Постанова

від 09.10.2014 по справі 824/2523/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Чернівці справа № 824/2523/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

представника позивача - Аврама Ю.М.,

представника відповідача - Іліки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами приватного підприємства "Бестком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бестком» (далі - позивач або ПП «Бестком») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2014 р., №0002592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1388178,00 грн., у т.ч. за основним платежем 925452,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 462726,00 грн.

Крім цього, позивач звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 р., №0002592202, яким донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 615543,00 грн., у т.ч. за основним платежем 410362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 205181,00 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2014 р. зазначені вище адміністративні справи об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено документальні позапланові виїзні перевірки ПП «Бестком» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ, формування позивачем податкового кредиту за рахунок господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Олтекс Трейд» (далі - ТОВ «Олтекс Трейд») та товариством з обмеженою відповідальністю «Градієнт ЛТД» (далі ТОВ «Градієнт ЛТД»), які фактично не проводились. Позивач вважає прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не законними, так як господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними та пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Бестком», яка задокументована актом від 29.05.2014 р., №1099/24-12-22-02-12/32027222. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 р., №0002592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 1388178 грн. 00 коп., з них основний платіж 925452,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 462726,00 грн.

Відповідно до акту перевірки підставою для донарахування зазначених грошових зобов'язань, в частині їх оскарження, стало формування позивачем податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Олтекс Трейд», які фактично не проводились.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення не законним, оскільки господарські операції з ТОВ «Олтекс Трейд» щодо постачання продуктів харчування носили реальний характер та були оформленні необхідними первинними документами. Зокрема, придбані продукти харчування у подальшому частково реалізовані іншим суб'єктам господарювання, частково, на день перевірки, зберігались на складі позивача. Постачальник ТОВ «Олтекс Трейд» на момент постачання товару позивачу був зареєстрований як юридична особа та був платником ПДВ. Товарно-транспорті накладні за наслідками операції не складались, оскільки товар фактично перебував на складі позивача (згідно договору суборенди ТОВ «Олтекс Трейд» орендувало частину приміщення на складі ПП «Бестком»).

Також, представники позивача суду пояснили, що вважають висновки викладені в акті перевірки не вірними, оскільки вони ґрунтуються виключно на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.04.2014 р., №1155/26-55-10/38487923 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олтекс Трейд» із ТОВ «Донерм». Відповідачем зустрічні звірки не проводились, а отже ним не встановлено всіх фактичних обставин у справі.

Крім цього, у судовому засіданні, яке відбулось 03.09.2014 р. представник позивача ОСОБА_3, який є директором та засновником ПП «Бестком», пояснив, що з представниками ТОВ «Олтекс Трейд», а саме Глущенко О.В. він познайомився на виставці у м. Києві на початку осені 2013 р. Глущенко О.В. запропонував вигідні умови постачання продуктів харчування, у зв'язку із чим між позивачем та ТОВ «Олтекс Трейд» укладено договір постачання товарів, який підписаний у м. Чернівцях. Крім цього, між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд» укладено договір суборенди складського приміщення згідно якого, останнє орендувало у позивача частину складського приміщення для зберігання товару (продуктів харчування). Також на прохання ТОВ «Олтекс Трейд», а саме його керівника Глущенко О.В., укладено договір суборенди із товариством з обмеженою відповідальністю «А.І.К.» (далі - ТОВ «А.І.К.»). Розрахунки по договору постачання товарів відбувались у безготівковій формі, при цьому з боку ПП «Бестком» мала місце переплата за поставлений згідно договору товар. Первинні документи між сторонами пересилались за допомогою засобів зв'язку, поштою, тощо. Щодо конкретного найменування придбаного товару то цими питання займався менеджер ПП «Бестком».

Також, ОСОБА_3 суду пояснив, що працівники ПП «Бестком» у складських приміщеннях обслуговують товар, який належить іншим суб'єктам господарювання у т.ч. ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД». Експлуатація складських приміщень, їх охорона здійснюється їх власником - товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Буковина»

Крім цього, ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Бестком», яка задокументована актом від 10.06.2014 р., №1189/24-12-22-02-12/32027222. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 р., №0002862202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 615540 грн. 00 коп., з них основний платіж 410362,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 205181,00 грн.

Відповідно до акту перевірки підставою для донарахування зазначених грошових зобов'язань, в частині їх оскарження, стало формування позивачем податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Градієнт ЛТД», які фактично не проводились.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення не законним, оскільки господарські операції з ТОВ «Градієнт ЛТД» щодо постачання продуктів харчування носили реальний характер та були оформленні необхідними первинними документами. Зокрема, придбані продукти харчування у подальшому частково реалізовані іншим суб'єктам господарювання, частково, на день перевірки, зберігались на складі позивача. Постачальник ТОВ «Градієнт ЛТД» на момент постачання товару позивачу був зареєстрований як юридична особа та був платником ПДВ. Товарно-транспорті накладні за наслідками операції не складались, оскільки товар фактично перебував на складі позивача (згідно договору суборенди ТОВ «Градієнт ЛТД» орендувало частину приміщення на складі ПП «Бестком»).

Крім цього, у судовому засіданні, яке відбулось 03.09.2014 р. представник позивача ОСОБА_3, який є директором та засновником ПП «Бестком», пояснив, що з представниками ТОВ «Градієнт ЛТД», а саме Кіріком С.М. він познайомився через директора ТОВ «Олтекс Трейд» Глущенка О.В., який порекомендував співпрацювати ПП «Бестком» та ТОВ «Градієнт ЛТД». У зв'язку із тим, що ПП «Бестком» запропоновані вигідні умови постачання продуктів харчування, ним з ТОВ «Градієнт ЛТД» укладено договір постачання товарів, який підписаний у м. Чернівцях. Крім цього, між ПП «Бестком» та ТОВ «Градієнт ЛТД» укладено договір суборенди складського приміщення згідно якого, останнє орендувало у позивача частину складського приміщення для зберігання товару (продуктів харчування). Розрахунки по договору постачання товарів мали відбуватись у безготівковій формі, але у зв'язку із економічною кризою за поставлений ТОВ «Градієнт ЛТД» товар, позивач не розрахувався жодного разу. З метою погашення існуючого боргу між позивачем та ТОВ «Градієнт ЛТД» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно змісту якого існуюча заборгованість мала погашатись за рахунок заборгованості ТОВ «Олтекс Трейд» перед ПП «Бестком». Первинні документи між сторонами пересилались за допомогою засобів зв'язку, поштою, тощо. Щодо конкретного найменування придбаного товару то цими питання займався менеджер ПП «Бестком».

За таких обставин просили суд позови задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача суду пояснив наступне.

Так, ДПІ проведено документальні позапланові виїзні перевірки ПП «Бестком», якими виявленні порушення вимог податкового законодавства за наслідками розгляду яких, винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважають зазначенні податкові повідомлення-рішення законними виходячи із наступного.

Так, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 р., №0002592202 та від 03.07.2014 р., №0002862202, в частині їх оскарження, стало формування позивачем податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД», які фактично не проводились. У ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» відсутні складські приміщення, транспорті засоби, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства. Дані товариства створені з метою надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з саме для формування валових витрат та податкового кредиту.

Під час перевірки ПП «Бестком» посадовим особам ДПІ не надано акти прийому-передачі товарів, журнал довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи складського обліку щодо переміщення товару між ПП «Бестком» та між ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД».

Крім цього, первинні документи оформленні внаслідок документування господарської операції по постачанню ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» позивачу товару, містять ряд недоліків, які у своїй сукупності свідчать про її нереальність. Зокрема, в платіжних дорученнях, згідно яких позивач перераховував кошти на рахунки ТОВ «Олтекс Трейд», призначенням платежу вказано «за продукти харчування згідно договору 3-04/09/13 від 04.09.2013 р.», хоча такий договір фактично між зазначеними суб'єктами господарювання не укладався. Також, перевіркою встановлено, що за товар поставлений ТОВ «Градієнт ЛТД» позивач взагалі не розраховувався. Частина заборгованості позивача перед ТОВ «Градієнт ЛТД» мала погашатись внаслідок реалізації договору про відступлення права вимоги від 06.03.2014 р.

Також, представник відповідача суду пояснив, що товар, який ПП «Бестком» придбало у ТОВ «Олтекс Трейд», був завезений на митну територію України через Чернівецьку митницю товариством з обмеженою відповідальністю «А.І.К.» (далі - ТОВ «А.І.К.»), яке в день його завезення реалізувало його ТОВ «Олтекс Трейд», а останнє у той ж день позивачеві.

У зв'язку із зазначеним просив суд у задоволенні позову відмовити.

Також, судом як свідка допитано ОСОБА_6, яка пояснила, що працює на посаді в.о. головного бухгалтера ПП «Бестком» та безпосередньо здійснювала оформлення платіжних доручень, згідно яких позивач перераховував кошти на рахунки ТОВ «Олтекс Трейд», у яких призначенням платежу вказано «за продукти харчування згідно договору 3-04/09/13 від 04.09.2013 р.», хоча такий договір фактично між зазначеними суб'єктами господарювання не укладався. Зазначене пояснюється її помилкою (опискою) при оформленні платіжних доручень. Також, ОСОБА_6 суду пояснила, що ні ТОВ «Отлтекс Трейд», ні ТОВ «Градієнт ЛТД» будь-яких коштів на рахунки ПП «Бестком» згідно договорів суборенди не перераховували, а з ТОВ «А.І.К.» договір суборенди взагалі не укладався. По наявним договорам поставки вона перераховувала кошти виключно за вказівкою керівника ПП «Бестком» ОСОБА_3 Пояснити наявну заборгованість позивача перед ТОВ «Градієнт ЛТД», так і переплату ТОВ «Олтекс Трейд» вона не змогла, оскільки у своїй роботі вона керувалась виключно вказівками керівника. Крім цього, ОСОБА_6 суду пояснила, що працівники ПП «Бестком» у складський приміщеннях обслуговують виключно товар позивача, товар, який належав ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» вони не обслуговують. При цьому позивачем забезпечується повний доступ представникам ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» до їхнього товару на складі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період з 14.05.2014 р. по 22.05.2014 р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Бестком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Олтекс Трейд» за грудень 2013 р., січень 2014 р. та їх подальшого руху, при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшого продажу на ТОВ «Фоззі-Фуд» за лютий 2014 р.

Зазначена перевірка проведена на підставі наказів ДПІ від 14.05.2014 р., №820, від 20.05.2014 р., №848 та направлень від 14.05.2014 р., №№003244,003245.

Перевіркою в діяльності ПП «Бестком» виявлені порушення вимог податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., №2755-VI (далі - ПК України), у зв'язку із чим неможливо підтвердити реальність здійснення операцій ПП «Бестком» по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ «Олтекс Трейд» всього на загальну суму ПДВ 925452,00 грн., в т.ч. за грудень 2013 р. на суму ПДВ - 761926,00 грн., січень 2014 р. на суму ПДВ - 163526,00 грн.

Дані порушення задокументовані актом перевірки від 29.05.2014 р., №1099/24-12-22-02-12/32027222 про результати документальної позапланової перевірки ПП «Бестком» (код ЄДРПОУ 32027222) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Олтекс Трейд» (код ЄДРПОУ 38487923) за грудень 2013 року, січень 2014 року та їх подальшого руху, при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшого продажу на ТОВ «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) за лютий 2014 р. (далі - акт перевірки).

Суть порушень задокументованих актом перевірки полягала у тому, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок господарських операцій з ТОВ «Олтекс Трейд», які фактично не проводились.

У зв'язку із виявленням зазначених вище порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 р., №0002592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 1388178 грн. 00 коп., з них основний платіж 925452,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 462726,00 грн.

Крім цього, в період з 27.05.2014 р. по 02.06.2014 р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Бестком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Градієнт ЛТД» за січень, лютий 2014 року та їх подальшого руху.

Зазначена перевірка проведена на підставі наказу ДПІ від 27.05.2014 р., №913 та направлень від 27.05.2014 р., №№003246,003247.

Перевіркою в діяльності ПП «Бестком» виявлені порушення вимог податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку із чим неможливо підтвердити реальність здійснення операцій ПП «Бестком» по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ «Градієнт ЛТД» всього на загальну суму ПДВ 420935,00 грн., в т.ч. за січень 2013 р. в сумі ПДВ - 45220,00 грн., за лютий 2014 р. в сумі ПДВ - 375715,00 грн. та по ланцюгу продажу товарів (робіт, послуг) з ФОП ОСОБА_3 за січень 2014 р. на суму ПДВ -10573,00 грн.

Дані порушення задокументовані актом перевірки від 10.06.2014 р., №1189/24-12-22-02-12/32027222 про результати документальної позапланової перевірки ПП «Бестком» (код ЄДРПОУ 32027222) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Градієнт ЛТД» (код ЄДРПОУ 38974997) за січень, лютий 2014 року та їх подальшого руху (далі - акт перевірки 1).

Суть порушень задокументованих актом перевірки полягала у тому, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок господарських операцій з ТОВ «Градієнт ЛТД», які фактично не проводились.

У зв'язку із виявленням зазначених вище порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 р., №0002862202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 615540 грн. 00 коп., з них основний платіж 410362,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 205181,00 грн.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 13.06.2014 р., №0002592202 та від 03.07.2014 р., №0002862202 є законними, виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходити із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України).

Одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин по справі. Докази, зібрані на їх підтвердження, мають бути належними і допустимими. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному, та об'єктивному дослідженні. Належність, допустимість, достовірність кожного доказу оцінюється судом окремо. При цьому, береться до уваги їх достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З боку представника відповідача надані доводи щодо неприпустимості використання як доказової бази первинних документів, наданих позивачем. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне з'ясувати не лише наявність таких документів, відповідність їх реквізитів встановленій законодавством формі, а й встановити їх логічну взаємопов'язаність та послідовність, проаналізувати порядок їх оформлення та складання, розумну мету, яку прагнули досягти сторони господарських правовідносин при цьому.

Як зазначалось вище суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до неправомірного включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням у ТОВ «Олтекс-Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» товару, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто, для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням у ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» товару, до податкового кредиту позивача із ПДВ.

Закони, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, визначали наступні обставини.

Так, ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст.185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Щодо господарської операції по постачанню ТОВ «Олтекс Трейд» позивачу товару.

Так, відповідно до матеріалів справи позивач є юридичною особою, яка перебуває на обліку у ДПІ як платник податків та є платником ПДВ. ТОВ «Олтекс Трейд» на момент господарських взаємовідносин з позивачем, також було зареєстровано як юридична особа та було платником ПДВ (з 29.11.2012 р.). Тобто, зазначені суб'єкти господарювання були наділені необхідною спеціальною податковою правосуб'єктністю, що надавало їм право, за рахунок операцій між собою, формувати податкові зобов'язані у т.ч. по ПДВ.

02.09.2013 р. між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд» укладено договір поставки товарів №БК-0000056, згідно якого постачальник (ТОВ «Олтекс Трейд») зобов'язувався поставляти та передавати у власність замовника (ПП «Бестком») товар, а саме продукти харчування відповідно до специфікації погодженої з замовником.

Згідно п.1.2 цього договору ціна, кількість та асортимент товару на кожну окрему партію погоджується сторонами попередньо, в межах погодженої специфікації та вказуються в накладних, які є додатками до даного договору, та є його невід'ємною частиною, а згідно п.3.1 зазначеного договору постачальник поставляє товар партіями на підставі заявки замовника.

Крім цього, згідно п.4.1 договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. замовник оплачує замовлений товар на умовах попередньої оплати або протягом 30 (тридцяти) днів після отримання повідомлення від постачальника про наявність замовленого асортименту та кількості товару в наявності (на складі постачальника) згідно п.3.2 цього договору.

Аналізуючи зазначені положення договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. слід прийти до висновку, що він не містить конкретного переліку товару, який позивач мав намір придбати у ТОВ «Олтекс Трейд». У даному разі додатково складалась специфікація, в межах якої позивач здійснював замовлення товару.

При цьому суд зазначає, що відповідно до змісту цього договору позивач здійснював оплату ТОВ «Олтекс Трейд» виключно після формування замовлення на товар, що фактично відповідає вимогам чинного законодавства України та усталені практиці у сфері господарювання.

Так, на реалізацію положень договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. в період часу з 06.12.2013 р. по 14.01.2014 р. ТОВ «Олтекс Трейд» документально поставило ПП «Бестком» товар (продукти харчування) на загальну суму 5552710,84 грн. у т.ч. ПДВ 925451,81 грн.

Господарські операції по постачанню ТОВ «Олтекс Трейд» позивачеві товару документовані наступними документами:

- видатковими накладними №254 від 06.12.2013 р., №458 від 10.12.2013 р., №603 від 13.12.2013 р., №602 від 13.12.2013 р. №802 від 17.12.2013 р., №954 від 20.12.2013 р., №955 від 20.12.2013 р., №1206 від 25.12.2013 р., №652 від 14.01.2014 р., №651 від 14.01.2014 р.;

- податковими накладними №254 від 06.12.2013 р., №458 від 10.12.2013 р., №603 від 13.12.2013 р., №602 від 13.12.2013 р. №802 від 17.12.2013 р., №954 від 20.12.2013 р., №955 від 20.12.2013 р., №1206 від 25.12.2013 р., №652 від 14.01.2014 р., №651 від 14.01.2014 р.;

- специфікаціями до накладних №254 від 05.12.2013 р., №458 від 09.12.2013 р., №603 від 12.12.2013 р., №602 від 12.12.2013 р. №802 від 16.12.2013 р., №954 від 19.12.2013 р., №955 від 19.12.2013 р., №1206 від 24.12.2013 р., №652 від 13.01.2014 р., №651 від 13.01.2014 р.;

- електронними замовленнями №254 від 05.12.2013 р., №458 від 09.12.2013 р., №603 від 12.12.2013 р., №602 від 12.12.2013 р. №802 від 16.12.2013 р., №954 від 19.12.2013 р., №955 від 19.12.2013 р., №1206 від 24.12.2013 р., №652 від 13.01.2014 р., №651 від 13.01.2014 р.

Аналізуючи зазначені документи, у сукупності з встановленими вище обставинами у справі, слід прийти до висновку, що фактична реалізація договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. відбулась 06.12.2013 р., тобто через три місяці після укладення самого договору.

Специфікація складалась одночасно з надходженням електронного замовлення, окремо до кожної видаткової накладної, при цьому нумерація специфікації, електронного замовлення та видаткової накладної є однаковою. З даного приводу суд зазначає, що відповідно до змісту господарської операції щодо постачання ТОВ «Олтекс Трейд» позивачеві товару, електронне замовлення мало формуватись замовником, яким є ПП «Бестком», а видаткова накладна мала б формуватись ТОВ «Олтекс Трейд».

Формування електронного замовлення одним суб'єктом господарювання та видаткових накладних іншим суб'єктом господарювання призвело б до різної нумерації зазначених документів (збіг у даному разі номерів суд вважає не можливим). Разом з цим, судом встановлено, що зазначені документи, а також специфікація пронумеровані однаково, що на думку суду свідчить про їх створення одним суб'єктом господарювання, а саме ПП «Бестком».

При цьому суд зазначає, що складання та погодження специфікації до договору мало передувати, складанню видаткових та податкових накладних, якими документована реалізація ТОВ «Олтекс Трейд» товару ПП «Бестком» згідно затвердженої специфікації. Видаткові та податкові накладні є документами бухгалтерського первинного обліку та створюються у відповідній електронній програмі (у т.ч. «1-С: Бухгалтерія», тощо), де їм присвоюється відповідний номер (відповідно до хронології створення). Зазначена нумерація не залежить від нумерації додатків до договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. Разом з цим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що нумерація специфікації повністю відповідає нумерації податкових на видаткових накладних, які створені через день після складання специфікації та яким присвоєно номер відповідно до хронології створення.

Крім цього, позивачем на рахунок ТОВ «Олтекс Трейд» сплачено грошові кошти, що документовано наступними платіжними дорученнями: №3256 від 10.12.2013 р. на суму 500000,00 грн., №3276 від 17.12.2013 р. на суму 448538,41 грн., №3300 від 23.12.2013 р. на суму 2650000,00 грн., №3312 від 23.12.2013 р. на суму 2000000,00 грн., №3317 від 27.12.2013 р. на суму 1000000,00 грн., №3341 від 13.01.2014 р. на суму 1390000,00 грн., №3348 від 15.01.2014 р. на суму 506000,00 грн., №3352 від 16.01.2014 р. на суму 46180,71 грн., №3363 від 21.01.2014 р. на суму 171500,00 грн., №3362 від 21.01.2014 р. на суму 272000,00 грн., №3366 від 23.01.2014 р. на суму 590000,00 грн., №3368 від 24.01.2014 р. на суму 92100,00 грн., №3369 від 27.01.2014 р. на суму 45900,00 грн., №3384 від 30.01.2014 р. на суму 606000,00 грн., №3398 від 05.02.2014 р. на суму 489000,00 грн., №3399 від 07.02.2014 р. на суму 1025500,00 грн., №3409 від 13.02.2014 р. на суму 630000,00 грн., №1 від 15.01.2014 р. на суму 350000,00 грн., №3 від 23.01.2014 р. на суму 250000,00 грн., №13 від 14.02.2014 р. на суму 250000,00 грн.

Всього згідно зазначених вище платіжних доручень на рахунок ТОВ «Олтекс Трейд» позивачем сплачено 13312719,12 грн., тобто фактично має місце переплата у розмірі 7760008,28 грн. (13312719,12 грн. -5552710,84 грн. = 7760008,28 грн.).

Дослідженням змісту наведених вище платіжних доручень встановлено, що призначенням платежу в них вказано «за продукти харчування згідно договору 3-04/09/13 від 04.09.2013 р.». У судовому засідання встановлено, що такого договору між позивачем та ТОВ «Олтекс Трейд» не укладено, а отже він не може бути підставою для перерахування по ньому коштів. Представники позивача та свідок ОСОБА_6 пояснили суду, що це є описка, а тому просили суд її до уваги не приймати, єдиним договором про поставку товару, який укладався між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд» є договір поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р.

Разом з цим, як зазначалось судом вище, оплата по договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. здійснюється лише після надходження замовлення в межах існуючої специфікації. Представниками позивача не надано суду жодних доказів існування такого замовлення, а також затвердженої специфікації, на підставі яких у позивача сформувалась переплата у розмірі 7760008,28 грн. При цьому суд зазначає, що у судовому засіданні керівник ПП «Бестком» ОСОБА_3 підтвердив відсутність такого замовлення.

Тобто, позивач здійснив перерахування коштів у сумі 7760008,28 грн. на рахунок ТОВ «Олтекс Трейд» без наявності на те підстави (затвердженої специфікації та відповідного замовлення), визначеної договором поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р.

У матеріалах справи (а.с.201 т.1) міститься акт звірки взаємних розрахунків між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд» від 05.04.2014 р. згідно якого, заборгованість ТОВ «Олтекс Трейд» перед позивачем складає 575274,78 грн. Разом з цим, зазначене суперечить встановленим обставинам у справі, згідно яких заборгованість ТОВ «Олтекс Трейд» перед ПП «Бестком» має становите не менше 7760008,28 грн. (сума переплати). Ні представники позивача, ні свідок ОСОБА_6 не пояснили суду природу походження такої заборгованості, а також не пояснили, що сталось із сумою переплати 7760008,28 грн. відповідно до досліджених платіжних доручень.

Крім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що весь товар (продукти харчування), який позивач придбав у ТОВ «Олтекс Трейд», в незалежності від країни його походження, розмитнений на Чернівецькій митниці, після чого одразу одержувач товару - ТОВ «А.І.К» (місцезнаходження товариства м. Київ) реалізувало його в день розмитнення ТОВ «Олтекс Трейд» (місцезнаходження товариства м. Київ), а останнє в той ж день реалізувало його ПП «Бестком». При цьому суд зазначає, що дата розмитнення товару співпадає з датою складання видаткових та податкових накладних, які досліджені вище (за день до формування специфікації на нього та електронної заявки). Електронна заявка та специфікація формувались після перетину товару митного кордону України.

Товар фактично по території України не транспортувався, оскільки документально постійно зберігався у складському приміщенні, що по вул. Руська,248М в м. Чернівцях. Дане приміщення на підставі договору оренди №21/БК-0000039 від 01.07.2013 р. перебуває у користуванні ПП «Бестком».

Відповідно до пояснень директора ПП «Бестком» ним надано частину зазначеного приміщення в суборенду, на підставі відповідних договорів, ТОВ «А.І.К.» та ТОВ «Олтекс Трейд». При цьому суд зазначає, що при наданні цього пояснення директор ПП «Бестком» детально суду пояснив обставини укладання договорів суборенди із ТОВ «А.І.К.» та ТОВ «Олтекс Трейд». Разом з цим, у судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «А.І.К.» договір суборенди складського приміщення не укладався, що також підтвердила свідок ОСОБА_6

Договір суборенди №БК-0000054 від 05.09.2013 р. був укладений між позивачем та ТОВ «Олтекс Трейд», однак відповідно до матеріалів справи суборендар (ТОВ «Олтекс Трейд») жодного разу не вніс на рахунок ПП «Бестком» оренду плату за користування складським приміщенням, чим порушив п.7.1 зазначеного договору. З боку позивача будь-які дії претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Олтекс Трейд» орендної плати не вживались, чому представники позивача суду не пояснили.

Крім цього, відповідно до пояснень директора ПП «Бестком» у складських приміщеннях товар ТОВ «Олтекс Трейд» обслуговували працівники ПП «Бестком». Свідок ОСОБА_6 зазначене заперечила та пояснила, що товар ТОВ «Олтекс Трейд» працівники ПП «Бестком» не обслуговували.

Тобто, аналізуючи зазначене слід прийти до висновку, що між поясненнями директора ПП «Бестком» ОСОБА_3 та в.о. головного бухгалтера ПП «Бестком» ОСОБА_6 містяться суттєві змістові розбіжності, які, із врахуванням зазначених вище недоліків первинних документів, свідчать про наміри позивача надати суду не об'єктивну інформацію щодо проведеної господарської операції, а інформацію, яка обґрунтовує їхні позовні вимоги.

Також суд зазначає, що представниками позивача не пояснено технічні особливості та технічні можливості оформлення замовлення на придбання товару, якій знаходився на одному і тому складі та не надано документи складського обліку щодо цього товару.

Зокрема, формування замовлення на товар здійснював позивач, після цього його в електронному вигляді мав спрямовувати на адресу ТОВ «Олтекс Трейд», яке перевіривши наявність товару на складі, відпускало товар. Однак відповідно до пояснення директора ПП «Бестком» ОСОБА_3 на складі по вул. Руська, 248М в м. Чернівцях представників (комірників) ТОВ «Олтекс Трейд» не було (товар знаходився виключно на цьому складі), крім цього, як судом встановлено вище, на момент формування замовлення на товар на складі не було і самого товару, оскільки він лише перетнув митну територію України і в режимі митного контролю рухався у м. Чернівці для розмитнення.

Зазначене, на думку суду, свідчить, що механізм отримання позивачем товару від ТОВ «Олтекс Трейд» на підставі договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р., про який у судовому засіданні зазначили представники позивача, не відповідає дійсності.

Також, суд вважає за необхідним дослідити, в межах цієї справи, діяльність ТОВ «Олтекс Трейд».

Як встановлено судом вище, весь товар, який ТОВ «Олтекс Трейд» реалізувало позивачу, був придбаний ним у ТОВ «А.І.К.». Місцезнаходженням ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «А.І.К.» є м. Київ.

Відповідачем у ході перевірки проаналізовано цінові показники товару при його реалізації ТОВ «А.І.К.» ТОВ «Олтекс Трейд» та подальшій його реалізації ТОВ «Отлтекс Трейд» позивачеві (а.с.26, т.1).

Зазначеним аналізом встановлено, що реалізація товару ТОВ «Олтекс Трейд» позивачеві здійснювалась з торговою націнкою від 45 до 515%, тобто здійснювалось нарощування ціни.

Відповідно до правил ведення податкового обліку ТОВ «Олтекс Трейд» внаслідок здійснення такої операції отримувало великий дохід, а отже збільшувало базу оподаткування податком на прибуток та у нього виникало велике податкове зобов'язання із ПДВ, яке складає 925451,81 грн. (у даному разі слово «велике» застосовується у порівнянні із розміром податкового кредиту, на який має право ТОВ «Олтекс Трейд» у зв'язку із придбанням такого товару у ТОВ «А.І.К.»). При цьому суд зазначає, що ПП «Бестком» внаслідок придбання такого товару отримав право на податковий кредит та сформував свої витрати, що згідно правил ведення податкового обліку, зменшило його податкові зобов'язання із ПДВ та податку на прибуток.

Податкові зобов'язання із ПДВ, які виникли у ТОВ «Олтекс Трейд» у зв'язку із поставкою товару ПП «Бестком» формувались за грудень 2013 р. та січень 2014 р. Дослідженням змісту податкових декларацій з ПДВ, які ТОВ «Олтекс Трейд» подало ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за грудень 2013 р. та січень 2014 р. встановлено, що ним задекларовано сумарно 997315,00 грн. Разом з цим, ТОВ «Олтекс Трейд» подало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими сумарно зменшило свої податкові зобов'язання із ПДВ за зазначені вище періоди.

Крім цього, відповідно до листа ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.10.2014 р., №9047/7/26-55-22-13-11 ТОВ «Олтекс Трейд» за період своєї діяльності звітність з податку на прибуток не подавало, а отже відповідно і не сплачувало податкові зобов'язання з цього податку.

Зазначене на думку суду свідчить про те, що метою діяльності ТОВ «Олтекс Трейд» було надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Дане твердження обґрунтовується також тим, що звітність з ПДВ ТОВ «Олтекс Трейд» подавало системно, оскільки по своїй правовій природі ПДВ є податком, який надає можливість більш детально ідентифікувати структуру податкового зобов'язання з ПДВ та податкового кредиту, тоді як подання звітності з податку на прибуток не надає такої можливості.

ТОВ «Олтекс Трейд» подавало звітність із ПДВ та сплачувало зазначений податок, що створювало ілюзію його добросовісності, як платника податку, оскільки це було вигідно його покупцям для формування податкового кредиту. У разі недекларування ТОВ «Олтекс Трейд» податкових зобов'язань із ПДВ, використовуючи інформаційно-аналітичну електронну систему «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» органи фіскальної служби оперативно б виявили безпідставність декларування покупцями товару у ТОВ «Олтекс Трейд» податкового кредиту, що їм було не вигідно.

Щодо господарської операції по постачанню ТОВ «Градієнт ЛТД» позивачу товару.

Так, відповідно до матеріалів справи ТОВ «Градієнт ЛТД» на момент господарських взаємовідносин з позивачем було зареєстровано як юридична особа та було платником ПДВ (з 10.12.2013 р.). Тобто зазначені суб'єкти господарювання були наділені необхідною спеціальною податковою правосуб'єктністю, що надавало їм право, за рахунок операцій між собою, формувати податкові зобов'язані у т.ч. по ПДВ.

02.01.2014 р. між ПП «Бестком» та ТОВ «Градієнт ЛТД» укладено договір поставки товарів №БК-0000005, згідно якого постачальник (ТОВ «Градієнт ЛТД») зобов'язувався поставляти та передавати у власність замовника (ПП «Бестком») товар, а саме продукти харчування відповідно до специфікації погодженої з замовником.

Згідно п.1.2 цього договору ціна, кількість та асортимент товару на кожну окрему партію погоджується сторонами попередньо, в межах погодженої специфікації та вказуються в накладних, які є додатками до даного договору, та є його невід'ємною частиною, а згідно п.3.1 зазначеного договору постачальник поставляє товар партіями на підставі заявки замовника.

Крім цього, згідно п.4.1 договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р., який викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №1 до договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р., замовник зобов'язується оплатити замовлений товар по мірі його (товару) реалізації. Розрахунок здійснюється згідно цін, попередньо зазначених в електронному замовленні і остаточно вказаних в накладних, які є додатком до даного договору поставки, та є його невід'ємного частиною.

Аналізуючи зазначені положення договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р. слід прийти до висновку, що він не містить конкретного переліку товару, який позивач мав намір придбати у ТОВ «Градієнт ЛТД». У даному разі додатково складалась специфікація, в межах якої позивач здійснював замовлення товару. Крім цього, цей договір по своєму змістовому навантаженню та зовнішньому оформленню є подібний договору поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р., який укладений між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд».

При цьому суд зазначає, що відповідно до змісту цього договору позивач здійснював оплату ТОВ «Градієнт ЛТД» виключно після формування замовлення на товар, що фактично відповідає вимогам чинного законодавства України та усталені практиці у сфері господарювання.

Так, на реалізацію положень договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р. в період часу з 20.01.2014 р. по 28.02.2014 р. ТОВ «Градієнт ЛТД» документально поставило ПП «Бестком» товар (продукти харчування) на загальну суму 2525606,13 грн. у т.ч. ПДВ 420934,36 грн.

Господарські операції по постачанню ТОВ «Олтекс Трейд» позивачеві товару документовані наступними документами:

- видатковими накладними №600 від 20.01.2014 р., №754 від 24.01.2014 р., №463 від 14.02.2014 р., №704 від 21.02.2014 р., №948 від 28.02.2014 р.;

- податковими накладними №600 від 20.01.2014 р., №754 від 24.01.2014 р., №463 від 14.02.2014 р., №704 від 21.02.2014 р., №948 від 28.02.2014 р.;

- специфікаціями до накладних №600 від 20.01.2014 р., №754 від 23.01.2014 р., №463 від 13.02.2014 р., №704 від 20.02.2014 р., №948 від 27.02.2014 р.;

- електронними замовленнями №600 від 20.01.2014 р., №754 від 23.01.2014 р., №463 від 13.02.2014 р., №704 від 20.02.2014 р., №948 від 27.02.2014 р.

Аналізуючи зазначені документи, у сукупності з встановленими вище обставинами у справі, слід прийти до висновку, що фактична реалізація договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р. відбулась 20.01.2014 р.

Щодо встановлення нумерації на вищезазначених первинних документах то у даному разі позиція суду є аналогічною тій, яка викладена вище по господарській операцій щодо постачання товару ТОВ «Олтекс Трейд» до ПП «Бестком». Тобто, на думку суду, дані документи створювались одним суб'єктом господарювання, а саме ПП «Бестком».

Також, суд зазначає, що згідно наведених вище електронних замовлень та специфікацій, умовою продажу позивачу ТОВ «Градієнт ЛТД» товару, був товарний кредит.

Відповідно до 14.1.245 п.14.1 ст.14 ПК України товарним кредитом є товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Разом з цим, умовою поставки, згідно пояснень представників позивача та матеріалів справи був договір поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р., який по своїй природі є відмінним від договору товарного кредиту.

Крім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач за придбаний товар з ТОВ «Градієнт ЛТД» не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 2525606,15 грн.

Відповідно до акту перевірки 1 (а.с.11 т.3) позивач частково реалізував 21.01.2014 р. ФОП ОСОБА_3 товар придбаний ним у ТОВ «Градієнт ЛТД», що, відповідно до положень п.4.1 договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р., зобов'язувало позивача оплатити замовлений товар на суму реалізації. Однак зазначенні кошти ним не були перераховані на рахунки ТОВ «Градієнт ЛТД», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с.93 т.3) та актом звірки взаємних розрахунків від 05.03.2014 р. між ТОВ «Градієнт ЛТД» та ПП «Бестком» (а.с.99, т.3 зворотній бік).

У судовому засіданні директор ПП «Бестком» ОСОБА_3 пояснив, що виникнення заборгованості перед ТОВ «Градієнт ЛТД» обумовлено економічною кризою у державі, у зв'язку із чим не можливо реалізувати придбаний у нього товар (продукти харчування). Однак як встановлено судом вище, ПП «Бестком» перерахувало на рахунки ТОВ «Олтекс Трейд» зайві 7760008,28 грн. (сума переплати), при цьому останній платіж був здійсненний 14.02.2014 р., що свідчить про наявність у позивача коштів для розрахунку із ТОВ «Градієнт ЛТД».

06.03.2014 р. між ПП «Бестком» та ТОВ «Градієнт ЛТД» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор (позивач) передає йому право вимоги згідно з договором поставки товарів №БК-0000056 від 02.09.2013 р. та договором суборенди №БК-0000054 від 05.09.2013 р., укладені з ТОВ «Олтекс Трейд», а новий кредитор (ТОВ «Градієнт ЛТД») приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основними договорами.

Відповідно до п.1.2 цього договору новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли за основними договорами в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Всього за правом вимоги відступлена заборгованість в сумі 575274,78 грн., з них за договором поставки товарів в сумі 545274,78 грн., а за договором суборенди в сумі 30000,00 грн.

Крім цього, згідно із п.2.1 договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги до боржника за основним договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до пояснень представників позивача договір про відступлення права вимоги від 06.03.2014 р. був укладений з метою погашення існуючої заборгованості перед ТОВ «Градієнт ЛТД».

Разом з цим, даним договором не враховано існуючу заборгованість ТОВ «Градієнт ЛТД» перед ПП «Бестком» по орендній платі за складські приміщення, яке перше орендувало у останнього згідно договори суборенди №БК-0005/СО від 02.01.2014 р. У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Градієнт ЛТД» жодного разу не сплатив позивачеві орендної плати і з цього приводу позивачем будь-яких дій претензійно-позовного характеру щодо стягнення заборгованості не вживалось.

Щодо використання ТОВ «Градієнт ЛТД» орендованих у позивача складських приміщень, то у даному разі позиція суду є аналогічною тій, яка викладена вище щодо використання складських приміщень ТОВ «Олтекс Трейд», а саме механізм отримання позивачем товару на підставі договору поставки товарів №БК-0000005 від 02.01.2014 р., про який у судовому засіданні зазначили представники позивача, не відповідає дійсності.

Представниками позивача не пояснено суду технічні особливості та технічні можливості оформлення замовлення на придбання товару, якій знаходився на одному і тому складі та не надано документи складського обліку щодо цього товару.

Отже, аналізуючи вищенаведені господарські операції у своїй сукупності, суд прийшов до висновку, що дії адміністрації ПП «Бестком» були спрямовані на створення ілюзії господарських операції з ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД» та формальне (документальне) підтвердження її реальності.

Однак, враховуючи зазначені вище недоліки первинних документів, хронологічний порядок проведення цих операцій, особливості підписання цих документів та прийняття товару (у т.ч. укладання договорів суборенди для товару, який фактично не перебував у власності постачальників позивача, безпідставне перерахування коштів), суд вважає, що фактично господарські операції між позивачем та ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД» щодо постачання продуктів харчування не відбулись.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., №996-ХІV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо в фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Основною, первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.

Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в його листі від 01.11.2011 р., №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», згідно якої наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже документи, якими задокументовані господарські операції між ПП «Бестком» та ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД» щодо постачання товару у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними, а отже за рахунок сум зазначених у них не можна формувати витрати та податковий кредит.

Крім цього, відповідно до актів перевірок, які є джерелом доказової інформації на день проведення господарських операцій у ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Градієнт ЛТД» відсутні складські приміщення, транспорті засоби, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства. Наявність на складі ПП «Бестком» залишку товару, який подібний товару зазначеному у видаткових накладних виписаних ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД» не свідчить про те, що він придбаний саме у цих суб'єктів господарювання (інвентаризація товару проводилась суцільно, без визначення підприємства звідки походить товар).

При цьому суд вважає, що позивач мав проявити обачність при виборі контрагентів, мав фізичну можливість переконатись у діловій добросовісності зазначених суб'єктів господарювання. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі від 02.06.2011 р., №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

Інші ймовірні процедурні порушення вимог податкового законодавства України з боку ДПІ при організації, проведенні перевірки ПП «Бестком» та прийнятті за її наслідками рішення не впливають на зміст досліджених правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі не довів суду правомірність своєї позиції щодо незаконності податкових повідомлень-рішень, тоді як ДПІ обґрунтувала їх законність.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позови приватного підприємства «Бестком» до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2014 р., №0002592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1388178,00 грн., у т.ч. за основним платежем 925452,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 462726,00 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 р., №0002592202, яким донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 615543,00 грн., у т.ч. за основним платежем 410362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 205181,00 грн. - не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р., №3674-VI під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що у задоволенні цих позовів відмовлено у повному обсязі, а також те, що позивач при поданні адміністративних позовів до суду сплатив 10% розміру ставки судового збору, суд стягує з нього решта 90% ставки судового збору, розмір якої становить 8769,60 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративних позовів приватного підприємства "Бестком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства "Бестком" (код ЄДРПОУ 32027222) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 8769 (вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Анісімов

Постанову в повному обсязі складено 14 жовтня 2014 р.