Постанова

від 23.09.2014 по справі 910/8881/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/8881/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Мельник В.Ф.-представник;

Яремчук В.В.-представник;

Сулімова О.А.-представник;

Від відповідача: Казіміров М.М.-директор;

Вершков Є.І.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року

у справі № 910/8881/13 (головуючий суддя: Удалова О. Г.; судді: Васильченко Т. В., Нечай О. В.)

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України

до Державного підприємства "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України

про стягнення заборгованності у розмірі 183 232, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України про стягнення заборгованності у розмірі 183 232, 34 грн. ( з урахуванням уточнень).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі № 910/8881/13 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 174 490,67 грн. основного боргу, 2629,91 грн. пені, 525, 98 трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 552,93 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2014 апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України від 05.09.2014 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.09.2014.

19.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 23.09.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2013 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - позивач або ІЕЗ) та державним підприємством "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - відповідач або центр) був укладений договір № 1386 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ІЕЗ надає послуги з забезпечення центру енергоресурсами в приміщеннях, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 13, корп. №3а, загальною площею 1668 м. кв., а центр відшкодовує ІЕЗ витрати за спожиті енергоресурси та плату податку на землю в порядку та розмірах, встановлених даним Договором.

Згідно з п. 2.7 Договору ІЕЗ зобов'язується, зокрема, забезпечувати тепловий режим в приміщеннях центру в опалювальний сезон.

Пунктом 2.8.4 Договору передбачено, що обсяг спожитої центром теплової енергії розраховується відповідно до фактичного споживання по корп. № 3 в розрахунковому місяці по видах теплових навантажень: опалення - по площі приміщень, припливна вентиляція - по об'єму приміщень, ГВС - по кількості співробітників.

Відповідно до п. 2.12 Договору, центр зобов'язаний своєчасно сплачувати відшкодування: вартості податку на землю (додаток № 2), вартості спожитих енергоресурсів (додаток № 3).

Згідно з п. 3.3 Договору рахунки на попередню оплату та додаток № 3 надаються ІЕЗ не пізніше 10 числа поточного звітного місяця.

Центр здійснює попередню оплату до 20 числа поточного звітного місяця згідно з виставленими рахунками (п. 3.4 Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що нарахування з відшкодування фактичних витрат за спожиті центром енергоресурси здійснюється ІЕЗ станом на перше число місяця наступного за звітним, згідно з актом виконаних робіт та рахунком на оплату різниці між додатком № 3 і фактичним споживанням, який підлягає до сплати до 20 числа місяця,наступного за звітним.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору вчасно не відшкодував вартість спожитих енергоресурсів, у в'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі у розмірі 179 991,29 грн., 2 700,87 грн. пені та три проценти річних у сумі 540,18 грн.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, укладений між позивачем та відповідачем Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02/2013 від 28.02.2013, № 03/2013 від 31.03.2013, № 04/2013 від 30.04.2013 , № 05/2013 від 31.05.2013 р. (далі - Акти), загальний розмір відшкодування вартості теплопостачання, яке повинен сплатити відповідач, становить 199 205,89 грн. Відповідач сплатив аванс за теплопостачання в розмірі 19 214,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку за 12.02.2013 , копія якої наявна в матеріалах справи. У зв'язку з цим, розмір основного боргу, згідно з твердженнями позивача, становить 179 991,29 грн.

Разом з тим, Акти № 04/2013 від 30.04.2013 , № 05/2013 від 31.05.2013 не були підписані уповноваженим представником відповідача, а Акти № 02/2013 від 28.02.2013 , № 03/2013 від 31.03.2013, підписані уповноваженим представником відповідача із застереженням про те, що відповідач не погоджується з розміром відшкодування витрат на теплопостачання. Вказані застереження викладені в листах № 16/04-2 та № 16/04-1 від 16.04.2013, копії яких долучені до матеріалів справи.

В своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що розрахунок відшкодування витрат на теплопостачання, здійснений позивачем,є невірним. Додаток № 3 до Договору, на який посилається позивач, взагалі не підписаний відповідачем. Крім того зазначає, що позивач взяв на себе право у односторонньому порядку визначити предмет договору, обсяги послуг, яки посталяються і ціни, а тому, на думку скаржника, у даному випадку необхідно вважати договір в цій частині неукладеним.

Як вбачається з додатку № 3 до Договору, ним встановлені ціни для розрахунку відшкодування спожитих комунальних послуг (спожитих енергоресурсів). Так, об'єм спожитого теплопостачання вимірюється у Гкал, а вартість 1 Гкал становить 960,73 грн.

14.01.2013 між позивачем та публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") був укладений договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 530063 (далі - Договір № 530063).

Згідно з п. 1.2 Договору № 530063, ПАТ "Київенерго" зобов'язувалось надавати позивачу наступні послуги: постачання водяної пари та гарячої води.

Пунктом 3.4 Договору № 530063 передбачено, що ціна цього договору визначається з урахуванням розділу V Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію, які на час його укладання становлять 800,61 грн./ Гкал без ПДВ.

Таким чином, тариф з ПДВ становить 960,73 грн./ Гкал.

Вищевказаний розмір тарифів також підтверджується листом структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" публічного акціонерного товариства "Київенерго" № 048-21-13149/3080073 від 05.10.2011 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію", копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.7 Договору, розмір плати з відшкодування витрат за фактично спожиті центром енергоресурси встановлюється відповідно до діючих тарифів енергопостачальної організації.

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання - вартість вироблення, транспортування, постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планового прибутку; встановлення тарифів - затвердження відповідною постановою НКРЕ тарифів за визначеною структурою для ліцензіатів, які здійснюють господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що позивач в односторонньому порядку визначив ціну договору, є необґрунтованим, адже вартість теплової енергії визначається не позивачем, а є регульованим тарифом, встановленим уповноваженими державними органами.

Твердженння відповідача про те, що позивач безпідставно вимагає від відповідача сплатити відшкодування витрат на теплопостачання за травень, оскільки опалювальний сезон було завершено 16.04.2013, колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунків позивача, відповідач спожив послуг з теплопостачання: у січні 2013 - 74,47 Гкал (показник відображений в Акті № 02/2013 від 28.02.2013 ); у лютому 2013 - 56,57 Гкал (показник відображений в Акті № 03/2013 від 31.03.2013 ); у березні 2013 - 54,50 Гкал (показник відображений в Акті № 04/2013 від 30.04.2013 ); у квітні 2013 - 21,81 Гкал (показник відображений в Акті № 05/2013 від 31.05.2013 ).

Таким чином, в Акті № 05/2013 від 31.05.2013 вказаний показник спожитого відповідачем теплопостачання не в травні 2013 року, а в квітні 2013 року.

Крім того, вважаючи за необхідне змінити договір, скаржник мав право передати спір на вирішення господарського суду, разом з тим, зазначеним правом, передбаченим законом, з власних міркувань не скористався.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 було призначено судову експертизу по справі, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Будівельна експертиза".

З вищевказаного висновку експертизи вбачається, що кількість теплової енергії на обігрів приміщень відповідача за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 включно системами водяного опалення та відкрито прокладеними трубами системи теплопостачання, визначена аналітично з урахуванням показників теплового лічильника корпусу № 3 об'ємів та розрахункових температур приміщень тощо складає: в січні 2013 - 47,8046 Гкал, в лютому 2013 - 38,1258 Гкал, в березні 2013 - 36,5172 Гкал, в квітні 2013- 15,8314 Гкал. Сумарна витрата спожитої теплової енергії на опалення приміщень відповідача за період з 01.01.2013 р. по 13.04.2013 р. дорівнює 138,28 Гкал.

Кількість теплової енергії фактично спожитої за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 включно системами припливної вентиляції П7 та П9, які обслуговують приміщення відповідача складаються із продуктивних та технологічних тепловитраті довірнює: в січні 2013 - 21,351 Гкал, в лютому 2013 - 16,1582 Гкал, в березні 2013 - 17,4292 Гкал, в квітні - 3,5996 Гкал. Сумарна витрата спожитої теплової енергії на вентиляцію приміщень відповідача за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 дорівнює 57,12 Гкал.

Кількість теплової енергії фактично спожитої за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 включно на потреби системи гарячого водопостачання відповідача дорівнює: в січні 2013 - 1,0582 Гкал, в лютому 2013 - 1,2004 Гкал, в березні 2013 - 1,4764 Гкал, в квітні - 1,071 Гкал. Сумарна витрата теплової енергії в системи гарячого водопостачання на потреби відповідача за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 дорівнює 4,806 Гкал.

Таким чином, враховуючи висновки судової експертизи, відповідач спожив теплової енергії:

в січні 2013 - 70,2138 Гкал, що враховуючи тариф 960,73 грн./Гкал, становить 67 456,50 грн.;

в лютому 2013 - 55,4844 Гкал, що враховуючи тариф 960,73 грн./Гкал, становить 53 305,53грн.;

в березні 2013 - 55,4228 Гкал, що враховуючи тариф 960,73 грн./Гкал, становить 53 246,35 грн.;

в квітні - 20,502 Гкал, що враховуючи тариф 960,73 грн./Гкал, становить 19 696,89 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що за період з 01.01.2013 по 13.04.2013 відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 193 705,27 грн.

Таким чином, враховуючи, що 12.02.2013 відповідач сплатив аванс за теплопостачання у розмірі 19 214,60 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком суду становить 174 490,67 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З рахунку за лютий 2013 вбачається, що він повинен бути оплачений до 20.03.2013 р., за березень 2013 - до 20.04.2013 , за квітень 2013 - до 20.05.2013 , за травень 2013 - до 20.06.2013 .

Так, останнім днем оплати кожного чергового рахунку є 20 число відповідного місяця, а строк нарахування пені та трьох процентів річних починається з 21 числа відповідного місяця, позивачем період нарахування визначений з 21.03.2013 р. до 01.06.2013 р., що не порушує норми чинного законодавства.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строку (терміну) оплати, центр сплачує ІЕЗ пеню в розмірі 0,5% від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів прийшла до наступного висновку:

за прострочення сплати рахунку за лютий 2013 року, враховуючи період заборгованості з 21.03.2013 до 01.06.2013 , суму боргу у розмірі 48 241,90 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 № 102), розмір пені складаєскладає 1 447,26 грн.;

за прострочення сплати рахунку за березень 2013 , враховуючи період заборгованості з 21.04.2013 до 01.06.2013 , суму боргу у розмірі 53 305,53 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 № 102), складає 920,07 грн.;

за прострочення сплати рахунку за квітень 2013 , враховуючи період заборгованості з 21.05.2013 до 01.06.2013 , суму боргу у розмірі 53 246,35 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 № 102), складає 262,58 грн.,

Таким чином розмір пені, що підлягає стягненню, складає 2 629,91 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Вказана стаття також передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, розмір трьох процентів річних:

за прострочення сплати рахунку за лютий 2013, враховуючи період заборгованості з 21.03.2013 до 01.06.2013, суму боргу, що становила 48 241,90 грн., складає 289,45 грн.;

за прострочення сплати рахунку за березень 2013 , враховуючи період заборгованості з 21.04.2013 до 01.06.2013 , суму боргу, що становила 53 305,53 грн., складає 184,01 грн.;

за прострочення сплати рахунку за квітень 2013 , враховуючи період заборгованості з 21.05.2013 до 01.06.2013 , суму боргу, що становила 53 246,35 грн., складає 52,52 грн.,

а разом 525,98 грн., які підлягають стягненню.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничій центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 по справі № 910/8881/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8881/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко