Постанова

від 14.10.2014 по справі 826/9192/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року 13:05 № 826/9192/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників:

від ПозивачаПоліщук О. А. (довіреність) від ВідповідачаПерепелюк О. В. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (надалі - Позивач/ТОВ «Профтранссервіс») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Подільському районі), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі №0001982250 від 07.06.2012 р., яким ТОВ «Профтранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 290 835,00 грн. (за основним платежем 1 032 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 258 167,00 грн.).

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Профтранссервіс» суму судових витрат у розмірі 487,20 грн., сплачених за подання адміністративного позову.

Після усунення недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 р. було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 р. із порушенням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон №334) та Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168). При цьому, представники Позивача зазначають про реальність господарських операцій між ТОВ «Профтранссевіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин ЛТД» (надалі - ТОВ «Аквамарин ЛТД»).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ЦК України, Закону №334, Закону №168, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88). Крім того, представник Відповідача вказав, що наразі наявна ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 31.12.2013 р. по справі №760/27667/13к щодо ОСОБА_4, в якій зафіксований факт складання фіктивних документів по взаємовідносинам між ТОВ «Профтранссевіс» та ТОВ «Аквамарин ЛТД».

В судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «Профтранссервіс» ОСОБА_5, який надав пояснення щодо взаємовідносин із ТОВ «Аквамарин ЛТД».

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 15.10.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Профтранссервіс» зареєстроване 26.12.2007 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, та з 27.12.2007 р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Основним видом діяльності є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт.

За період з 07.05.2012 р. по 14.05.2012 р., на підставі наказу Відповідача №320 від 07.05.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення Відповідача №364 від 07.05.2012 р., інспекторами Відповідача було проведено документальну позапланову виїзну передвіку Позивача, за результатами чого було складено Акт №171/22-505/35465163 від 21.05.2012 р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профтранссервіс» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Аквамарин ЛТД» (код 36125765) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.» (надалі - Акт №171/22).

За результатами проведеної перевірки, інспекторами було вказано в Акті №171/22 наступні виявлені порушення:

ь п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 290 835,00 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (2 квартал 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн.); 9 місяців 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (3 квартал 2010 р. у сумі 0 грн.); 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (4 квартал 2010 р. у сумі 0 грн.)

ь пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 032 668,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2010 р. на суму 895 083,00 грн., червень 2010 р. на суму 137 585,00 грн.

07.06.2012 р., на підставі Акту №171/22, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001982250, в якому збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 3014010100) на загальну суму 1 290 835,00 грн. (із яких, 1 032 668,00 грн. - за основним платежем, 258 167,00 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення спірного податкового-повідомлення рішення, тому Позивач оскаржив рішення Відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються положеннями ст.5 Закону №334 та ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 Закону №334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону №334 та Закону №168, підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон №334 та Закон №168 пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

При цьому, в пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 та п.2.2 р.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Як вбачаться із матеріалів справи, що не заперечується учасниками справи, між Позивачем та ТОВ «Аквамарин ЛТД» було укладено Договір №42/04 на надання робіт по очистці вагонів від 16.04.2010 р. (надалі - Договір №42/04), яким передбачено, що Позивач (Замовник) доручає, а Підрядник (ТОВ «Аквамарин ЛТД») приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по очистці залізничних вагонів, зняття кріплень при вивантаженні, із вивезення зметених залишків вантажу в вигляді сміття, а також підготовку вагонів до завантаження та навішування ЗПП (запірно-пломбувальних пристроїв) після завантаження вагонів.

В якості доказів отримання послуг від ТОВ «Аквамарин ЛТД» за Договором №42/04 Позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт на суму 6 916 007,22 грн., зокрема: Акт №300410 від 30.04.2010 р., відповідно до якого вартість робіт склала 5 370 499,98 грн. (в тому числі і ПДВ 895 083,33 грн.); Акт №300610 від 30.06.2010 р., відповідно до якого вартість робіт склала 825 507,24 грн. (в тому числі і ПДВ 137 584,54 грн.).

Додатково Позивачем надано податкові накладні на загальну суму 5 611 007,24 грн. (із ПДВ), який виданий від ТОВ «Аквамарин ЛТД» Позивачу: №873 від 16.04.2010 р. на суму 1 071 000,00 грн., №907 від 21.04.2010 р. на суму 49 500,00 грн.; №963 від 28.04.2010 р. на суму 650 000,00 грн.; №976 від 30.04.2010 р. на суму 3 600 000,00 грн.; №1476 від 30.06.2010 р. на суму 825 507,24 грн.

Крім того, в якості доказів проведення оплати за отримані роботи, Позивачем надано платіжні доручення із відмітками банку про проведення платежу на загальну суму 2 424 500,00 грн.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції.

В якості додаткових доказів реальності господарської операції із ТОВ «Аквамарин ЛТД» за Договором №42/04 Позивачем були надані такі документи: Договір про організацію перевезень вантажів по залізницях України №ПР/М-08449/НЮп від 08.05.2008 р.; Договір про організацію перевезень вантажів по залізницях України №ПЗ№М-085253/НЮ від 19.02.2008 р.; Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги №Е-087735 від 28.12.2010 р.; Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги №619-10 від 29.11.2010 р.; Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги №1160424 від 28.03.2008 від 18.03.2013 р.; Договір про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів №0261/4 від 23.12.2013 р.; штатний розпис працівників (станом на 01.06.2014 р.); копії дипломів; договір оренди №977 від 07.10.2013 р.; ліцензії серії АГ №504577 щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; податкові декларації за 2014 р. Крім того, Позивачем надано до суду і інші докази, які на його думку посвідчують реальність господарської операції із ТОВ «Аквамарин ЛТД», зокрема: договір №30/10 про надання послуг по організації перевалки вантажів та їх експедируванню від 19.10.2009 р.; копії актів прийому елеваторами від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за 2008 р. та 2009 р.; здавальні акти від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за березень 2010 р. - червень 2010 р.; банківська виписка про оплату послуг експедирування.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.69 та ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В зв'язку із чим, судом не приймаються до уваги докази (Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги №Е-087735 від 28.12.2010 р.; Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги №619-10 від 29.11.2010 р.; Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги №1160424 від 28.03.2008 від 18.03.2013 р.; Договір про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів №0261/4 від 23.12.2013 р.; штатний розпис працівників (станом на 01.06.2014 р.); копії дипломів; договір оренди №977 від 07.10.2013 р.; ліцензії серії АГ №504577 щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; податкові декларації за 2014 р., копії актів прийому елеваторами від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за 2008 р. та 2009 р.; здавальні акти від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за березень 2010 р.) оскільки вони не стосуються взаємовідносин спірного періоду .

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, від Позивача Акт №300410 від 30.04.2010 р. підписав ОСОБА_4

В ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, в матеріалів справи наявна ухвала Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/27667/13к від 31.12.2013 р. щодо ОСОБА_4, в якій встановлено, що останній діючи як фізична особа, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та недостовірність внесених даних, діючи за вказівкою директора ТОВ «Профтранссервіс» ОСОБА_5, перебуваючи в травні у денний час 2010 р. в офісному приміщенні ТОВ «Профтранссервіс» за адресою: м. Київ, вул. Червонопартизанська, 1/3, підписав офіційний документ - акт здачі-прийомки виконаних робіт №300410 від 30.04.2010 р. за договором №42/04 від 16.04.2010 р., що містить завідомо неправдиві відомості щодо виконання робіт з обслуговування вагонів ТОВ «Аквамарин ЛТД» на суму 5 370 499,98 грн. з врахуванням ПДВ, що не відповідає дійсності та посвідчує юридичний факт виконання робіт ТОВ «Аквамарин ЛТД», що передбачала, як усвідомлював ОСОБА_4, відображення директором ТОВ «Профтранссервіс» ОСОБА_5 показників господарських операцій зазначених в акті здачі-прийомки виконаних робіт №300410 від 30.04.2010 р. в документах бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Профтранссервіс». Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується підприємством, з метою використання документу іншою особою, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України.

Таким чином, Акт №300410 від 30.04.2010 р. не може бути належним первинним документом, в розумінні положень Закону №996.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка директор ТОВ «Профтранссервіс» ОСОБА_5, однак ним не було надано жодних обґрунтованих пояснень, які б спростовували ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/27667/13к від 31.12.2013 р. щодо ОСОБА_4.

Більше того, Позивачем надано здавальні акти від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за квітень 2010 р. - червень 2010 р., як доказ необхідності проведення очистки вагонів. При цьому, звертає увагу суду, що номери вагонів вказаних в здавальних актах від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за квітень 2010 р. - червень 2010 р., відповідають номерам вагонів вказаних в Актах здачі-прийомки робіт, укладених із ТОВ «Аквамарин ЛТД».

Однак, суд критично ставиться до вказаних посилань Позивача, оскільки судом не встановлено відповідність номерів вагонів, вказаних в здавальних актах від ТОВ «Профтранссервіс» - ТОВ СП «Нібулон» за квітень 2010 р. - червень 2010 р., номерам вагонів, вказаних в Актах здачі-прийомки робіт, укладених із ТОВ «Аквамарин ЛТД».

Більше того, в судовому засіданні директор ТОВ «Профтранссервіс» ОСОБА_5 повідомив, що де саме здійснюється очистка вагонів йому не відомо, однак допускає, що працівники ТОВ «Аквамарин ЛТД» здійснювали очищення вагонів відразу після відвантаження продукції на станції доставки (Миколаїв-Вантажний). Також свідок вказав, що доступ до станції залізниці Миколаївського порту по перепусткам, однак жодних списків із прізвищами працівників ТОВ «Аквамарин ЛТД» для пропуску на територію станції залізниці не надавав.

Проте, суд критично ставиться до пояснень свідка, оскільки в матеріалах справи наявний лист Херсонської дирекції залізничних перевезень ДП «Одеська залізниця» ДАЗТ «Укрзалізниця» №471/М від 04.10.2012 р., в якій повідомлялось, що працівники ТОВ «Аквамарин ЛТД» протягом квітня-травня 2010 р. на станцію Миколаїв-Вантажний не проходили.

Одночасно, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що очищення вагонів контролювала залізниця. Однак, суд критично ставиться до пояснень свідка, оскільки в листі Херсонської дирекції залізничних перевезень ДП «Одеська залізниця» ДАЗТ «Укрзалізниця» №471/М від 04.10.2012 р., вказано, що очищення вагонів на станції Миколаїв-Вантажний протягом квітня-червня 2010 р. не виконувались жодним підприємством. Крім того, в листі ДАЗТ «Укрзалізниці» №ЦЗМ-12/88 від 26.04.2013 р. зазначено, що інформації про промивання вагонів-зерновозів після вивантаження зернових культур ТОВ «Профтранссервіс» та ТОВ «Аквамарин ЛТД» за квітень-червень 2010 р. відсутня.

Більше того, Відповідачем надано письмові пояснення ОСОБА_8 від 11.06.2012 р., який значиться як підписант в Договорі №42/04, актах здачі-прийомки виконаних робіт, податкових накладних, виписаних від ТОВ «Аквамарин ЛТД» на користь Позивача. Відповідно до вказаних пояснень, ОСОБА_8 зазначає, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аквамарин ЛТД» не має, ніяких документів не підписував, а саме: договорів, видаткових та прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Дійсно, в п.2.1.1 Договору №30/10 про надання послуг по організації перевалки вантажів та їх експедируванню від 19.10.2009 р., укладеного між Позивачем та ОСОБА_10 (Швейцарія), передбачається включення до ставки вартості робіт по проведенню подачі-прибиранню вагонів.

При цьому, свідок ОСОБА_5 вказав, що промивання вагонів після вивантаження зернових культур вимагалось саме Залізницею.

Проте, в п.1.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом (ст. 37 Статуту), затвердженого наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 р. (надалі - Правила №542) після вивантаження забруднювальних вантажів із критих та спеціальних (спеціалізованих) вагонів одержувач повинен промити ці вагони у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів зазначено в додатку 2. Не промиваються вагони після перевезення цих вантажів у тарі (упаковці), якщо не було розсипання вантажу у вагоні.

Водночас, в Переліку вантажів, після вивантаження яких провадиться промивання вагонів, що зафіксовані в додатку №2 до Правил №542 відсутнє зерно.

Таким чином, проведення промивання вагонів, після транспортування зернових культур, є не обов'язковим.

З огляду на вказане, Позивачем не надано ґрунтованих пояснень, щодо ділової мети укладення Договору №42/04.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується. Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки Позивачем сплачена сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4 384,80грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40-Г, код ЄДРПОУ 35465163) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/9192/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін