Ухвала

від 09.10.2014 по справі 822/2988/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2988/14 Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Ткачук М.П.

позивача - Романова Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" "УБ ХАЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання дій і бездіяльності протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання дій і бездіяльності протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.08.2014 року вказаний позов задовольнив частково, зокрема визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001132203, форми "П" від 20.03.2014 року № 0001142203, форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001152203.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи аапеляційні вимоги скаржник зауважив, що всупереч вимогам чинного законодавства ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" не надано жодних документів, які підтверджують реальність операції по перевезенню вантажів, а саме: залізничних накладних, в яких вказано станцію відправлення та станцію призначення, подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення будівельних матеріалів від продавця до залізничних станцій.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів апелянта заперечив та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" "УБ ХАЕС", ідентифікаційний код 31161856, зареєстроване виконавчим комітетом Нетішинської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" "УБ ХАЕС" взято на податковий облік 02.10.2000 року за №08101.

У період з 13.02.2014 року по 26.02.2014 року посадовими особами Славутської ОДПІ в особі Нетішинського відділення було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №171/22/31161856 від 05.03.2014 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (збиток) на 510019 грн.;

- пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми до сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 374102 грн.

- п. 44.3 ст. 44 ПК України, в частині незбереження регістрів бухгалтерського та податкового обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань за період з 01.01.2012 року по 30.12.2012 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення Форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001132203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 374102 грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 187051 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Форми "П" від 20.03.2014 року № 0001142203 - про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 510019 гривень,

- податкове повідомлення-рішення Форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001152203 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 18493 грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 4623,25 грн.;

Зазначені податкові повідомлення-рішення і слугували предметом оскарження в даній справі.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задоволенні позову виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001132203, форми "П" від 20.03.2014 року № 0001142203, форми "Р" від 20.03.2014 року № 0001152203 належить визнати протиправними та скасувати.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, застосованих у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення операцій ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" із контрагентами ТОВ "Спілка Товаровиробників" та ТОВ "Будівельний дім "Асторіон", що на думку податкового органу, вказує на неможливість формування податкової звітності на підставі взаємовідносин із даними контрагентами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали адміністративної справи свідчать, що ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Спілка Товаровиробників" на підставі договору від 17.05.2012 року № 17/05-12-01. На виконання умов вказаного договору в 2012 року надано експедиторські послуги по перевезенню піску та щебеню на загальну суму 717162,04 грн.

Відповідно до податкової накладної від 01.10.2012 року №100101, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" придбано струмоз'єм ЕО 2503 вартість 16008 грн. в ТОВ "Будівельний дім "Асторіон".

За даними перевірки, оформлені контрагентами позивача у паперовому вигляді податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту зазначені в них суми ПДВ, не підписані особою, відповідальною за їх складання, цифровий підпис якої міститься на електронних податкових накладних, зареєстрованих контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, в акті перевірки зазначено, інформація про цифровий підпис зазначених податкових накладних, а саме особу, що їх підписала, міститься у квитанціях з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкових накладних.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У розрізі викладених вище положень ПК України, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, тобто у відповідності до п.201.1 ПК України, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні на поставку продукції та наданні послуг оформлені з дотриманням п.201.1 ст.201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені накладні відображені позивачем та контрагентами позивача в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця, водночас суттєвим є той факт, що перевіркою не встановлено відсутності надання таких послуг та не поставки придбаних товарів.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару (робіт) засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

При цьому надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Будівельний дім "Асторіон" та ТОВ "Спілка Товаровиробників" виходячи з наступного.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як досліджено зі змісту акту перевірки, останній не містить інших фактів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару), на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо дотримання вимог податкового законодавства в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність.

Отже враховуючи наведене, судова колегія вважає помилковою позицію податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України та заниження податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням по додаткового кредиту відповідних звітних періодів, оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому наявність лише неточностей в Єдиному реєстрі податкових накладних не є безумовним доказом безтоварності господарських операцій позивача, що спростовує доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи податкового органу щодо відсутності господарської операції між позивачем та ТОВ "Спілка Товаровиробників" з підстав формування податкового кредиту у 2012 році ТОВ "Спілка Товаровиробників" рядом "ризикових" суб'єктів господарювання та з метою надання ним податкової вигоди третім особам, оскільки загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зрештою суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника, що ТОВ "Залізничник" "УБ ХАЕС" не надано документів, які підтверджують реальність операції по перевезенню вантажів, а саме: залізничних накладних, в яких вказано станцію відправлення та станцію призначення, подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення будівельних матеріалів від продавця до залізничних станцій, оскільки вказані документи подані до суду апеляційної інстанції та наявні в матеріалах справи, водночас причиною відсутності зазначених документів під час проведення перевірки товариства слугує та обставина, що безпосередньо самі перевезення здійснювались контрагентами позивача, в яких на момент проведення перевірки і знаходились відповідні документи.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 жовтня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.