Ухвала

від 14.10.2014 по справі 826/12060/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12060/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртехно-Атом» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртехно-Атом» (далі - Позивач, ТОВ «НВП «Укртехно-Атом») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про: визнання протиправним та скасування наказу №707 від 12.03.2014 року; визнання протиправними дій Відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Укртехно-Атом», в результаті якої був складений акт від 03.04.2014 року №1597/26-58-22-02-15/32955806 про порушення Позивачем податкового законодавства та заниження податку на додану вартість; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000162202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000162202. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладених Позивачем з ТОВ «ОВК-Технологія» та ТОВ «Новітні технології модернізації» договорів, на підставі яких ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» було сформовано податковий кредит з ПДВ. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що перевірка проведена Відповідачем правомірно, у зв'язку з чим підстав для скасування наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій щодо її проведення немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні 2014 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі на підставі наказу від 12.03.2014 року №707 та згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ОВК-ТЕХНОЛОГІЯ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ» за період з 01.02.2013 року по 31.05.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого у липні 2012 року занижено податок на додану вартість на суму 86 890,00 грн., у лютому 2013 року - на 255 393,00 грн., у березні 2013 року - 171 533,00 грн., у квітні 2013 року - 67 500,00 грн., у травні 2013 року - 75 000,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 03.04.2014 року №1597/26-58-22-02-15/32955806. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року форми «Р» №0008042207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 984 475,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 656 316,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 328 159,00 грн.).

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності проведення перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

При цьому, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі на адресу ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» направлено запит від 14.02.2014 року №2759/10/26-58-22-02-11 про надання інформації та її документального підтвердження результатів господарських відносин з ТОВ «ОВК-Технологія» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та з ТОВ «Новітні технології модернізації» за період з 01.02.2013 року по 31.05.2013 року.

У відповідь Позивач направив Відповідачу лист від 25.02.2014 року №142/02, в якому направив, на його думку, всі витребовувані документи, а також пояснення по суті запиту. Разом з тим, враховуючи, що запитом від 14.02.2014 року №2759/10/26-58-22-02-11 податковий орган просив ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» надати, поряд з іншим, інформацію щодо відображення операцій з подальшого продажу товарів (робіт, послуг) у бухгалтерському та податковому обліку, а також відомості щодо наявності у контрагентів правових та організаційних можливостей виконати Позивачу роботи, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про неподання Позивачем всієї запитуваної інформації.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За таких обставин, враховуючи надання Позивачем неповної відповіді на запит ДПІ у Солом'янському районі про надання інформації, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у Відповідача правових підстав для проведення перевірки та, відповідно, складання оскаржуваного наказу від 12.03.2014 року №707 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Крім того, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Враховуючи, що у ході перевірки Відповідачем були встановлені, на думку ДПІ у Солом'янському районі, порушення ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» вимог податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки.

Щодо твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про необґрунтованість висновків податкового органу щодо відсутності у Позивача підстав для формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «ОВК-Технологія» та ТОВ «Новітні Технології Модернізації», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ТОВ «НВП «Укртехно-Атом» (Замовник) та ТОВ «Новітні Технології Модернізації» (Виконавець) були укладені договори №060213-2 від 06.02.2013 року, №050213-1 від 05.02.2013 року, №050213-2 від 05.02.2013 року, №040213-1 від 04.02.2013 року, №080513-1 від 08.05.2013 року, №040313-2 від 04.03.2013 року, №040313-1 від 04.03.2013 року, №020413-1 від 02.04.2013 року, за умовами яких Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по виконанню робіт з монтажу по системам безпеки, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти виконані Виконавцем роботи і оплатити їх вартість на умовах та в порядку, визначених даними договорами.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів прийняття та здачі робіт (т. 1 а.с. 124, 128, 132, 136, 140, 144, 148, 152), податкових накладних (т. 1 а.с. 170, 169, 171, 168, 175, 172, 173, 174), платіжних доручень (т. 1 а.с. 240, 245-246; 233-235, 238-239, 241-244; 230-232, 236-237, 249; 217, 220-221; 213-215, 218, 224-226; 227-229, 247-248; 216, 219, 222-223); банківських виписок (т. 1 а.с. 252-266).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ОВК-Технологія» було поставлено Позивачу ряд товарів, що, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, підтверджується копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 153-154), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 155-156), податкових накладних (т. 1 а.с. 157-159), платіжних доручень (т. 1 а.с. 250-251).

При цьому судом першої інстанції зазначено, що отримані у вказаних вище контрагентів роботи та товари у подальшому були використані Позивачем у власній господарській діяльності при прийнятті до експлуатації систем протипожежного захисту об'єктів будівництва (т. 2 а.с. 15, 78, 112, 142).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «ОВК-Технологія» та ТОВ «Новітні технології модернізації» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних містять відомості щодо особи, уповноваженої отримати товар від ТОВ «ОВК-Технологія», та реквізитів довіреностей на отримання такого товару.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду м. Києва про безпідставність твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій Позивача з вказаними контрагентами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Новітні Технології Модернізації» та ТОВ «ОВК-Технологія» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

При цьому судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «НВП «Укртехно-Атом», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Новітні Технології Модернізації» та ТОВ «ОВК-Технологія» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртехно-Атом» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.