Ухвала

від 16.10.2014 по справі 826/14776/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14776/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Оріфлейм Косметікс Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Дочірнє підприємство "Оріфлейм Косметікс Україна" звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року № 0000253910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проведена камеральна перевірка даних Дочірнього підприємства "Оріфлейм Косметікс Україна", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий місяць 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 19.04.2013 №432/39-10/24941049.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації з ПДВ за лютий 2013 року на 698 276 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000253910 від 18 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 872 845 грн., з яких 698 276 грн. - за основним платежем та 174 569 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, заниження позивачем податку на додану вартість виникли в результаті арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: відображення у податковому обліку податкових накладних №486 від 28 вересня 2012 року, №295 від 29 грудня 2012 року, №240 від 23 січня 2013 року, отриманих від нерезидентів - Oriflame Software s.r.o. та ССИ Шефер Пеем Гмбх на митній території України у наступних податкових періодах.

Судом встановлено, що позивач за Ліцензійним договором на програмне забезпечення від 26 липня 2005 року, Додатком № 1, Додаткової угоди №9 до нього та актами №2/12 від 28 вересня 2012 року, №4/12 від 29 грудня 2012 року отримував від нерезидента - Oriflame Software s.r.o. послуги з обслуговування програмного забезпечення Orisales.

Додатковою угодою №9 до Ліцензійного договору сторонами було погоджено надання нерезидентом - Oriflame Software s.r.o. інших послуг, а саме: послуг з розвитку інтернет-платформи, обслуговування інтернет-платформи, послуг зв'язку та послуг по підтримці роботи системи 24/7.

Так, отримання вказаних вище послуг з обслуговування програмного забезпечення від нерезидента підтверджується податковими накладними №486 від 28 вересня 2012 року - на суму 2 640 680,39 грн., в т.ч. ПДВ 440113,40 грн., та №295 від 29 грудня 2012 року - на суму 2 704 011,15 грн., в т.ч. ПДВ 450 668,52 грн.

Матеріали справи свідчать, що нерезидент - ССИ Шефер Пеем Гмбх надавав позивачу послуги з технічного обслуговування складського обладнання за Договором на сервісне обслуговування №1-2011 від 20 січня 2011 року та Додаткової угоди №01 до нього.

Факт отримання даних послуг підтверджений актом виконаних робіт з технічного обслуговування від 23 січня 2013 року та податковою накладною №240 від 23 січня 2013 року - на суму 348 067,89 грн., в т.ч. ПДВ 58 011,32 грн.

На виконання умов Ліцензійного договору від 27 травня 2005 року був оформлений акт приймання-передачі ліцензійних матеріалів, а саме: програмного забезпечення Orisales від 30 вересня 2005 року, акт приймання-передачі послуг з поновлення ліцензійних програм від 05 грудня 2005 року.

Крім того, належне оформлення програмного забезпечення у бухгалтерському обліку підтверджується бухгалтерською довідкою №27/01-2014 від 27 січня 2014 року, витягом з Акту інвентаризації основних засобів позивача станом на 01 вересня 2012 року, що є доказом наявності в момент проведення інвентаризації ліцензійного пакету Orisales.

На підтвердження виконання умов Договору на сервісне обслуговування №1-2011 від 20 січня 2011 року, позивачем надано акт виконаних робіт з технічного обслуговування від 23 січня 2013 року та звіт ССИ Шефер Пеем Гмбх про технічне обслуговування.

Також, бухгалтерське оформлення складського обладнання було підтверджене витягом з Акту інвентаризації основних засобів позивача станом на 01 вересня 2012 року, що свідчить про наявність станом на дату проведення інвентаризації вказаного обладнання.

Придбання складського обладнання та введення його в експлуатацію підтверджується Договором постачання обладнання №1002/006 від 10 лютого 2010 року, Контрактом про надання послуг №1002/007 від 10 лютого 2010 року та фінальним актом приймання-передачі послуг від 27 жовтня 2011 року, протоколом готовності до використання, протоколом готовності до запуску з ТОВ "Шефер Шоп".

При цьому, оплата послуг підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

На обґрунтування ціни наданих послуг, позивач надав копії експертних висновків №1/2268 від 07 березня 2013 року, №1/2267 від 07 березня 2013 року, №1/5238 від 12 липня 2011 року, №1/1865 від 27 лютого 2013 року, які підтверджують відповідність ціноутворення на отримані послуги кон'юнктурі ринку.

Так, позивач отримав послуги з обслуговування програмного забезпечення від нерезидента - Oriflame Software s.r.o. за Ліцензійним договором на програмне забезпечення від 26 липня 2005 року у вересні та грудні 2012 року.

Факт отримання послуг підтверджується актами приймання-передачі послуг №2/12 від 28 вересня 2012 року та №4/12 від 29 грудня 2012 року.

Так, у відповідності до вимог ст. 201 та ст. 208 Податкового кодексу України, позивачем були складені податкові накладні №486 від 28 вересня 2012 року, №295 від 29 грудня 2012 року та включені до реєстру податкових накладних за вересень 2012 року та грудень 2012 року.

Матеріали справи свідчать, що податкові зобов'язання, нараховані за складеними податковими накладними, позивач відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2012 року та грудень 2012 року.

Судом також встановлено, що у січні 2013 року позивач отримав послуги з технічного обслуговування складського обладнання за Договором з нерезидентом ССИ Шефер Пеем Гмбх на сервісне обслуговування №1-2011 від 20 січня 2011 року.

Факт виконання робіт підтверджений актом виконаних робіт з технічного обслуговування від 23 січня 2013 року, а, згідно ст. 201 та 208 Податкового кодексу України, за результатами наданих послуг позивач склав податкову накладну №240 від 23 січня 2013 року та включив її до реєстру податкових накладних за січень 2013 року.

Так, податкові зобов'язання нараховані за складеною податковою накладною позивач відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

З огляду на вищенаведене, ДП "Оріфлейм Косметікс Україна" не допустило порушень строку відображення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими накладними №486 від 28 вересня 2012 року, №295 від 29 грудня 2012 року, №240 від 23 січня 2013 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, діючи у відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, скористався своїм правом на податковий кредит, сформований по податкових накладних №486 від 28 вересня 2012 року, №295 від 29 грудня 2012 року, №240 від 23 січня 2013 року, у лютому 2013 року, тобто протягом 365 календарних днів з дати складання податкових накладних.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства "Оріфлейм Косметікс Україна" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.