Постанова

від 07.10.2014 по справі 4/388-54/236-5011-1/2272-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 4/388-54/236-5011-1/2272-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Разумов М.А., дов. № 571/11.5.2 від 10.12.2012 р.;

від третьої особи - Сичик М.В., дов. № 11/06-14 від 11.06.2014 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-

Авто»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.04.2014 року

у справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-

Авто»

до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Фактор Плюс»

про припинення договорів, стягнення безпідставно набутих

коштів у розмірі 45 170,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року у справі № 4/388 позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним Договір поруки від 22.05.2008 року № 4.77-08-ДП1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», визнано недійсним Договір іпотеки від 22.05.2008 року ВКО № 277942-277943, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», зобов'язано Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» 45 170,72 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» 255,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року у справі № 4/388 скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 310,86 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року у справі № 4/388 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» було подано заяву про часткову зміну предмету та підстав позову, за якою позивач просив суд визнати припиненим (недійсним) Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 року з 30.11.2009 року, визнати припиненим (недійсним) Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 від 22.05.2008 року з 30.11.2009 року, скасувати заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.05.2008 року (запис у реєстрі № 3439); стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» безпідставно списані кошти з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» в сумі 45 170,72 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 4/388-54/236 позов задоволено, визнано припиненим з 30.11.2009 року Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 року, визнано недійсним Договір іпотеки від 22.05.2008 року, скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.05.2008 року (запис в реєстрі № 3439); стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» 45 170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 536,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 4/388-54/236 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 310,86 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 4/388-54/236 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді позивачем було подано заяву про зміну предмету та підстав позову, за якою він просив суд визнати припиненим (недійсним) Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 року з 30.11.2009 року, визнати припиненим (недійсним) Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 від 22.05.2008 року з 30.11.2009 року, скасувати заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.05.2008 року (запис у реєстрі № 3439), накладеному у зв'язку з посвідченням Іпотечного договору від 22.05.2008 року (запис в реєстрі № 3438).

Господарський суд міста Києва відмовив у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки останнім не сплачено судовий збір, а також дану заяву було подано після початку розгляду справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року у справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано припиненим з 30.11.2009 року Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 року, визнано недійсним Договір іпотеки від 22.05.2008 року, скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.05.2008 року (запис в реєстрі № 3439), стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» 45 170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів; 536,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Алданова С.О. та призначено до розгляду на 17.06.2014 року.

17.06.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У судовому засіданні 17.06.2014 року було оголошено перерву до 01.07.2014 року.

У судовому засіданні 01.07.2014 року було оголошено перерву до 23.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

У судовому засіданні 23.07.2014 року було оголошено перерву до 27.08.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року розгляд справи відкладено на 23.09.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року розгляд справи відкладено на 07.10.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» у поясненнях, наданих у судових засіданнях 17.06.2014 року, 01.07.2014 року та 23.07.2014 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», відповідач, кредитор, банк), та громадянином України ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позичальник, боржник) був укладений Кредитний договір № 4.77-08-СК (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у вигляді строкового кредиту, а позичальник зобов'язується належним чином використати кредит та повернути платежі згідно умов цього Договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим Договором.

Пунктом 1 Кредитного договору передбачено, що сума та валюта кредиту - 3 742 000,00 грн., цільове призначення кредиту - кредит надається на споживчі потреби, строк кредитування - по 21.05.2018 року (включно), процентна ставка - 20,5%, спосіб погашення суми кредиту - щомісячно за схемою погашення кредиту рівними частинами.

30.11.2009 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 укладався Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008 року, яким вносились зміни до умов Кредитного договору (далі - Договір про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року).

22.05.2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» (далі - ТОВ «Стандарт-Авто», позивач, поручитель) було укладено Договір поруки № 4.77-08-ДП1 (далі - Договір поруки).

За умовами Договору поруки ТОВ «Стандарт-Авто» поручився солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за Договором кредиту, а саме: повернути кредит в розмірі 3 742 000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

22.05.2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» (далі - іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, який було посвідчено та зареєстровано в реєстрі (далі - Договір іпотеки).

За умовами Договору іпотеки предметом іпотеки, яке ТОВ «Стандарт-Авто» передало в іпотеку банку, є нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. «В» та «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач, з урахування останніх уточнень, просив суд припинити Договір поруки, визнати недійсним Договір іпотеки та стягнути на користь позивача безпідставно списані відповідачем кошти з поточного рахунку у сумі 45 170,72 грн.

Щодо Договору поруки, позивач вважає, що він має бути визнаний судом припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 Договору про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року до Кредитного договору змінив обсяг відповідальності поручителя у сторону її збільшення без його згоди на таке збільшення, а саме:

- підвищив процентну ставку на 5% процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.2., п. 5.3.3. Кредитного договору;

- передбачив право банку згідно п. 5.2.7. Договору на прийняття рішення про зміну процентної ставки протягом строку Договору;

- передбачив право банку вимагати дострокового погашення кредиту згідно п. 5.2.1. Договору.

Стосовно вимоги позивача про припинення договору поруки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року сторони виклали Кредитний договір фактично в новій редакції.

Так, умовами Кредитного договору зі змінами від 30.11.2009 року визначені наступні положення:

- сума та валюта кредиту - 3 742 00,00 грн. (п. 3.1.);

- строк кредитування - позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі 21.05.2018 року або достроково у випадках, передбачених цим Договором (п. 3.2.);

- процентна ставка - проценти за користування кредитом нараховуються банком (відповідачем по справі) за ставкою у розмірі 20,5% процентів річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього Договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися шляхом укладання договору про внесення змін до цього Договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 5.2.7. цього Договору. Процентна ставка за цим Договором підвищується на 5% процентів річних у порівнянні з діючою процентною ставкою за цим Договором у випадках невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.2., п. 5.3.3. цього Договору. Підвищення розміру процентної ставки відповідно до умов цього пункту вважається погодженим в момент укладення цього Договору та не потребує укладення договору про внесення змін до цього Договору (п. 3.3.).

Колегія суддів, перевіривши положення Договору про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року, дійшла висновку, що посилання позивача на підвищення відповідальності поручителя п. 5.2.7. (право банку прийняти рішення про зміну процентної ставки протягом строку Договору) та п. 5.2.1. (право банку вимагати дострокового погашення кредиту згідно Договору) є безпідставні. Умови вказаних пунктів наявні також у самому Кредитному договорі, а саме п. 8.1. (право банку вимагати дострокового погашення кредиту згідно Договору) та п. 8.6. (право банку прийняти рішення про зміну процентної ставки протягом строку Договору).

Щодо посилання позивача на п. 3.3. Договору про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року, яким передбачено підвищення процентної ставки на 5% річних у порівнянні з діючою процентною ставкою за цим Договором у випадках невиконання умов п. 5.3.2. та п. 5.3.3. цього Договору, колегія суддів зазначає, що вказаний пункт передбачає можливість збільшення відповідальності у майбутньому, при певних обставинах, порівняно з умовами самого Кредитного договору.

Частиною 1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Щодо погодження поручителя на збільшення відповідальності колегія суддів зазначає наступне.

Банк, як на єдиний доказ погодження поручителем змін до Кредитного договору, посилається на лист підписаний директором поручителя ОСОБА_7 від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 28).

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.01.2013 року, направляючи дану справу на новий розгляд, звернув увагу на необхідність дослідження наявності згоди учасників ТОВ «Стандарт-Авто» на підписання директором листа від 30.11.2009 року з урахуванням п. 9.4 Статуту позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалося судами при попередніх розглядах справи, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» станом на 30.11.2009 року був ОСОБА_7, що підтверджується, в тому числі протоколом № 2 Зборів учасників ТОВ «Стандарт-Авто» від 29.08.2008 року та Довідкою з ЄДРПОУ, виданою Управлінням статистики у Білоцерківському районі 04.09.2008 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з п. 9.1. Статуту ТОВ «Стандарт-Авто» (в редакції станом на 30.11.2009 року) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників або призначені ними представники.

Пунктом 9.2. Статуту ТОВ «Стандарт-Авто» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься, зокрема, прийняття рішення про укладення будь-яких угод, незалежно від суми, про відчуження чи заставу майна товариства; прийняття рішення про укладення, незалежно від суми, кредитних договорів, договорів позики та займу та ін.

Як передбачено п. 9.3. Статуту ТОВ «Стандарт-Авто», керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган - директор. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться до виключної компетенції засновників.

У відповідності до п. 9.4. Статуту ТОВ «Стандарт-Авто» директор за дорученням учасників підписує від імені товариства договори (угоди) відчуження чи застави майна товариства, кредитні договори, а також договори позики, займу та фінансової допомоги. Договори відчуження чи застави майна товариства, кредитні договори, а також договори позики, займу та фінансової допомоги, укладені без відповідного рішення учасників про їх укладення та надання учасниками відповідного доручення директору на їх укладання, вважаються недійсними.

Крім того, цим же пунктом Статуту передбачено, що директору забороняється самостійно, без прийняття рішень учасників, приймати рішення, укладати договори (угоди) відчуження чи застави майна товариства, кредитні договори, а також договори позики, займу та фінансової допомоги.

Враховуючи наведені вище положення Статуту ТОВ «Стандарт-Авто», у директора позивача відсутні повноваження погоджувати збільшення обсягу відповідальності за основним зобов'язанням без згоди учасників ТОВ «Стандарт-Авто».

У матеріалах справи відсутні будь-які рішення учасників ТОВ «Стандарт-Авто», якими б надавалася згода директору - ОСОБА_7 на погодження внесення змін до Кредитного договору чи Договору поруки.

Посилання банку на протокол № 15 від 25.04.2008 року, яким було надано дозвіл попередніми власниками позивача на укладення директором Липовим С.А. Договору поруки та Договору іпотеки та подальших змін до них є безпідставними, оскільки цим протоколом надавалися повноваження саме Липовому С.А., а не ОСОБА_7

При цьому колегія вважає безпідставним посилання відповідача на рішення суду по іншій справі №5011-22/12180-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсною згоди поручителя, оскільки ним відмовлено в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав.

Проте, стосовно збільшення відповідальності поручителя слід відмітити наступне.

Колегія суддів зазначає, що підставою для визнання припиненою поруки може бути і збільшення відповідальності на майбутнє, проте, у випадках, в яких чітко передбачено термін чи строк з яким пов'язується таке збільшення, тобто фактичне збільшення відповідальності (чітка безповоротна вказівка про підвищення відповідальності у майбутньому).

У даному випадку можливість збільшення відповідальності залежить від виконання чи невиконання певних умов договору, тобто, така можливість збільшення відповідальності не призводить до фактичного її збільшення на момент укладення Договору про внесення змін № 1 від 30.11.2009 року, а лише до можливості у майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що вказана умова у договорі не була реалізована, тобто, фактично не було підвищено відповідальність поручителя, оскільки умов передбачених п. 5.3.2 та п. 5.3.3 Кредитного договору (зі змінами) позичальником не було порушено, а банком не було реалізовано п. 3.3 Кредитного договору (зі змінами) про можливість підвищення процентної ставки.

Отже, можливість збільшення відповідальності на майбутнє, при невиконанні позичальником певних умов, у даному конкретному випадку, не є підставо для застосування ст. 559 Цивільного кодексу України до Договору поруки, оскільки фактичне збільшення відповідальності відсутнє.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним, з огляду на ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з ПАТ «ВТБ Банк» безпідставно отриманих коштів у сумі 45 170,72 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Вказана вимога ґрунтується на визнанні Договору поруки припиненим, оскільки стягнення вказаних коштів відбулося на умовах вказаного договору. Враховуючи, що у задоволенні вимоги про припинення Договору поруки відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 45 170,72 грн. безпідставно отриманих коштів.

Щодо твердження скаржника про те, що при зміні Кредитного договору, яким було передбачено збільшення розміру процентів за користування кредитними коштами на майбутнє, в порушення ст. 19 Закону України «Про іпотеку» не були внесені зміни до Договору іпотеки та не була проведена їх державна реєстрація, що є підставами для визнання Договору іпотеки недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Пунктом 7.8 Договору іпотеки передбачено внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту без внесення змін до цього Договору.

Тобто, внесення змін до Договору іпотеки, при внесенні змін до Кредитного договору, не потребується.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що діюче у період укладення правочинів законодавство взагалі не вимагало обов'язкової державної реєстрації іпотечного договору та змін і доповнень до нього, оскільки державна реєстрація впливала на пріоритет вимоги, а не на виникнення прав та обов'язків сторін іпотечного договору (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку»). Взаємні права та обов'язки виникали з моменту нотаріального посвідчення. Внесення змін у основне зобов'язання до державної реєстрації змін у обтяження не суперечило і не суперечить нормам законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», згідно якої збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Таким чином, на момент укладення Договору іпотеки та на виконання вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», в іпотечному договорі сторонами передбачено можливість збільшення зобов'язання забезпеченого іпотекою. Тому внесення даних змін до Договору іпотеки шляхом укладення додаткової угоди до Договору іпотеки непотрібно та відповідно таке збільшення не підлягає державній реєстрації.

Отже, відсутні підстави для визнання Договору іпотеки недійсним, у зв'язку із застосуванням приписів ст. 19 Закону України «Про іпотеку».

Стосовно посилання апелянта на припинення Іпотечного договору на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки та у рамках встановлених строків.

З огляду на вказане, колегія не вважає обґрунтованими посилання апелянта на припинення Іпотечного договору, у зв'язку зі збільшенням відповідальності на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року по справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

М.Г. Чорногуз

Повний текст рішення складено 08.10.2014 року.