Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/18767/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/54883/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Репіна А.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

у справі № 826/18767/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0007782208 та № 0007792208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з недоведеності платником факту поставки підрядних робіт задекларованим контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Віндстейт» (далі - ТОВ «Віндстейт»).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано. Названу постанову мотивовано тим, що реальність виконання спірних операцій підтверджена необхідними первинними документами та не спростована відповідачем.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва як таке, що відповідає обставинам даної справи та ґрунтується на правильному нормозастосуванні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Віндстейт» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 30.10.2013 № 2106/26-58-22-08-11/33948538.

Під час перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування платником у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках взаємовідносин з названим контрагентом з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0007782208, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 313 445 грн. за основним платежем із застосуванням 156 723 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0007792208 про донарахування платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 294 057 грн. за основним платежем та 147 028 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення у податковому обліку витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами суми витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому для аналізу податкових наслідків господарської операції її реальність визначається не лише наявністю активу, який виступав предметом поставки, але й виконанням такої поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника представити достовірні докази того, що товари (роботи, послуги) поставлені саме заявленим контрагентом.

Якщо податковий орган надає докази того, що насправді господарські операції із заявленими платником контрагентами не виконувалися та не могли бути виконаними, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам чинного законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з метою усунення протиріч між ними.

У справі, що переглядається, висновок Інспекції про відсутність фактичних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Віндстейт» мотивований установленими перевіркою обставинами щодо: неможливості виконання спірним постачальником задекларованих поставок в силу відсутності майна, основних фондів, виробничих приміщень та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності у сфері будівництва; відсутності у ТОВ «Віндстейт» об'єктів оподаткування ПДВ у розумінні статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК); установленого у рамках проведення слідчих заходів факту подання невстановленими особами до органу ліцензування неправдивих відомостей про наявну у ТОВ «Віндстейт» виробничо-технічну базу, склад його працівників, умови провадження цим товариством господарської діяльності з метою одержання ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Суд першої інстанції не обмежився наведеними доводами Інспекції, а дослідив обставини щодо фактичного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій. Так, суд встановив, що за договором підряду від 01.04.2012 № 01/04-В з урахуванням додаткових угод до нього ТОВ «Віндстейт» (субпідрядник) зобов'язалося виконати власними силами з матеріалів підрядника (позивача у справі) роботи з виготовлення та монтажу металоконструкцій за замовленням позивача.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій Товариством подано акти виконаних робіт, податкові накладні, розрахунки договірної ціни, платіжні доручення про оплату поставлених робіт у безготівковому порядку.

Втім вказані документи з урахуванням доводів Інспекції, якими вона мотивує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, були розцінені судом першої інстанції недостатніми для підтвердження реальності виконання розглядуваних робіт саме ТОВ «Віндстейт», позаяк не дозволяють встановити, якими силами, за рахунок яких ресурсів фактично виконувалися розглядувані операції; хто виступав конкретним виконавцем розглядуваних робіт, хто контролював хід виконання цих робіт; матеріали справи не містять й доказів передачі позивачем матеріалів названому субпідряднику, необхідних для виконання даних робіт, звітування субпідрядником про кількість використаних матеріалів підрядника тощо.

За таких обставин перерахування Товариством коштів на рахунок цього контрагента не може вважатися належним підтвердженням реальності господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «Віндстейт», позаяк у разі безтоварності операцій таке перерахування може являти собою схему виведення грошових коштів з ділового обороту для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Так само і власне факт подальшої поставки Товариством придбаних підрядних робіт третім особам також не може підтверджувати реальне виконання спірних операцій між позивачем та розглядуваним контрагентом, позаяк може свідчити про виконання цих робіт самим Товариством, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення даного позову, не спростував належним чином наведені висновки суду першої інстанції. Так, висновок апеляційного суду про документальне підтвердження реальності спірних операцій фактично зроблений за наслідками надання іншої правової оцінки поданих платником первинних документів, у порівнянні із судом першої інстанції. При цьому обставин щодо фактичного ходу виконання спірних робіт саме силами ТОВ «Віндстейт», які б підтвердили його дійсну економічну участь у здійснення спірних операцій, апеляційним судом не встановлено.

В силу вимог частини першої статті 86 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва як скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 826/18767/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 у справі № 826/18767/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько