Постанова

від 07.10.2014 по справі 914/1706/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 914/1706/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) - Науменко І. В. ( представник за довіреністю)

від відповідача 1- не з'явився

від відповідача - 2 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна", б/н від 23.07.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області, від 10.07.2014 року (головуючий суддя Кидисюк Р.А.) у справі №914/1706/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна", с. Шимківці, Тернопільська область,

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогеокад", м. Дніпропетровськ,

до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжі Лани", с. Княже, Львівська область ,

про стягнення 29 237,72 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2014 року)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10 липня 2014 року у справі за № 914/1706/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна" про стягнення 28 233,63 грн. заборгованості відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про недоцільність подальшого надання послуг та виконання робіт, та надавали право на припинення договору. Крім того, суд першої інстанції посилається на те, що позивач не виконав усіх необхідних договірних умов для забезпечення початку виконання робіт, тому звернення позивача до відповідача - 1 про припинення договору є передчасним.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, мотивуючи це тим, що припинення договору відбулося згідно договірних умов; а відтак, відповідач повинен повернути позивачу отриману попередню плату, оскільки виконання робіт за договором ним розпочато не було, а факт та результати надання послуг не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи процесуальні законодавчо встановлені строки розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, докази у справі є достатніми для вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглядати спір без участі представників відповідачів за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника скаржника у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топогеокад" (Виконавець) укладено Договір на розроблення документації із землеустрою №0904АЄ (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.2. Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи з розроблення Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (Проект землеустрою), надати послуги та допомогу стосовно організації збору вихідних даних, передбачених у Додатку №2 до даного Договору та необхідних для розроблення Проекту землеустрою, забезпечити погодження та затвердження Проекту землеустрою відповідними органами державної влади в установленому законом порядку (п. 1.2.2 Договору), надавати послуги та допомогу в роботі та спілкуванні з державними органами щодо Проекту сівозмін, в тому числі під час проведення останнім перевірок Замовника та направлення Замовнику запитів під час терміну дії даного Договору(п.1.2.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору узгоджено що входить у надання послуг за пунктом 1.2.2 Договору, зокрема, це отримання всіх необхідних вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою, погодження та проходження експертизи у відповідних органах, підготовка, оформлення клопотань та заяв щодо прийняття і отримання відповідного рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування для розроблення проекту землеустрою.

Згідно ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов'язання, яке спрямоване на досягнення єдиної мети - в даному випадку - результатом виконання договору мав бути розроблений Проект землеустрою.

Суд приходить до висновку, що Договір №0904АЄ від 09.04.2013 року за своєю правовою природою є змішаним договором, у якому поєднуються елементи договору підряду (виконання робіт) та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до п.2.2. Договору, укладеного між сторонами, Замовник сплачує Виконавцю загальну вартість робіт згідно наступного графіку:

2.2.1. протягом трьох календарних днів з дня підписання Договору Замовник зобов'язується здійснити попередню оплату Виконавцю в розмірі 15 % від загальної вартості робіт з розроблення Проекту землеустрою, а саме 27 305,25 грн.

2.2.2. протягом 5 (п'ять) банківських днів з дня надання Замовником Виконавцеві повного комплекту документів, необхідного для розробки проекту, передбаченого Додатком № 3 до даного Договору та підписання Акту приймання-передачі цих документів та підтвердження Виконавцем достатності та правильності наданих Замовником документів (після проведення аналізу отриманих документів відповідно до п.5.2.1. даного Договору та усунення Замовником недоліків у разі їх наявності), Замовник зобов'язується здійснити наступний платіж Виконавцю в розмірі 50 % від загальної вартості робіт з розроблення Проекту землеустрою, а саме 91017,50 грн. (дев'яносто одна тисяча сімнадцять грн. 50 коп.).

2.2.3. остаточний розрахунок, а саме решту 35 % від загальної вартості робіт, що зазначена у п.2.1. Договору, а саме 63712,25 грн. (шістдесят три тисячі сімсот дванадцять грн. 25 коп.) Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю протягом 5 банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Крім того, між ТОВ «Агродружство Євішовіце Україна» та ТОВ «Княжі лани» (відповідач-2) укладено Договір поруки від 04.11.2013 року.

Згідно п.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання обов'язків виконавцем (боржником) по Договору на розроблення документації із землеустрою від 09.04.2013 року в частині надання послуг з розроблення документації із землеустрою, щодо яких кредитором проведено попередню оплату, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок боржника.

18.04.2013 року згідно з виставленим відповідачем-1 рахунком № 29 на оплату від 12.04.2013 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1 №26008404518100 в АТ "УкрСиббанк" 27 305,26 (двадцять сім тисяч триста п'ять гривень 26 коп.) грн., як попередню оплату за договором, згідно п.2.2.1., що підтверджується банківською випискою від 19.04.2013 року.

Листом № 1 від 08.01.2014 року позивач повідомив відповідача - 1 про те що, Договір № 0904АЄ слід вважати взаємно розірваним на 20-й день з дати направлення даного Листа у зв'язку із недоцільністю подальшого проведення робіт, та просив повернути передоплату згідно п.2.2.1. Договору у розмірі 27 305,26 грн.

У відповідь, відповідач - 1 у своєму листі № 51 від 22.01.2014 року зазначив про відсутність права позивача на вимогу повернення того, що було виконане за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору. Також повідомив, що кошти у розмірі 27 305,26 грн. витрачені на виплату заробітної плати працівників, які були задіяні на виконанні робіт за Договором №0904АЄ. Крім того, відповідач - 1 мотивував невиконання робіт за договором тим, що позивач в силу приписів п. 2.2.2 Договору не передав належний пакет документів для продовження робіт за договором.

Предметом позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) є стягнення позивачем з відповідача - 1 попередньої плати в розмірі 27 305,26 грн., інфляційного збільшення суми - 1694,57 грн., 3% річних - 237,89 грн. та стягнення з відповідача - 2 коштів в сумі 200,0 грн. на підставі Договору поруки.

Підставою цього позову є припинення укладеного договору та погодження договірних умов щодо повернення отриманих від замовника коштів після припинення договору, а також укладення договору поруки з відповідачем-2.

Відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції зазначає, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме недоцільності подальшого виконання робіт за Договором, впливу змін у корпоративній та організаційній структурі позивача на доцільність чи недоцільність виконання робіт за Договором, а саме лише посилання у листі до відповідача-1 на наявність таких обставин не може бути підставою для повернення суми попередньої оплати та вважати укладений між сторонами Договір взаємно розірваним.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки як вбачається з фактичних обставин справи, припинення Договору відбулося за односторонньою відмовою позивача від договору, яка мотивована подальшою недоцільністю виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 5.5. Договору якщо в ході виконання робіт та/або надання послуг з'ясовується неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт(надання послуг) , Замовник має право припинити виконання зобов'язання за договором, довівши це до відома Виконавця. Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів повернути Замовнику вартість отриманих від Замовника коштів за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт (надання послуг).

Таким чином, п.5.5. Договору передбачено - період реалізації права на припинення договору (тобто у ході виконання робіт та/або надання послуг), - умови реалізації права на припинення Договору, та - наслідки припинення договору у формі повернення коштів за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт (надання послуг).

Згідно п.3.1. Договору початком виконання робіт із розроблення Проекту землеустрою є дата надання Замовником повного пакету документів, необхідних для виконання робіт (Додаток № 3) та здійснення оплати Замовником частини загальної вартості робіт і послуг згідно з п.2.2.1. даного Договору, їх закінчення - момент повного виконання зобов'язань за Договором, що підтверджується підписанням Акту виконаних робіт (наданих послуг), підписаним уповноваженими представниками Сторін.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечують проти того, що повний пакет документів, необхідних для виконання робіт, не передавався позивачем, та не приймався відповідачем.

А відтак, це свідчить про відсутність початку виконання робіт за Договором, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Однак, згідно п 1.2.3 Договору виконавець надає послуги, передбачені п. 1.2.3. договору, протягом всього строку дії даного Договору.

Отже, початок надання послуг обчислюється з початку строку дії договору, тобто моменту його підписання.

А відтак, позивач міг в часі реалізувати своє право на припинення договору з моменту укладення такого.

Крім того, згідно п. 5.5. Договору позивач міг реалізувати своє право на припинення договору за наявності таких умов як неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт(надання послуг).

В даному випадку, саме недоцільність подальшого виконання робіт у зв'язку зі зміною у корпоративній та організаційній структурі ТОВ "Агродружство Євішовіце Україна". стала для позивача підставою для звернення з завою про припинення договору.

З аналізу змісту укладеного договору вбачається, що сторони в укладеному договорі не конкретизували таку умову припинення договору як недоцільність подальшого проведення робіт, не визначили ні критеріїв, ні можливих випадків такої недоцільності. Поняття недоцільності подальшого виконання робіт також не визначено на законодавчому рівні, хоча таке вживається у чинному Цивільному кодексі України.

З огляду на це, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність підтвердження недоцільності відповідними доказами.

Отже, апеляційний суд вважає договір розірваним з 07.02.2014 року, тобто згідно п. 5.5. Договору на 20ий день з дати направлення замовником відповідного письмового повідомлення виконавцю, з 17.01.2014 року.

Наслідки розірвання договору встановлені як на законодавчому рівні, так передбачені сторонами в договорі.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.5.5. договору Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів повернути Замовнику вартість отриманих від Замовника коштів за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт (надання послуг).

Як встановлено судами за матеріалами справи, відповідачем-1 було отримано від позивача 27 305,26 грн. попередньої оплати.

Однак на вимогу позивача про повернення таких коштів внаслідок припинення договору відповідач - 1 відмовився їх повернути, мотивуючи це тим, що ним виконувалися певні роботи за договором (зокрема, різноманітні зустрічі зі спеціалістами, складання шаблонів документів, консультації в телефонному режимі та за допомогою електронної пошти, відрядження працівників), а відтак на виконання цих робіт з урахуванням заробітної плати працівників, які були задіяні на виконання робіт за договором, було затрачено отриману суму в розмірі 27 305,26 грн.

Відповідно до ст.4-4 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак на підтвердження надання вищезазначених послуг відповідачем - 1 не надано жодних доказів, які свідчили про фактичне виконання будь - яких робіт чи надання послуг.

Зважаючи на те, що відповідач - 1 не міг зазнати жодних витрат під час виконання робіт, оскільки такі не розпочались, а фактичне надання послуг ним не підтверджено жодними доказами, тому апеляційний господарський суд вважає, що відповідач - 1 на підставі п. 5.5. договору зобов'язаний повернути позивачу отримані за договором кошти.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відмову у задоволення позовної вимоги про стягнення основної суми 27 305,26 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення вимог позивача про стягнення основної суми 27 305,26 грн., слід скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 27 105,26 грн.

У апеляційній скарзі позивач, крім стягнення основної суми, просить задоволити позов повністю та стягнути з відповідача-1 1 694,57 грн. інфляційних витрат, 237,89 грн. - 3% річних.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

.Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пунктом 5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2003 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання ( в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Крім того, Верховний суд України у Постанові від 15 жовтня 2013 року вказав, що стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача-2 (поручителя) ТОВ «Княжі лани» 200 грн. згідно Договору поруки від 04.11.2013 року.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.3 Договору поруки сторони договору домовились, що поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники щодо виконання боржником зобов'язань за основним договором в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 2730526 грн. Це означає, що кредитор може звернутися як до боржника, так і до поручителя чи до обох одночасно.

Згідно п.4 договору поруки розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою, що дорівнює 200 грн.

Згідно п. п. 8,9 цей договір діє до моменту повного виконання зобов'язань за основним договором. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання,

Основне зобов'язання, на виконання забезпечення якого було укладено договір поруки, припинилося разом з договором від 09.04.2013 року, факт припинення (розірвання) якого було встановлено апеляційним господарським судом. Відтак, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання слід вважати припиненим і договір поруки, а відтак, вимога позивача про стягнення 200 грн. з відповідача -2 (поручителя) є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду, виходячи саме з оспорюваної суми.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат у даній справі.

Отже, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача - 1 в користь позивача слід пропорційно до задоволених вимог стягнути 1718,0 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 859,0 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2577,0 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна", б/н від 23.07.2014 року - частково задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 10 липня 2014 року у справі за № 914/1706/14 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення основної суми - 27 305,26 грн. - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. Позов про стягнення основної суми - 27 305,26 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогеокад", м. Дніпропетровськ (адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 4-А; код ЄДРПОУ 38359234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна" (адреса: 47336, с. Шимківці, вул. Над ставом 3; код ЄДРПОУ 33438080) 27 305,26 грн. (двадцять сім тисяч триста п'ять гривень двадцять шість копійок) судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогеокад", м. Дніпропетровськ (адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 4-А; код ЄДРПОУ 38359234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружство Євішовіце Україна" (адреса: 47336, с. Шимківці, вул. Над ставом 3; код ЄДРПОУ 33438080) 2577,0 (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривень судового збору.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2014 р.

Головуючий суддя Т. Б. Бонк

Суддя С. М.Бойко

Суддя Л. Л. Давид