Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/14776/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/56146/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014

у справі № 826/14776/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Оріфлейм Косметікс Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Оріфлейм Косметікс Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № 0000253910 від 18.05.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних ДП «Оріфлейм Косметікс Україна», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року, складено акт № 432/39-10/24941049 від 19.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2 , 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 698 276 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 698 276 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000253910 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 872 845 грн., в т.ч.: 698 276 грн. основного платежу та 174 569 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок податкового органу про те, що підприємством у рядку 12.4 (послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України) податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року мало право включити суму податку на додану вартість в розмірі, що відповідає рядку 7 (послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України) податкової декларації з податку на додану вартість попереднього періоду (січень 2013 року).

Матеріалами справи встановлено, що позивач за Ліцензійним договором на програмне забезпечення від 26.07.2005, Додатком № 1, Додатковою угодою № 9 до нього та актами № 2/12 від 28.09.2012, № 4/12 від 29.12.2012 отримував від нерезидента - Oriflame Software s.r.o. послуги з обслуговування програмного забезпечення Orisales.

Додатковою угодою № 9 до Ліцензійного договору сторонами було погоджено надання нерезидентом - Oriflame Software s.r.o. інших послуг, а саме: послуг з розвитку інтернет-платформи, обслуговування інтернет-платформи, послуг зв'язку та послуг по підтримці роботи системи 24/7.

Отримання вказаних вище послуг з обслуговування програмного забезпечення від нерезидента в судовому порядку встановлено з підтвердженням податковими накладними № 486 від 28.09.2012 - на суму 2 640 680,39 грн., в т.ч. ПДВ 440 113,40 грн., та № 295 від 29.12.2012 - на суму 2 704 011,15 грн., в т.ч. ПДВ 450 668,52 грн.

Нерезидент - ССИ Шефер Пеем Гмбх надавав позивачу послуги з технічного обслуговування складського обладнання за Договором на сервісне обслуговування №1-2011 від 20.01.2011 та Додатковою угодою № 01 до нього.

Факт отримання даних послуг підтверджений актом виконаних робіт з технічного обслуговування від 23.01.2013 та податковою накладною № 240 від 23.01.2013 - на суму 348 067,89 грн., в т.ч. ПДВ 58 011,32 грн.

На виконання умов Ліцензійного договору від 27.05.2005 був оформлений акт приймання-передачі ліцензійних матеріалів, а саме: програмного забезпечення Orisales від 30.09.2005, акт приймання-передачі послуг з поновлення ліцензійних програм від 05.12.2005.

Крім того, належне оформлення програмного забезпечення у бухгалтерському обліку підтверджується бухгалтерською довідкою № 27/01-2014 від 27.01.2014, витягом з Акту інвентаризації основних засобів позивача станом на 01.09.2012, що є доказом наявності в момент проведення інвентаризації ліцензійного пакету Orisales.

На підтвердження виконання умов Договору на сервісне обслуговування № 1-2011 від 20.01.2011, позивачем надано акт виконаних робіт з технічного обслуговування від 23.01.2013 та звіт ССИ Шефер Пеем Гмбх про технічне обслуговування.

Також, бухгалтерське оформлення складського обладнання було підтверджене витягом з Акту інвентаризації основних засобів позивача станом на 01.09.2012.

Придбання складського обладнання та введення його в експлуатацію підтверджується Договором постачання обладнання № 1002/006 від 10.02.2010, Контрактом про надання послуг № 1002/007 від 10.02.2010 та фінальним актом приймання-передачі послуг від 27.10.2011, протоколом готовності до використання, протоколом готовності до запуску з ТОВ «Шефер Шоп».

Оплата послуг підтверджена банківськими виписками.

На обґрунтування ціни наданих послуг, позивач надав копії експертних висновків № 1/2268 від 07.03.2013, № 1/2267 від 07.03.2013, № 1/5238 від 12.07.2011, № 1/1865 від 27.02.2013, які підтверджують відповідність ціноутворення на отримані послуги кон'юнктурі ринку.

Так, позивач отримав послуги з обслуговування програмного забезпечення від нерезидента - Oriflame Software s.r.o. за Ліцензійним договором на програмне забезпечення від 26.07.2005 у вересні та грудні 2012 року.

Факт отримання послуг підтверджується актами приймання-передачі послуг № 2/12 від 28.09.2012 та № 4/12 від 29.12.2012.

У відповідності до вимог ст. 201 та ст. 208 Податкового кодексу України позивачем були складені податкові накладні № 486 від 28.09.2012, № 295 від 29.12.2012 та включені до реєстру податкових накладних за вересень 2012 року та грудень 2012 року.

Податкові зобов'язання, нараховані за складеними податковими накладними, позивач відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2012 року та грудень 2012 року.

Судом також встановлено, що у січні 2013 року позивач отримав послуги з технічного обслуговування складського обладнання за Договором з нерезидентом ССИ Шефер Пеем Гмбх на сервісне обслуговування № 1-2011 від 20.01.2011.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з огляду на реальність здійснення господарських операцій та наявність права у платника податку на додану вартість сформувати податковий кредит за податковими накладними протягом 365 днів з дати складання таких накладних; заниження позивачем податку на додану вартість виникли в результаті арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: відображення у податковому обліку податкових накладних № 486 від 28.09.2012, № 295 від 29.12.2012, № 240 від 23.01.2013, отриманих від нерезидентів - Oriflame Software s.r.o. та ССИ Шефер Пеем Гмбх на митній території України у наступних податкових періодах.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 зазначеного Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у рядку 12.4 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року відобразив суму податку на додану вартість, що була нарахована з вартості послуг отриманих від нерезидентів, місце постачання яких розташоване на митний території України в сумі 698 276 грн.

Ця сума складається з сум ПДВ, що були включені до податкових зобов'язань у рядку 7 податкової декларації ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» за вересень 2012 року, грудень 2012 та січень 2013 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно скористався своїм правом на податковий кредит відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України в межах 365 календарних днів, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний