Ухвала

від 08.10.2014 по справі 2а/0270/4823/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/12087/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а/0270/4823/11

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 № 0031141701/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, позов задоволено з тих мотивів, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Бест» (далі - ТОВ «Бест»), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Жмеринська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції позивача зі спірним постачальником є номінально оформленими, не опосередковувалися реальним виконанням, а тому не можуть викликати будь-яких правових наслідків у податковому обліку СПД ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Жмеринською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності при формуванні податкового кредиту по операціям з ТОВ «Бест» за період з 01.08.2008 по 31.12.2009. Результати цієї перевірки викладені в акті від 09.09.2011 № 394/17/НОМЕР_1, в якому зазначено про протиправне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у ціні асфальту та бітуму, придбаного у названого контрагента, у зв'язку з безтоварним характером цих операцій. На обґрунтування цього висновку податкова інспекція послалася на неподання позивачем первинних документів, достатніх для підтвердження реальності розглядуваних операцій (як-от - актів приймання-передачі товару, довіреності про отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-супровідних документів, сертифікатів якості поставленого товару), а також на фіктивний характер діяльності ТОВ «Бест», що було встановлено постановою Богунського районного суду міста Житомира від 03.03.2010 у кримінальній справі № 1-252/2010 та постановою цього ж суду від 19.10.2010.

Наведені обставини були покладені відповідачем в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким СПД ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 83 333,35 грн. (у тому числі 66666,68 грн. за основним платежем та 16666,67 грн. за штрафними санкціями).

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналізуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі наведеним критеріям, суди, дослідивши рух активів у процесі виконання операцій з поставки названим контрагентом товарів в адресу позивача, встановили, що виконання цих операцій підтверджується необхідними первинними документами - договором купівлі-продажу від 25.06.2008 № 02/06-1, платіжними дорученнями, видатковими накладними, які засвідчують факт отримання СПД ОСОБА_1 продукції від ТОВ «Бест»; придбана продукція була використана у діяльності позивача з виконання поточного ремонту доріг, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Суди не встановили недостовірності або суперечливості у поданих позивачем на обґрунтування податкового кредиту документах, а також наявність фактичних обставин, що дозволили б оцінити операції між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Бест» як фіктивні.

Жмеринською ОДПІ, в свою чергу, не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншою особою, ніж та, що вказані у первинних документах (ТОВ «Бест»).

Посилання відповідача на фіктивний характер діяльності ТОВ «Бест» саме по собі не може спростовувати реальність розглядуваних операцій. Адже наявність у контрагента ознак організації, що не провадить господарську діяльність, саме по собі не є доказом отримання покупцем необґрунтованої податкової вигоди, адже кожний учасник господарського обороту несе індивідуальну відповідальність за виконання своїх обов'язків та незалежно один від одного реалізує свої права.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої у даному разі податкова інспекція не довела, що основною метою СПД ОСОБА_1 було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність. Жмеринською ОДПІ не доведено відсутність реальних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Бест». На підставі цього суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених законом підстав для невизнання права СПД ОСОБА_1 на податковий кредит в оспорюваній сумі та притягнення позивача до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів, що було всебічно, повно та об'єктивно досліджені судами. В силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний суд не вправі досліджувати докази, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.

А відтак, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а/0270/4823/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько