Постанова

від 28.04.2015 по справі 2а/0570/14110/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року (об 11 год. 28 хв.) Справа № 2а/0570/14110/2012Провадження № СНДО/808/23/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Передерій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області

до Державного підприємства «Торезантрацит»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області (далі – відділення Фонду, позивач) звернулось до суду із позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» (далі – ДП «Торезантрацит», відповідач), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по пені в розмірі 318876,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та вказує, що відповідач зареєстрований як платник Фонду страхових внесків, але підприємство не в повному обсязі сплатило обов'язкові страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Торезі згідно акту перевірки від 18.09.2012 №54/04-12 ДП «Торезантрацит» має заборгованість по пені у сумі 318876,14 грн., яка нарахована у зв'язую з несвоєчасною сплатою страхових внесків. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

13.11.2014 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю з Вищого адміністративного суду надійшла справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 10.04.2015 надав суду клопотання (вх. № 15378) про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

19.01.2015 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх. №1989), у яких останній посилався на приписи Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та зазначав, що в період, який перевірявся, не існувало закону, який передбачав нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому вважав, що у суду не має правових підстав для задоволення позову про стягнення пені з позивача. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Державне підприємство «Торезантрацит» (ідентифікаційний код 32366906) є юридичною особою, яка зареєстрована 26.12.200, що підтверджується Довідкою №01-25/2-28 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно страхового свідоцтва №0561000112 відповідач 03.05.2001 взятий на облік як платник страхових внесків.

Державне підприємство «Торезантрацит» має відокремлений підрозділ «Шахта Прогрес» (ідентифікаційний код 26391297), який є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області за № 05-52-01-0924.

Завідувачем сектора по роботі з роботодавцями відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Торезі Донецької області була проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відокремленого підрозділу «Шахта Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» за період з 17.09.2011 по 18.09.2012, за результатами якої складено відповідний акт № 54/04-12 від 18.09.2012.

Згідно акту попередню перевірку проведено завідувачем сектора по роботі з роботодавцями за період з 01.09.2010 по 16.09.2011, за результатами перевірки нараховано пені 375905,97 грн., Пені не сплачено.

За результатами перевірки виявлені факти порушення сплати страхових внесків, а саме ВП «Шахта Прогрес» ДП «Торезантрацит» за невнесену у встановлений строк заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду нараховується пеня з суми недоїмки за кожний прострочений день, виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами викладено у додатку 1 до акту. Сальдо розрахунків станом на 16.09.2011 становить 4536285,68 грн., у тому числі недоїмка 3734305,65 грн., пеня 801980,03 грн. Так, за результатами перевірки ВП «Шахта Прогрес» ДП «Торезантрацит» нараховано пені у сумі 318876,14 грн.

Несплата відповідачем заборгованості по пені у добровільному порядку стала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

При цьому, щодо фактів невчасної сплати ВП «Шахта Прогрес» ДП «Торезантрацит» страхових внесків між сторонами у даній справі спір відсутній, спір виник з приводу наявності у позивача повноважень щодо нарахування пені за невнесену у встановлений строк заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23.09.1999 (далі – Закон №1105-XIV).

Відповідно до ч.2 ст. 45 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону №1105-XIV страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків передбачена ст.52 Закону України №1105-XIV. Частиною другою цієї статті було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Із набранням чинності Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права була скасована.

Проте, вказана обставина не скасовує відповідальність страхувальника за вчинення відповідних порушень, які були ним допущені до 01 січня 2011 року.

До 1 січня 2011 року порядок взяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначається Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 за №36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за №867/14134 (далі – Інструкція №36).

Пунктом 4.12 Інструкції №36 встановлювалось, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Згідно з пунктом 4.13 Інструкції №36 нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Відповідно до підпунктів 5.1 та 5.2 п.5 Інструкції №36 не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Абзацом 5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як було встановлено судом матеріалами справи, згідно акту №54/04-12 від 18.09.2012 попередню перевірку відокремленого підрозділу «Шахта Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» проведено завідувачем сектора по роботі з роботодавцями за період з 01.09.2010 по 16.09.2011 (акт перевірки від 16.09.2011 №86/04-12), за результатами якої нараховано пені у розмірі 375905,97 грн., яка на момент перевірки не сплачена. Так, відповідно додатку № 1 до акту станом на 17 вересня 2011 року існувала заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 3734305,65 грн.

Відповідно до абз.6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VІ за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Таким чином, вказана норма передбачає продовження вчинення органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій стосовно вищезазначених видів заборгованості відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Окрім того, частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Отже, Фонд і після 01 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 01 січня 2011 року, і, у випадку виявлення порушень, - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію наведених положень Закону № 2464 правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30.11.2010 № 31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України».

Пунктом 2 цієї постанови визнано такою, що втратила чинність постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України».

При цьому встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, здійснюється відповідно до цієї ж Постанови № 36, яка втратила чинність.

Слід зазначити, що аналогічним правовідносинам вже надавалась правова оцінка Верховним Судом України. Зокрема, у рішенні від 01.10.2013 № 21-323а13 вказано, що «до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом».

Положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

При цьому, згідно ч.2 ст.17 Закону № 1105-XIV строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Як встановлено ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» (ідентифікаційний код 32366906) заборгованість по пені в розмірі 318876,14 грн. (триста вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 14 копійок) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області (вул. Обручева, 17, м. Волноваха, Волноваський район, Донецька область).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                             І.В. Батрак