Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/10338/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року № 826/10338/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укртехнопром» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0002502206, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Укртехнопром» (далі - ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2014 року № 0002602203 та від 27 лютого 2014 року № 0002502206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2014 року № 0002602203 закрито.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що cуми валютних цінностей, що підлягали декларуванню позивачем в перевіряємому періоді, не приховувалися та не перекручувалися, у зв'язку із чим у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку декларування валютних цінностей.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 16 вересня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» (код ЄДРПОУ 33056631) зареєстроване Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 30 квітня 2004 року № 10691200000002527. Податкова адреса позивача: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5.

ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21 липня 2004 року за № 5914 та перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно свідоцтва від 20 вересня 2004 року № 36764189 позивач мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 330566326548).

До видів діяльності ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» за КВЕД відносяться: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі направлень від 20 січня 2014 року № 55/26-54-22, № 57/26-54-22, № 54/26-54-22, № 56/26-54-22, № 47/26-54-22-06, № 87/26-54-17, № 88/26-54-17, наказу від 09 січня 2014 року № 8 проведено планову виїзну ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 лютого 2014 року № 107/26-54-22-03-07/33056631.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.

24 лютого 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення № 100/29-02 (вх. ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25 лютого 2014 року № 4540/10) на акт перевірки від 06 лютого 2014 року № 107/26-54-22-03-07/33056631, за результатами розгляду яких рішенням від 28 лютого 2014 року № 5492/10/26-54-22-03-19 відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін, а заперечення - без розгляду.

27 лютого 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002502206, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 040, 00 грн.

ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» оскаржено вказане вище податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 квітня 2014 року № 3734/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27 лютого 2014 року № 0002502206 залишено без змін, скаргу ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» залишено без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03 липня 2014 року № 11944/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27 лютого 2014 року № 0002502206 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» залишено без задоволення.

Незгода з вказаним рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює та визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (далі - Декрет).

Статтею 9 Декрету передбачено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Значення термінів міститься в статті 1 Декрету, відповідно до якої до валютних цінностей належать:

- валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Згідно із частиною першою статті 9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Як передбачено частиною першою статті 10 Декрету порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 10 Декрету несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Згідно абзацу 7 частини 2 статті 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), а саме: за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

При цьому, суд звертає увагу, що основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2.8 Положення перекрученням звітності про валютні операції під час складання форм звітності банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку є:

- допущення помилки у будь-якому показнику, який не є кількісним (у тому числі в коді ЄДРПОУ, номері та даті контракту, коді валюти, коді країни тощо), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами;

- допущення помилки в кількісному показнику, який не є грошовим показником (тобто не визначається в одиницях валют), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами, за умови, що така помилка призвела до зміни розміру цього показника на 5 і більше відсотків;

- допущення помилки в кількісному показнику, який є грошовим показником (тобто визначається в одиницях валют), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами, за умови, що така помилка призвела до зміни розміру цього показника на 5 і більше відсотків, але не менше ніж на суму, еквівалентну 25000 гривень.

Поріг суттєвості допущеної банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку помилки у відсотках у формі статистичної звітності про валютні операції розраховується як різниця між помилковим і правильним значенням кількісного показника, віднесена до значення правильного показника у формі звітності про валютні операції. Зазначений розрахунок здійснюється відносно кожного окремого кількісного показника.

Пунктом 2.7 Положення передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 2.10 Положення штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.

Норми цього Положення не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення якої згідно зі статтею 16 Декрету належить до компетенції Національного банку (пункт 2.11 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві наступні декларації про валютні цінності:

- від 12 жовтня 2011 року № 9008446907, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 17 січня 2012 року № 9013520822, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 10 квітня 2012 року № 9017922988, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 10 липня 2012 року № 9039501926, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 01 жовтня 2012 року № 9062215960, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 17 квітня 2013 року № 9021141625, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів.

При цьому, як вбачається з вказаної вище звітності, позивачем було допущено помилки в кількісному показнику при декларуванні еквіваленту валютних цінностей національній валюті на звітну дату у вказаних деклараціях, а саме:

- станом на 01 жовтня 2011 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 501, 20 грн.;

- станом на 01 січня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 495, 30 грн.;

- станом на 01 квітня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 727, 20 грн.;

- станом на 01 липня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 409, 30 грн.;

- станом на 01 жовтня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 585, 30 грн.;

- станом на 01 січня 2013 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 631, 60 грн.

Наявність допущених помилок не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні.

При вирішенні вказаної справи суд виходить з того, що позивачем було достовірно задекларовано суму валютних цінностей, а допущені помилки в розрахунках кількісного грошового показника еквіваленту валютних цінностей в національній валюті не можуть доводити його умислу на приховання чи перекручення звітності про валютні операції за умови одночасного відображення таких показників в деклараціях про валютні цінності.

Доказів, які б спростовували достовірність декларування позивачем валютних цінностей відповідачем під час розгляду справи надано не було, про відповідні обставини не повідомлено.

У той же час, суд звертає увагу, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача за допущену помилку до відповідальності, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 та пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, оскільки вказана помилка призвела до зміни розміру еквіваленту валютних цінностей у національній валюті на суму, меншу ніж 25 000 гривень.

При цьому, згідно з п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 р. № 542 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Відтак, податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 лютого 2014 року № 0002502206, яким ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 040, 00 грн. за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 128, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укртехнопром» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 лютого 2014 року № 0002502206.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укртехнопром» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко