інструкція, відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції (пеня), має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла в період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19 лютого та 26 березня 2013 року у справах №№ 21-432а12, 21-71а13, відповідно.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права.

Водночас, для правильного вирішення цієї справи судам необхідно встановити правильність нарахування позивачем штрафних санкцій, тоді як суд касаційної інстанції позбавлений повноважень встановлювати нові обставини у справі, а отже рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: