Постанова

від 15.10.2014 по справі 920/1228/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 920/1228/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Світлична А.Ю., Ращупкіна О.Ю.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", м. Суми (вх. №2501С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 28.07.14 року у справі № 920/1228/14

за позовом ТОВ "Юніон Транс Сервіс", м. Харків

до ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", м. Суми

про стягнення 76 993,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.07.14 року по справі №920/1228/14 (суддя Рунова В.В.) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" на користь ТОВ "Юніон Транс Сервіс" 68158,96 грн. основного боргу, 3355,66 грн. неустойки, 554,61 грн. 3% річних, 4924,48 грн. інфляційних витрат та 1875,00 грн. витрат по судовому збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 28.07.14 року по справі №920/1228/14. Судовий збір за подання апеляційної скарги розподілити пропорційно задоволенню вимог.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, йому не було надано можливості для обґрунтування своєї позиції, оскільки суду було надано всі докази, які підтверджували неможливість прибуття у судове засідання представника (заява вих. №516 від "25"липня 2014 року додається). В зв'язку з тим що представник ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" 28.07.2014 року знаходився в службовому відрядженні в місті Києві, він не мав змоги ні бути присутнім на судовому засіданні, ні вчасно за три дні, як того вимагав суд підготувати та подати письмовий відзив (посвідчення про відрядження та наказ додаються). Але суд, не враховуючи поважність причин відсутності, прийняв рішення.

Тому відповідач вважає, що судом не було у повному обсязі та в повній мірі досліджено обставини справи, не відбулося повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ним були винесені висновки, що не відповідають обставинам справи.

Крім того, як зазначає відповідач, у відповідності до ст. 530 ч. 2 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. А ТОВ "Юніон Транс Сервіс" для розгляду та виконання боржником зобов'язань було надано місячний термін, а отже момент виконання зобов'язання наступав через місяць з дня отримання, а саме з 01.05.2014 року. Таким чином, законодавець пов'язує настання строку виконання зобов'язань з пред'явленням вимоги виконання.

Однак така вимога відповідачем була отримана лише 01.04.2014 року, що підтверджує і сам позивач та надає місяць для розгляду такої вимоги, а тому обов'язок по сплаті об'єктивно виникнути раніше не міг.

Як зазначає скаржник, він не може погодитися з позовними вимогами у повному обсязі у зв'язку з тим, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на рахунок №779 від 07.11.2013 р. на суму 89750,00 грн. та №793 від 14.11.2013 року на суму 89750,00 грн. При цьому зважаючи на те, що підтвердження отримання вказаних рахунків відповідачем не надано, а самими рахунками не встановлений строк оплати, тому на його думку необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦКУ. Відповідачем було здійснено оплату на суму 290740, 00 грн., а неотримання рахунків не перешкоджає відповідачу вносити авансові платежі.

Також, скаржник не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, оскільки позивачем було надано місячний термін для розгляду вимоги, а в розрахунку штрафних санкцій вказано, що позивач нараховує їх з 01.04.2014, не пояснюючи причин нарахування таких санкцій у наданий термін для виконання ним самим же.

Відповідач вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій, так як у відповідності до ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Однак, виконання грошового зобов'язання відповідачем прострочено не було, тому на його думку, позивач не має права нараховувати 3% річних та інфляційні збитки.

Свого представника в судове засідання відповідач не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача у поданій скарзі на те, що йому не було надано можливості для обґрунтування своєї позиції, в зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника та на поважність причин такої неявки, є безпідставним і свідчить про навмисне затягування розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач завчасно був повідомле ний про дату і час призначення судового засідання по справі № 920/1228/14, про що свідчить отримане судом рекомендоване повідомлення про отримання ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.07.2014 з відміткою про отримання її 18.07.2014 року (за 10 днів до призначеного розгляду справи). Тобто відповідач, як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання суду іншого представника (керівника, заступника, головного бухгалтера) для надання пояснень щодо невиконання грошових зобов'язань за укладеним договором, а також надати відзив на позовну заяву.

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Тому суд першої інстанції правомірно зазначив, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи і розглянув справу за наявними в ній документами згідно ст.75 ГПК України.

В засідання судової колегії апеляційного суду відповідач свого представника також не направив.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 12.07.2013 року між позивачем, ТОВ "Юніон Транс Сервіс" та відповідачем, ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", було укладено договір №39/П/експ-13 про організацію внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі.

Відповідно до п. 1.1 договору, вказаний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах та по здійсненню розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору, вид рухомого транспорту зазначається у додатку(додатках) до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору, експедитор на підставі заявок клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів, транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі, надає додаткові послуги, пов'язані з зазначеними перевезеннями по території України, країн СНД, Балтії та інших держав шляхом укладення договорів з підприємствами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуги з організації перевезень вантажів згідно заявок (заказів) відповідача №3 від 07.11.2013 року та №4 від 14.11.2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору, залізничних накладних від 14.11.2013 року № 43924679, від 22.11.2013 року № 44028769, від 11.12.2013 року № 73951100, від 23.12.2013 року № 73951237, актів виконаних робіт (надання послуг) від 30.11.2013 року № -00000873, від 30.11.2013 року № -00000940, від 31.12.2013 року № 000000083, від 31.01.2014 року № 9, від 31.12.2013 року № 247, рахунків на оплату від 07.11.2013 року № 779, від 14.11.2013 року № 793, від 25.03.2014 року № 178, рахунку від 30.11.2013 року № Э12130042 та звітів експедитора до актів № 14110106400, № 22110106400, б/н від 30.11.2013 року, б/н від 31.12.2013 року, б/н від 31.12.2013 року, б/н від 31.01.2014 року, обумовлені сторонами послуги були надані експедитором на загальну суму 178542 грн. 86 коп.

Таким чином, позивачем надано послуги своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат позивача здійснює авансові платежі (100% передоплату) вартості транспортно-експедиційного обслуговування що плануються впродовж кожного місяця надання послуг і складаються з вартості провізних платежів і винагороди за експедиційні послуги, у національній валюті України на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур. За згодою позивача можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку-фактури позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив надати йому частину послуг без передоплати і ще до на дання йому неоплаченої частини послуг з організації перевезень вантажів гаранту вав її оплату листом від 19.11.2013 року № 758 (копія у матеріалах справи), у якому самостійно визначив дату оплати - до 01.12.2013 року (арк. спр. 47). Позивач з проханням відповідача погодився.

Тому посилання апелянта на відсутність домовленості строків оплати за укладеним договором та на вимоги ст. 530 ЦК України є безпідставним.

Рахунок №779 від 07.11.2013 року на оплату (передоплату) послуг на суму 89750 грн. 00 коп. був направлений відповідачу і оплачений ним 12.11.2013 року.

Рахунок №793 від 14.11.2013 року на оплату (передоплату) послуг на суму 89750 грн. 00 коп. був направлений відповідачу і оплачений ним 21.11.2013 року частково на суму 19750 грн. 00 коп. Сума передоплати організації перевезень вантажів з урахуванням залишку попередніх платежів (883 грн. 90 коп.) склала 20633 грн. 90 коп.

Таким чином, фактична вартість вищезазначеної організації перевезень вантажів склала 178542 грн. 86 коп.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем сплачено 110383 грн. 90 коп., залишок несплаченої суми становить 68158 грн. 96 коп.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за надані послуги не погашена на день пред'явлення позову та розгляду справи судом, підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції правомірно визнав, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 68158 грн. 96 коп. боргу за надані послуги є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідач порушив умови укладеного договору щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, на підставі п. 4.8. договору позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.04.2014 року по 08.07.2014 року, що становить 3355 грн. 66 коп.

Сплата неустойки передбачена умовами укладеного договору, розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору позивач просить стягнути з відповідача 4924 грн. 48 коп. інфляційних витрат та 554 грн. 61 коп. 3 % річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 3355 грн. 66 коп. неустойки, 4924 грн. 48 коп. інфляційних витрат, 554 грн. 61 коп. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по судовому збору.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 28.07.14 року у справі № 920/1228/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 526, 549-552, 610-611, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 28.07.14 року у справі №920/1228/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.10.14

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.