Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/13918/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13918/14 13.10.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Сай А.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства «Березнівське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД»

про стягнення 42 216, 85 грн.

за участю представників:

від позивача:Діжурко І.Д. - представник за довіреністю № 06-13/883 від 01.08.2014 р. від відповідача:Риженко Д.М. - представник за довіреністю б/н від 15.07.2013 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Березнівське лісове господарство» (далі - ДП «Березнівське лісове господарство», позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД» (далі - ТОВ «Демо Дизайн ЛТД», відповідач) про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу № 10-1016/02 та № 10-1016/04 від 10.05.2011 р. у сумі 42 216, 85 грн.

Позов мотивований тим, що відповідачем порушено умови вказаних договорів в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД» утворилась заборгованість.

У позові ДП «Березнівське лісове господарство» просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 34966,00 грн., пені - 639,88 грн., інфляційної складової боргу - 3846,26 грн., 3% річних - 2764,71 грн., а всього - 42 216, 85 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, вказав, що саме позивач порушив умови укладених сторонами угод, оскільки не сплатив попередньої оплати в розмірі 100 % вартості товару. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2011 року між ДП «Березнівське лісове господарство» (покупець) та ТОВ «Демо Дизайн ЛТД» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 10-1016/02, відповідно до якого відповідач зобов'язується передати у власність позивачу пластикові бірки «Industri Line» (тип-02), що застосовуються при маркуванні деревини при проведенні лісозаготівельних робіт на лісосіках та нижніх складах, в кількості та по цінах, обумовлених в Специфікації, що наведена в додатку № 1 і є невід'ємною частиною даного договору, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених даним договором (далі - договір-1).

Загальна сума договору-1 складає - 95 025,00 грн. (п. 1.2), термін дії - до 31.12.2011р.

Так само 10.05.2011 року між ДП «Березнівське лісове господарство» (покупець) та ТОВ «Демо Дизайн ЛТД» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 10-1016/04, відповідно до якого відповідач зобов'язується передати у власність позивачу мобільний термопринтер EPSON LX-300/II (С11С640041) - формату А4 + рулонний папір, який є сумісним з мобільним комп'ютером Nautiz Х3 і забезпечує оперативний друк документації безпосередньо в польових умовах, в кількості та по цінах, обумовлених в Специфікації, що наведена в додатку № 1 і є невід'ємною частиною даного договору, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених даним договором (далі - договір-2).

Загальна сума договору-2 складає - 3 150,00 грн. (п. 1.2), термін дії - до 31.12.2011р.

Відповідно до п. 3.1 договорів-1,2 покупець здійснює 100% попередню оплату всієї вартості товару на підставі отриманого від продавця рахунку протягом 5 днів.

У подальшому доповненням № 2 до договорів-1,2 сторони продовжили термін дії вказаних угод до 31.12.2012 р. або до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання договору-1 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру на попередню оплату № DD-729 від 01.06.2011 р. на суму 95 025,00 грн., який позивачем був оплачений частково - 34 250, 00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 724 від 19.09.2011 р.

Також відповідач на виконання умов договору-2 з урахуванням доповнення до нього від 11.10.2011 р., яким було змінено специфікацію на товар, а саме - на мобільний термопринтер АРЕХ 3, сумісний з мобільним комп'ютером Nautiz Х3, що забезпечує оперативний друк документації безпосередньо в польових умовах, та чохол для мобільного термопринтеру АРЕХ 3, у зв'язку з чим загальна сума договору склала 33 920, 00 грн., виставив рахунок-фактуру № СФ-0001305 від 08.11.2011 р. на суму 33 920, 00 грн.

Вказаний рахунок на попередню сплату позивач сплатив на суму 7500,00 грн., посилаючись на попередню специфікацію, куди також був врахований платіж покупця за іншим договором за згодою сторін, що підтверджується платіжними дорученнями № 726, № 727 від 19.09.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач, вважаючи, що всю суму попередньої оплати вартості товару позивачем не сплачено, зупинив виконання свого зобов'язання щодо поставки товарів. При цьому ТОВ «Демо Дизайн ЛТД» звернулося до суду з позовом про стягнення з ДП «Березнівське лісове господарство» загальної суми недоплаченої попередньої вартості товарів за вищевказаними договорами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р., залишеним без змін Вищим господарським судом України (постанова від 17.06.2014 р.), у задоволенні позову ТОВ «Демо Дизайн ЛТД» відмовлено та встановлено, що всупереч умовам договорів останній не поставив товар за вказаними угодами, у зв'язку з чим у нього утворилась дебіторська заборгованість у сумі 34 966, 00 грн.

Вказані обставини суд вважає доведеними відповідно до ст. 35 ГПК України та вони доказуванню не підлягають в даній справі.

Отже, оскільки доказів належної поставки товару на суму заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості (попередньої оплати) в сумі 34 966, 00 грн., підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення основного зобов'язання у сумі 639,88 грн. за період з 19.11.2011 р. по 19.05.2012 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що в даному випадку обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки є негрошовим зобов'язанням, тому за порушення строку поставки товару мають застосовуватись до таких правовідносин загальні положення правових норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.1 договорів-1,2 товар, що є предметом цих договорів, має бути поставлений впродовж 60 діб з дати отримання коштів на рахунок продавця.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, передбачених п.п. 4.1, не з вини покупця, продавець сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,01% від суми договору, та в продовж 30 календарних діб здійснює до поставку товару, або на вимогу покупця, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти за непоставлений товар (п. 6.2).

Згідно з п. 6.3.1 за прострочення строків поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% за кожний день затримки.

Враховуючи, що всі платежі по сплаті вартості товару були здійснені позивачем 19.09.2011 р., строк виконання зобов'язань відповідачем по поставці згідно вищевказаних умов договору настав 19.11.2011р.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені у сумі 639,88 грн. за період з 19.11.2011 р. по 19.05.2012 р. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % відсотків річних за користування коштами у сумі 2764,71 грн. за період з 19.11.2013 р. по 07.07.2014 р. на підставі ст. 625 ЦК України суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар .

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Так само частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому у судовому засіданні встановлено, що договорами поставки такий розмір процентів сторонами не визначався, а в законі розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості передплати за договором поставки, прямо не встановлений.

Отже, оскільки ні законом, ні умовами укладеного між сторонами договору поставки розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити (позиція Верховного Суду України у постанові від 16.09.2014р. по справі № 3-90гс14).

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції у сумі 3846,26 грн. відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3846,26 грн. втрат від інфляції за період з 19.11.2013 р. по 07.07.2014 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД» про стягнення 42 216, 85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 25729459) на користь Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Київська,1, ідентифікаційний код 00992792) заборгованість, що складається з суми основного боргу - 34966 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп, пені - 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп., інфляційної складової боргу - 3846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 26 коп.,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо Дизайн ЛТД» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 25729459) на користь Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Київська,1,ідентифікаційний код 00992792) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 707 (одну тисячу сімсот сім ) грн. 35 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін у судовому засіданні 13 жовтня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 20 жовтня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна