Ухвала

від 25.11.2014 по справі 826/10338/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10338/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнов А .М ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укртехнопром» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0002502206, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0002502206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 лютого 2014 року № 0002502206, яким ПрАТ «Холдингова компанія «Укртехнопром» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 040, 00 грн. за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює та визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (далі - Декрет).

Статтею 9 Декрету передбачено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Значення термінів міститься в статті 1 Декрету, відповідно до якої до валютних цінностей належать:

- валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Згідно із частиною першою статті 9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Як передбачено частиною першою статті 10 Декрету порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 10 Декрету несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Згідно абзацу 7 частини 2 статті 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), а саме: за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

При цьому, суд звертає увагу, що основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2.8 Положення перекрученням звітності про валютні операції під час складання форм звітності банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку є:

- допущення помилки у будь-якому показнику, який не є кількісним (у тому числі в коді ЄДРПОУ, номері та даті контракту, коді валюти, коді країни тощо), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами;

- допущення помилки в кількісному показнику, який не є грошовим показником (тобто не визначається в одиницях валют), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами, за умови, що така помилка призвела до зміни розміру цього показника на 5 і більше відсотків;

- допущення помилки в кількісному показнику, який є грошовим показником (тобто визначається в одиницях валют), за однією формою звітності про валютні операції за звітний період під час складання такої форми та невиправлення помилки у строки, визначені Правилами, за умови, що така помилка призвела до зміни розміру цього показника на 5 і більше відсотків, але не менше ніж на суму, еквівалентну 25000 гривень.

Поріг суттєвості допущеної банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку помилки у відсотках у формі статистичної звітності про валютні операції розраховується як різниця між помилковим і правильним значенням кількісного показника, віднесена до значення правильного показника у формі звітності про валютні операції. Зазначений розрахунок здійснюється відносно кожного окремого кількісного показника.

Пунктом 2.7 Положення передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 2.10 Положення штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.

Норми цього Положення не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення якої згідно зі статтею 16 Декрету належить до компетенції Національного банку (пункт 2.11 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві наступні декларації про валютні цінності:

- від 12 жовтня 2011 року № 9008446907, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 17 січня 2012 року № 9013520822, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 10 квітня 2012 року № 9017922988, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 10 липня 2012 року № 9039501926, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 01 жовтня 2012 року № 9062215960, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів;

- від 17 квітня 2013 року № 9021141625, задекларована сума валютних цінностей 10000 російських рублів.

Як вбачається з вказаної вище звітності, позивачем було допущено помилки в кількісному показнику при декларуванні еквіваленту валютних цінностей національній валюті на звітну дату у вказаних деклараціях, а саме:

- станом на 01 жовтня 2011 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 501, 20 грн.;

- станом на 01 січня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 495, 30 грн.;

- станом на 01 квітня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 727, 20 грн.;

- станом на 01 липня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 409, 30 грн.;

- станом на 01 жовтня 2012 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 585, 30 грн.;

- станом на 01 січня 2013 року задекларована сума в національній валюті 1 887, 90 грн. замість 2 631, 60 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що оскільки позивачем було достовірно задекларовано суму валютних цінностей, тому допущені помилки в розрахунках кількісного грошового показника еквіваленту валютних цінностей в національній валюті не можуть доводити його умислу на приховання чи перекручення звітності про валютні операції за умови одночасного відображення таких показників в деклараціях про валютні цінності.

Доказів, які б спростовували достовірність декларування позивачем валютних цінностей відповідачем під час розгляду справи надано не було, про відповідні обставини не повідомлено.

Крім того, колегія суддів погоджується, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача за допущену помилку, до відповідальності, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 та пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, оскільки вказана помилка призвела до зміни розміру еквіваленту валютних цінностей у національній валюті на суму, меншу ніж 25 000 гривень.

При цьому, згідно з п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 р. № 542 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 25.11.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.