Ухвала

від 01.10.2014 по справі 2а-1670/7379/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/91216/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а-1670/7379/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Гута»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання неправомірним (протиправним) та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 26.05.2011 № 0003031502/1757.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 10.05.2011 № 2800/15-322/21067058, про порушення ПП «Фірма «Гута» норм пунктів 1, 2 ст.215, пунктів 1, 5 ст. 203, ст.228 Цивільного кодексу України, пункту 198.6 ст.198, пункту 206.1 ст.206 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за лютий, березень 2011 року на загальну суму 105500,00 грн. за нікчемним правочином з ТОВ «Промислова група «Континент». Висновок в акті про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Промислова група «Континент» обґрунтовано тим, що останній сформував податковий кредит у податковому обліку за лютий 2011 року за наслідками господарських операцій з ПП «ВТКП «Мего» та ПП «Є.Б.Г. Україна», які відсутні за своїм місцезнаходженням, не мають основних фондів та трудових ресурсів.

На підставі зазначеного акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0003031502/1757 про визначення ПП «Фірма «Гута» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105501,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 105500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за лютий, березень 2011 року у загальній сумі 105500,00 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Промислова група «Континент» на поставку автомобілю вантажного КрАЗ-65055-0000064-02 за договором купівлі-продажу від 03.02.2011 № 3/02/1.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору купівлі-продажу від 03.02.2011 № 3/02/1 (з додатковою угодою від 12.04.2011 № 1), видаткової та податкової накладних, рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, довіреності (а.с. 11-16, 18, 80, 81, 97); доказів поставки позивачу послуг із розмитнення вантажного автомобіля, його зберігання (договір на виконання послуг від 31.08.2010 № 93, актів надання послуг, договору доручення від 16.08.2010 № 53/2010 на декларування товару, податкових накладних, виписаних на поставку цих послуг) (а.с. 58-73) а також доказів подальшого експорту позивачем цього автомобіля (контракт від 02.03.2011, акт приймання-передачі транспортного засобу, договір від 01.03.2011 № 0103/2011, укладений позивачем із ОСОБА_4 щодо транспортування, проїзний документ, картка міжнародного автомобільного страхування, висновок щодо походження товару, ВМД) (а.с. 17,19, 74-78, 82-90), виписки із банківського рахунку позивача (а.с.97-102), як доказу оплати як автомобіля, так і наданих позивачу супутніх послуг його подальшої реалізації, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ТОВ «Промислова група «Континент» вантажного автомобілю, подальшу його реалізацію ТОВ «КрАЗ НН» (Російська Федерація). Оцінка доказів судом зроблена з дотриманням норм статті 86 КАС України.

На підставі вищевказаних обставин суди попередніх інстанції дійшли юридично правильного та такого, що відповідає обставинам справи висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарської операції із ТОВ «Промислова група «Континент».

Доводи касаційної скарги правильність цього висновку судів не спростовують, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко