КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/18767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі Таран А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0007782208 та №0007792208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та відповідно до п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві постанови від 18.04.2013 року старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» та на підставі наказу від 17.10.2013 року № 655 в період з 17.10.2013 року по 23.10. 2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.10.2013 р. № 2106/26-58-22-08-11/33948538, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження ТОВ «Компанія «Альфа-буд» податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 294 057 грн., в тому числі: за квітень 2012 р. на суму 32 124 грн., за травень 2012 р. на суму 7 001 грн., за червень 2012 р. на суму 62 122 грн., за липень 2012 р. на суму 29 587 грн., за серпень 2012 р. на суму 163 224 грн., а також вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження ТОВ «Компанія «Альфа-буд» податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 313 445 грн., в т.ч. по періодах: за І півріччя 2012 р. на суму 133 859 грн., за ІІІ квартали 2012 р. на суму 179 586 грн., за 2012 рік на суму 313 445 грн.
На підставі складеного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 року: № 0007792208, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 294 057,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 147 028,00 грн. та № 0007782208, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 313 445,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 156 723,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 р. № 0007782208 та № 0007792208, що підтверджується наявними у справі доказами, проте як позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, та на вимогу ухвали суду від 29.11.2013 р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 826/18767/13-а, не надав суду витребовуваних документів (первинних документів), якими він підтверджує реальність господарських взаємовідносин (товарність операцій) з контрагентом ТОВ «Віндстейт» (зокрема, але не виключно: договорів, додатків до договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, доказів на підтвердження розрахунків з контрагентом, інше).
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Оскільки, в судовому засіданні, представником позивача було наведено та обґрунтовано причини ненадання первинної документації в суд першої інстанції, тому колегія суддів визнала такі причини поважними і дійшла висновку про необхідність їх дослідження.
Так, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-буд» юридична особа за законодавством України, платник податку на прибуток підприємств на загальних підставах згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в особі Директора Ільїна Дмитра Володимировича, що діє на підставі Статуту (далі по тексту - Підрядник), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндстейт», юридична особа за законодавством України, платник податку на прибуток підприємств на загальних підставах згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в особі директора Пишінського Юрія Васильовича, що діє на підставі Статуту (далі по тексту - Субпідрядник), з іншої сторони, уклали Договір підряду № 01/04-В від 01.04.2012 р. відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати з матеріалів Підрядника та здати Підряднику в установлені даним Договором строки роботи у відповідності до даного Договору, додатків до нього та згідно технічного завдання, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором. Субпідрядник підтверджує, що він має всі необхідні ліцензії та дозволи дня проведення робіт, які є предметом цього Договору. Загальна вартість робіт за даним Договором складається із вартості всіх робіт, виконуваних згідно Договірних цін до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна до даного Договору є динамічною. Вартість робіт визначається додатковими угодами до Договору. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи та передати їх Підряднику в строк, визначений сторонами в Графіку виконання робіт, що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною, Обсяги виконаних робіт підтверджуються Актами здачі-приймання виконаних робіт. Взаєморозрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок Субпідрядника або шляхом попередньої оплати робіт на підставі цього Договору. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання обов'язків Сторін по даному договору.
Підприємствами було укладено наступні додаткові угоди до Договору підряду № 01/04-В від 01.04.2012 р.:
- Додаткова угода № 1 від 01.04.2012 р., згідно якої Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та здати Підряднику в установлені Договором строки роботи, а саме: виконати роботи на будівельному майданчику, що «актований за адресою вул. Інструментальна, 20-В, м. Чернігів, що орендується ПАТ «САН ІнБев Україна», а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених Договором підряду № 01/04-В від 01.04.2012 р. Загальна вартість робіт, що піддягає виконанню згідно з цією додатковою угодою, складає 769 142,21 грн. Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання зазначених в ній робіт;
- Додаткова угода № 2 від 15.05.2012 р., згідно якої Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та здати Підряднику в установлені Договором строки роботи, а саме: виконати роботи по виготовленню металоконструкцій для підсилення, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених Договором підряду № 01/04-В від 01.04.2012 р. Загальна вартість робіт, що підлягає виконанню згідно з цією додатковою угодою, складає 331 834,46 грн. Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання зазначених в ній робіт;
- Додаткова угода № 3 від 15.05.2012 р., згідно якої Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та здати Підряднику в установлені Договором строки роботи, а саме: виконати роботи виготовленню і монтажу металоконструкцій з нержавіючої сталі, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених Договором підряду № 01/04-В від 01.04.2012 р. Загальна вартість робіт, що підлягає виконанню згідно з цією додатковою угодою, складає 690 136,73 грн. Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання зазначених в ній робіт.
На підтвердження виконання умов договорів, позивачем додано до матеріалів справи накладні на переміщення ТМЦ: №6 від 01.08.2012 року, №5 від 15.06.2012 року, №4 від 01.06.2012 року, №2 від 04.05.2012 року, №1 від 02.05.2012 року, №2 від 09.04.2012 року; розрахунок договірної ціни виконання будівельно-монтажних робіт від 15.05.2012 року, розрахунки вартості виконання: додаткових робіт; з навантаження і розвантаження від; по встановленню венткамери; по встановленню бункера; по реагентному відділенню; по монтажу підкранової балки; по монтажу системи водовідводу; по встановленню заземлення і громовідводу; по встановленню підлоги в будівлі BTS; по виготовленню конструкцій із нержавіючої сталі; по встановленню фундамента; по виготовленню і монтажу ділянок обслуговування; по монтажу планок в приміщенні BTS; по встановленні залізобетонної стіни; по приміщенню скрубера; по фасаду і покрівлі; по приміщенню газгольдера.
Виконання робіт по наданим розрахункам підтверджені наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт. (т. 1 а.с. 186-217)
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндстейт» виписало на користь позивача податкові накладні від 25.04.2012 року: № 560 на загальну суму 59664 грн., в тому числі ПДВ 9944 грн., № 559 на загальну суму 35400 грн., в тому числі ПДВ 5900 грн., №558 на загальну суму 35400 грн., в тому числі ПДВ 5900 грн., № 557 на загальну суму 37566 грн. 72 коп., в тому числі ПДВ 6261 грн. 12 коп., №556 на загальну суму 24711 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 4118 грн. 64 коп., від 17.05.2012 року №314 на загальну суму 9400 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ 1566 грн. 72 коп., від 31.05.2012 року: №639 на загальну суму 32604 грн., в тому числі ПДВ 5434 грн., №640 на загальну суму 35792 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ 5965 грн. 49 коп., №641 на загальну суму 130657 грн. 38 коп., в тому числі ПДВ 21776 грн. 23 коп., від 29.06.2012 року: № 678 на загальну суму 12875 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 2145 грн. 90 коп., №677 на загальну суму 7375 грн. 18 коп., в тому числі ПДВ 1229 грн. 20 коп., №676 на загальну суму 19620 грн., в тому числі ПДВ 3270 грн., від 26.06.2012 року №559 на загальну суму 53754 грн. 19 коп., в тому числі ПДВ 8959 грн. 19 коп., від 22.06.2012 року №501 на загальну суму 53242 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ 8873 грн. 76 коп., від 20.06.2012 року №455 на загальну суму 56024 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 9337 грн. 36 коп., від 15.06.2012 року №344 на загальну суму 55739 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 9289 грн. 86 коп., від 08.06.2012 року №192 на загальну суму 55853 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 9308 грн. 86 коп., від 05.06.2012 року №116 на загальну суму 44345 грн. 83 коп., в тому числі ПДВ 7390 грн. 97 коп., від 01.06.2012 року №1 на загальну суму 4878 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 813 грн. 14 коп., від 13.07.2012 року №316 на загальну суму 34318 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 5719 грн. 68 коп., від 04.07.2012 року: №106 на загальну суму 5493 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 915 грн. 57 коп., №105 на загальну суму 25096 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ 4182 грн. 79 коп., №104 на загальну суму 43784 грн. 14 коп., в тому числі ПДВ 7297 грн. 36 коп., №103 на загальну суму 43784 грн. 14 коп., в тому числі ПДВ 7297 грн. 36 коп., №102 на загальну суму 30539 грн. 81 коп., в тому числі ПДВ 5089 грн. 97 коп., від 31.08.2012 року №730 на загальну суму 690136 грн. 73 коп., в тому числі ПДВ 115022 грн. 79 коп., від 30.08.2012 року: № 694 на загальну суму 39026 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 6504 грн. 42 коп., №693 на загальну суму 34283 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 5713 грн. 92 коп., №692 на загальну суму 17893 грн. 27 коп., в тому числі ПДВ 2982 грн. 21 коп., №691 на загальну суму 45046 грн. 22 коп., в тому числі ПДВ 7507 грн. 70 коп., №690 на загальну суму 16805 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 2800 грн. 85 коп.
На підтвердження оплати вартості будівельних послуг надано платіжні доручення (т.2 а.с. 1-26).
Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Також, колегія суддів звертає увагу на таке.
Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.
Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.
При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.
Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.
Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.
У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.
З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.
Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.
Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).
Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.
З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.
Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.
Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).
Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).
Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).
Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.
Отже, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року - задовольнити .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0007782208 та №0007792208.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» судові витрати в сумі 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 81 копійка.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
(Повний текст Постанови виготовлено 14 жовтня 2014 року)
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2014 |
Оприлюднено | 21.10.2014 |
Номер документу | 40949673 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Аліменко В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні