Постанова

від 15.10.2014 по справі 5011-46/18897-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 5011-46/18897-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Міщенка П.К., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів на постанову та ухвалувід 12.08.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. господарського суду м. Києва у справі№ 5011-46/18897-2012 господарського суду м. Києва за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Гарант", м. м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дельта", м. Київ провизнання банкрутом ліквідатор ТОВ "ЮК Гарант" в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Кредобанк"Невечера С.І., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-46/18897-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Гарант" (далі-Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 10.01.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "ЮК Гарант", якого зобов'язано здійснити дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.2014 року (суддя - Л.В. Омельченко) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі-Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року (головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Остапенко О.М., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.2014 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 46 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судами було встановлено, що під час ліквідаційної процедури ліквідатором (ініціюючим кредитором) були направлені запити для виявлення майна Боржника, але згідно відповідей на такі запити повідомлено про відсутність у Боржника нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, грошових коштів та інших активів. Також суди вказали, що після здійснення публікації оголошення про визнання Товариства банкрутом заяви із кредиторськими вимогами надійшли від податкового органу та від Банку, вимоги якого забезпечені заставою рухомого майна Боржника (товарів в обороті), яке на час застави перебувало на території Автономної Республіки Крим, однак під час вчинення у ліквідаційної процедури заходів щодо його пошуку та повернення виявлено не було, оскільки відповідний договір оренди за місцем розташування майна було розірвано з повідомленням про відсутність майна Боржника. При цьому, суди встановили, що, ліквідатор звертався до органів міліції щодо пошуку зазначеного майна Товариства, однак відповідей отримано не було. Банк же, як встановили суди, за весь час дії договору застави лише один раз перевіряв наявність переданого йому Боржником у заставу майна. Також судами враховано, що витрати за проведення ліквідаційної процедури ініціюючому кредитору не відшкодовуються. За цих обставин суди дійшли висновку, що визнані у справі кредиторські вимоги вважаються погашеними, вказавши, що поданий ліквідатором звіт затверджений зборами кредиторів, а підстави для заміни ліквідатора у справі відсутні.

Заперечуючи наведені висновки, скаржник вказує на неналежність виконання ліквідатором обов'язків з пошуку та повернення переданого Боржником у заставу Банку майна, оскільки відсутні докази перевірки ліквідатором наявності майна за його місцезнаходженням - в Автономній Республіці Крим, а також пошуку цього майна, тому вказана бездіяльність призвела до непогашення вимог Банку та є підставою для заміни ліквідатора. Також скаржник зазначає, що ініціюючий кредитор змінив свою адресу, а тому оскаржувана постанова була винесена апеляційним судом за відсутністю цього кредитора.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим судами обставинам справи та наведені з невірним тлумаченням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено судами та не спростовано скаржником, передане Банку Товариством у заставу майно - це товари в обігу, що перебувало в Автономній Республіці Крим. Під час ліквідаційної процедури ліквідатором це майно виявлено не було і останній здійснив всі заходи з пошуку такого майна, у тому числі, звернувшись до органів міліції з відповідною заявою (т. 2 а.с. 85-90, т. 3 а.с. 2-10).

Слід звернути увагу на те, що відкрита постановою від 10.01.2013 року процедура ліквідації Товариства на момент винесення місцевим судом оскаржуваної ухвали від 09.04.2014 року (з урахуванням подання ліквідатором звіту та уточнень до нього - т. 1 а.с. 96-97, т. 3 а.с. 2-5) вже тривала більше року, тоді як нормами ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство строк процедури ліквідаційній встановлений законодавцем в 12 місяців. Строк же цієї процедури продовжувався саме у зв'язку із вчиненням ліквідатором Товариства дій з пошуку переданого Банку у заставу майна - товарів в обігу.

Стосовно ж посилання скаржника на зміну ініціюючим кредитором адреси реєстрації та місцезнаходження, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження цих обставин заявник надав у справі незасвідчену роздруківку з інтернет мережі, що суперечить вимогам ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України та нормам ст.ст. 17-21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відповідно до яких у спорі з третьою особою можна використовувати лише відомості (у тому числі стосовно місця знаходження юридичної особи), внесені до Єдиного державного реєстру і ці відомості можуть підтверджувати відповідні обставини лише на підставі відповідних доказів - витягу, виписки, довідки. Дані з вказаного реєстру в електронному вигляді використовуються та надаються лише державним органам, у зв'язку із здійсненням ними повноважень, передбачених законом.

У зв'язку із цим спростовується аргумент скаржника, що справу було розглянуто апеляційним судом та оскаржувану постанову винесено за відсутністю ініціюючого кредитора, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання у справі в апеляційному суді.

Доречи, ні в апеляційному, ні в касаційному судів заперечень від ініціюючого кредитора стосовно оскаржуваних судових рішень не надходило. Отже, при винесенні апеляційним судом оскаржуваної постанови порушень норм ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 7 ГПК України з боку вказаного суду колегією суддів не встановлено, а тому і відсутні підстави для скасування вказаної постанови на підставі норм п. 2 ч. 2 ст. 111 10 ГПК України.

Поряд з викладеним касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо виконання ліквідатором всіх передбачених Законом про банкрутство дій у ліквідаційній процедурі у даній справі. При цьому колегія суддів враховує, що жодні витрати у ліквідаційній процедурі ліквідатором для відшкодування заявлено не було та, відповідно, на визнаних кредиторів у справі, покладено не було, а Банком при оскарженні судових рішень попередніх інстанцій та посиланням на необхідність продовження пошуку переданого йому у заставу майна Боржника не враховані особливості, за якими було порушено та здійснювалось провадження у даній справі про банкрутство - положення ст. 52 Закону про банкрутство. До того ж порядок здійснення провадження за вказаними нормами Закону про банкрутство виключає застосування норм Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, на які (ст. 46) в касаційній скарзі неправомірно послався заявник.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Кредобанк" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 22, 25, 26, 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 17-21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 7 , 32, 33, 34, 36, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.2014 р. у справі № 5011-46/18897-2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

П.К. Міщенко

Постанова виготовлена та підписана 15.10.2014 року.