Постанова від 07.10.2014 по справі 910/307/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/307/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І.П. - посв. від 13.05.2014 №02612

від апелянта: Книш М.Б. за дов. №00187/0/14-13 від 24.12.2013.

від відповідача 1: не з'явився

від третьої особи 1: Писаренко А.М. - 22.10.2008 б/н

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

вільний слухач 1 - ОСОБА_5 - пас. НОМЕР_1

вільний слухач 2 - ОСОБА_6 - посв. НОМЕР_2

вільний слухач 3 - ОСОБА_7 - НОМЕР_3

вільний слухач 4 - ОСОБА_8 - пас. НОМЕР_4

вільний слухач 5- ОСОБА_9 - пас. НОМЕР_5

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014.

у справі №910/307/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва

до відповідача 1: Київської міської ради

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : 1 Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро"

2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання недійсним та скасування рішень Київської міської ради, визнання недійсною угоди про поновлення та внесення змін та доповнень до договору, визнання відсутності права користування.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання недійними та скасування рішень Київської міської ради, визнання недійсною угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2013 до участі у справі як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/307/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/307/13 позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва до відповідача-1 Київської міської ради, відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання недійсним та скасування рішень Київської міської ради, визнання недійсною угоди про поновлення та внесення змін та доповнень до договору, визнання відсутності права користування - задоволено повністю.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Публічне Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позов задоволено з порушенням та викривленим застосуванням норм матеріального і процесуального права та через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що на момент погодження спірного проекту відведення законодавством було передбачено обов'язкове проведення державної землевпорядної експертизи для усіх проектів відведення земельних ділянок оскільки відведення земельної ділянки по вул. Кіот, 5-9 здійснювалося шляхом затвердження проекту відведення земельної ділянки рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 № 486-2/646, тобто на той час проходження державної експертизи підлягали проекти землеустрою, а не проекти відведення як у випадку з відведенням земельної ділянки по вул. Кіото, 5-9.

Також апелянт зазначає, що судом порушено норми матеріального права, а саме ст. 120 Земельного кодексу України, тобто третьою особою 1 не надано жодного правовстановлюючого документу на об'єкти нерухомості, як цього вимагають норми законодавства ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України (діючих на той час), ст. 104 Цивільного кодексу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Авдеєву П.В.

На підставі ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 910/307/13 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2014, та призначено розгляд справи на 05.08.2014.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 № 02-15/235, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Авдеєва П.В. у відпустці, справу № 910/307/13 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді. Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014, у зв'язку з перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/307/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 справу № 910/307/13 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 продовжено строк розгляду справи за заявою сторони та відкладено на 07.10.2014.

01.10.2014 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 07.10.2014 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.10.2014 представник прокуратури заперечив проти доводів викладених в апеляційній та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 07.10.2014 представник третьої особи-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 07.10.2014 відповідач 1 та треті особи 2, 3 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки третіх осіб 2 та 3 суду не повідомлені.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача 1 та третіх осіб 2, 3 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до пункту 37 рішення Київської міської ради IV сесії ХХІV скликання від 29.05.2003 № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, вирішено передати Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд", за умови виконання п. 37.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 1,26 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На підставі даного рішення між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") (далі - орендар) 14.11.2003 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.20013 за № 62-6-00090.

Згідно з п. 1 договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 29.05.2003 за № 486-2/646 передає, а орендар приймає в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, розміром 1,2579 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до рішення Київської міської ради IV сесії V скликання від 15.03.2007 № 330/991 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 3 роки з 15.11.2006 договір оренди земельної ділянки від 14.11.2003 № 62-6-00090.

Згідно з рішенням Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 № 767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 5 років з 16.11.2009 договір оренди земельної ділянки від 14.11.2003 № 62-6-00090.

У відповідності до даних рішень між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - публічне Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") 11.10.2011 укладено угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки (далі - Угода).

Пунктом 1 Угоди передбачено поновити на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 767/6154 та Закону України "Про оренду землі" до 16.11.2014 Договір.

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звертаючись до суду, вказує зокрема на те, що в порушення ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва (далі - проект відведення) не пройшов державну землевпорядну експертизу. Крім того, зазначав, що на земельній ділянці розташовані гаражі та автостоянка "Дніпро", що не належать відповідачу 2.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту відведення), передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту відведення) встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з п. 1.2 Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи (яке діяло на момент погодження спірного проекту відведення, в редакції від 30.10.1997) (далі - Положення) об'єктами державної землевпорядної експертизи є передпроектні та проектні розробки, програми, техніко-економічне обгрунтування (ТЕО), схеми, проекти (надалі - проектна документація), пов'язані з регулюванням земельних відносин, проведенням землеустрою, використанням і охороною земель, веденням державного земельного кадастру та моніторингу земель.

Як встановлено п. 4.3 Положення, районними відділами земельних ресурсів погоджуються всі проектні розробки і технічна документація, що стосується використання і охорони земельних ресурсів району.

Як слідує з п. 1.4 Положення, державна землевпорядна експертиза проводиться визначеними підрозділами або уповноваженими на те фахівцями Держкомзему України, Держкомзему Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів із залученням, у разі необхідності, вчених та спеціалістів інших державних органів, наукових та проектних установ.

Держкомземом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями земельних ресурсів розглядаються, зокрема, усі види республіканських (Автономної Республіки Крим), обласних, міських програм, ТЕО, схем і проектів та іншої землевпорядної документації, в яких вирішуються питання, пов'язані з регулюванням земельних відносин, здійсненням землеустрою, організацією раціонального використання і охорони земель (робочі проекти на будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд для захисту сільськогосподарських угідь, крім ставків-мулонакопичувачів, та проекти на рекультивацію порушених земель кошторисною вартістю будівництва до 100 (ста) тис. гривень), веденням державного земельного кадастру та моніторингу земель (п. 4.2 Положення).

Як вбачається з вищенаведеного, нормами чинного на момент погодження спірного проекту відведення законодавством було передбачено обов'язкове проведення державної землевпорядної експертизи для усіх проектів відведення земельних ділянок, проведення якої доручалось визначеним державним органам.

У відповідності до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05704-5122 від 29.05.2014 вбачається, що інформація щодо результатів проведення держаної експертизи проекту відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва на сьогодні в Департаменті відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 висновку державної землевпорядної експертизи, проведеної у встановленому законодавством порядку визначеним законодавством держаним органом, судам не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в супереч вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки був затверджений відповідачем 1 без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи, що є істотним порушенням вимог законодавства.

Доводи апелянта з приводу того, що проходження державної експертизи підлягали проекти землеустрою, а не проекти відведення, спростовуються вищевикладеним колегією суддів апеляційної інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро" (далі - третя особа 1) є землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Кіото, 9 у Деснянському районі м. Києва. Проте, з письмових пояснень третьої особи 1, поданих до господарського суду першої інстанції, вбачається, що нею погодження, як з землекористувачем частини спірної земельної ділянки, проекту відведення здійснено не було.

Водночас, рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 619 від 26.10.1981 "Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів в районі" було дозволено районному товариству "Автолюбитель УРСР" організувати і обладнати тимчасові відкриті платні автостоянки, зокрема й на земельній ділянці по вул. Кіото біля ЖЕК-1005, пл. 0,5 га.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про утворення у місті Києві Ватутінського і Харківського районів" від 30.12.1987, із складу Дніпровського району було виділено Ватутінський район. До складу нового району зокрема повністю увійшов Лісовий масив, в тому числі вул. Кіото.

У відповідності до розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва № 346 від 31.03.1997 "Про реєстрацію кооперативу по експлуатації автостоянки "Дніпро" було вирішено:

1) зареєструвати кооператив по експлуатації автостоянки "Дніпро", створений на базі автостоянки "Дніпро", у зв'язку з рішенням про вихід її із складу кооперативу "Славутич", та затвердити його статут;

2) голові правління кооперативу по експлуатації автостоянки "Дніпро" Чекану П.І. в строк до 01.04.1997 забезпечити виконання робіт по демонтажу встановлених металевих гаражів; замовити та виготовити проектну документацію на спорудження по периметру автостоянки "Дніпро", в існуючих її межах, тимчасових легких навісів; право землекористування земельною ділянкою оформити згідно існуючого порядку.

31.03.2000 актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, закінчену будівництвом автостоянку "Дніпро" по вул. Кіото, 9 було прийнято в експлуатацію.

Відповідно до п. 2 вищевказаного акту, будівництво здійснено на підставі розпорядження Дніпровської районної ради народних депутатів № 619 від 26.10.1981.

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва № 300 від 31.03.2000 "Про введення в експлуатацію об'єктів цивільного призначення у Ватутінському районі" вирішено наступне:

1) затвердити акти державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію у березні 2000 року об'єктів цивільного призначення згідно додатку № 1;

2) замовникам передати, а експлуатаційним організаціям - прийняти на баланс об'єкти у встановленому порядку згідно додатку № 1.

Як слідує з додатку № 1 до вищевказаного розпорядження, що забудовником, а також особою, на яку покладається експлуатація і прийняття на баланс тимчасової автостоянки "Дніпро" являться кооператив "Дніпро" (вул. Кіото, 9 у Ватутінському районі).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, що діяла на момент складання акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту), до компетенції місцевих державних адміністрацій у сфері містобудування на відповідних територіях належить, зокрема, проведення робіт, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 по справі № 6-54цс12 визначено, що відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання зазначеним Законом чинності, не породжує в особи цього права, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об'єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що автостоянка "Дніпро", розташована на земельній ділянці по вул. Кіото, 9 у Ватутінському районі м. Києва, була введена в експлуатацію у встановленому законодавством порядку та перебуває на балансі третьої особи 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990, який діяв на момент прийняття автостоянки "Дніпро" в експлуатацію та передання її на баланс третьої особи 1 (в редакції від 06.04.1999), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Як слідує з матеріалів справи у 2001 році третя особа 1 розпочала процедуру оформлення права землекористування у встановленому законодавством порядку.

Згідно з витягом з бази даних Державного земельного кадастру станом на 17.01.2003, тобто на час оформлення та затвердження проекту відведення земельної ділянки відповідачу 2, землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Кіото, 9, був кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро".

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001, що діяла на момент коли третя особа 1 розпочала процедуру оформлення права землекористування), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Так, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 по справі № 6-40цс12 вказано, що чинний Земельного кодексу України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116). Однак громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Отже підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи третя особа 1 добросовісно сплачувала податок за користування земельною ділянкою починаючи з 1997.

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" (у редакції станом на 01.01.1997, яка діяла коли третя особа 1 була зареєстрована та розпочала свою діяльність), об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про плату за землю" (у редакції станом на 01.01.1997), власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як встановлено п. 270.1.1 частини 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як передбачено п. 269.1.2 ч. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, що платником податку є землекористувачі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третя особа 1 користувалась і користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 9, на достатніх правових підставах та є добросовісним землекористувачем частини спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва необхідно було погодити з третьою особою 1 як із землекористувачем.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що документи, які підтверджують погодження проекту відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва з кооперативом по експлуатації автостоянок "Дніпро", як землекористувачем частині спірної ділянки, в матеріалах справи - відсутні.

Доводи апелянта про те, що третьою особою 1 не надано жодного правовстановлюючого документу на об'єкти нерухомості, як цього вимагають норми законодавства ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України (діючих на той час), ст. 104 Цивільного кодексу, спростовується вищевикладеним колегією суддів апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що затвердження вищевказаного проекту відведення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення Київської міської ради від 29.05.2003 № 486-2/646 в частині п. 37 прийнято з істотним порушенням чинного законодавства України, а вимога першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва про визнання недійсним п. 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 330/991 та від 14.07.2011. № 767/6154 прийняті на підставі п. 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 № 486-2/646, який визнано недійсним та скасовано у встановленому чинним законодавством України порядку, ці рішення Київської міської ради також підлягають визнанню недійсними та скасуванню як такі, що суперечать чинному законодавству України.

При цьому, перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва просить суд визнати недійсною угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладену 11.10.2011.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 330/991, від 14.07.2011 № 767/6154, від 29.05.2003 № 486-2/646 є недійсними у зв'язку з їх невідповідністю приписам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірна Угода укладена на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 767/6154, яке визнано недійсним та скасовано у встановленому чинним законодавством України порядку, отже, угода про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 11.10.2011 не відповідає нормам законодавства України, що згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Крім того, перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва просив суд визнати відсутність у Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, площею 1,2579 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:033:0024.

Як передбачено п. 14 договору, що дія цього договору припиняється, зокрема у випадку закінчення терміну, на який укладено цей договір.

Відповідно до п. 1 договору земельну ділянку було надано в короткострокову оренду терміном на 2 роки, у зв'язку з чим термін дії договору скінчився 15.11.2005.

Пунктом 8 договору передбачено, що після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право відповідача 2 на користування земельною ділянкою, розташованою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, площею 1,2579 га, кадастровий номер 8000000000:62:033:0024, виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.11.2003, термін дії якого скінчився, враховуючи що угода від 11.10.2011 та рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 330/991 і від 14.07.2011 № 767/6154, якими поновлювалась дія вказаного договору, визнані місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом недійсними, вимога першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва щодо визнання відсутності у відповідача 2 права користування вказаною земельною ділянкою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що решта доводів Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/307/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/307/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/307/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/307/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін