Постанова

від 14.10.2014 по справі 914/2997/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 914/2997/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" б/н від 09.09.2014 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.08.2014 року

у справі № 914/2997/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль клуб", м. Львів

про стягнення боргу за Договором поставки №31 у розмірі 1828,00 грн. та

за Договором постави №50 у розмірі 557982,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Абросімов С.С. - представник (довіреність б/н від 21.05.2014 року

від відповідача: Зарічний І.Я. - представник (довіреність б/н від 22.09.2014 року

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" прийнято до провадження. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року, у склад колегії по розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Хабіб М.І. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Хабіб М.І. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014р. У зв'язку із зайнятістю судді Хабіб М.І. у іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року, у склад колегії по розгляду даної справи замість суддів Хабіб М.І. введено суддю Михалюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2014р. (суддя Пазичев В.М.) заяву позивача про забезпечення позову від 20.08.2014 року за вх.№4079/14 - задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль клуб" в межах суми позову в розмірі 571 006,95 грн., а саме - 559 810,74 грн. основного боргу та 11 196,21 грн. судового збору.

При винесенні ухвали суд першої інстанції покликався на норми ст.ст. 66, 67 ГПК України та роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з наступними змінами і доповненнями), а також враховуючи співвідношення прав та інтересів, про захист яких просить Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", із заходом забезпечення, суд дійшов висновку про його адекватність та відповідність суті позовної вимоги

Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" оскаржило її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.09.2014 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 22.08.2014р. у справі №914/2997/14 та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТзОВ "Бета-Реда Україна" про забезпечення позову відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при вирішенні заяви ТзОВ "Бета-Реда Україна" судом першої інстанції порушено заборону щодо вжиття заходів забезпечення позову, які мають наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання - ТзОВ "Текстиль Клуб", оскільки основним видом діяльності відповідача є роздрібна торгівля, відповідачу необхідно оплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати щодо обслуговування приміщень магазинів, заробітну плату працівникам, витрати на придбання торговельного обладнання, рекламу та інше.

Разом з тим, скаржник покликається на те, що місцевим господарським судом не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2014 року. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014 року.

У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато спочатку.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області від 22.08.2014р. у справі № 914/2997/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" без задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" про стягнення боргу за Договором поставки №31 у розмірі 1828,00 грн. та за Договором постави №50 у розмірі 557982,74 грн.

Разом з тим, документальними доказами у справі встановлено, що 15.08.2014р. разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" в межах суми позову.

При цьому, обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначає, що заборгованість ТзОВ "Текстиль клуб" перед ТзОВ "Бета-Реда Україна" за Договором поставки №31від 01.03.2012 року та за Договором постави №50 від 21.01.2013 року складає 559 810,74 грн. Крім цього, позивач покликається на те, що відповідач має суттєві фінансові проблеми на підприємстві та значну заборгованість відповідача перед позивачем, що дає підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог, відхилення його вимоги щодо забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі у зв'язку з відсутністю як коштів, так і майна, на яке може бути звернено стягнення в рамках примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову Пленумом Вищого господарського суду України надано господарським судам відповідні роз'яснення, які містяться у постанові від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з наступними змінами і доповненнями).

Зокрема, як вбачається із абзацу 1 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмету доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що активи, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути на момент виконання рішення. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення та довести адекватність засобу забезпечення позову.

Таким чином, з врахуванням викладеного покликання скаржника на те, що місцевим господарським судом не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову. Вирішення питання про наявність чи відсутність зазначених обставин є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об'ємі.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до положень пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що скаржником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що обраний захід забезпечення позову може мати наслідком повного припинення господарської діяльності ТзОВ "Текстиль Клуб", якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З матеріалів справи, вбачається, що предметом розгляду спору у даній справі є стягнення коштів за отриманий відповідачем товар згідно Договору поставки №31від 01.03.2012 року та Договору постави №50 від 21.01.2013 року.

Одночасно, встановлено, що відповідачем не вживається будь-яких дій, що спрямовані на виконання вищезазначених Договорів щодо погашення заборгованості за отриманий товар. Крім цього, у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду, представник відповідача підтвердив, що не вжито жодних дій у позовному, претензійному порядку, чи шляхом листування, які б були спрямовані на уточнення виконаних (не виконаних) зобов'язань по цих Договорах.

При цьому, покликання апелянта на сплату орендної плати та експлуатаційні витрати щодо обслуговування приміщень магазинів, виплату заробітної плати працівникам, витрати на придбання торговельного обладнання, рекламу та інше не уточнюють спірного грошового виконання зобов'язань згідно укладених між сторонами Договорів.

Таким чином, наведені обставини свідчать про ухилення від виконання зобов'язання за укладеними між сторонами Договорами, а в подальшому ймовірне утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відтак, враховуючи предмет даного спору, відповідність застосованого судом першої інстанції заходу забезпечення позову позовним вимогам, наявність достатньо обгрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, зважаючи на те, що вимога позивача про забезпечення позову заявлена виключно в межах суми позову, а також здійснивши оцінку ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду Львівської області про те, що застосовані заходи забезпечення позову є адекватними предмету спору та спрямовані на забезпечення реальної можливості виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги скаржника про скасування ухвали господарського суду Львівської області від 22.08.2014р. позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а інші обставини на які покликається скаржник, як на підставу своїх вимог та заперечень у встановленому законом порядку ним не доведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 66, 67, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.08.2014р. у справі № 914/2997/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Клуб" б/н від 09.09.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 15.10.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.