Постанова

від 15.10.2014 по справі 823/2271/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року справа № 823/2271/14

15 год. 12 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.

представника позивача - Кучера О.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Зубенка С.М. (за довіреністю);

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі-ППР) від 10.07.2014 №00002072301.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками товарно-транспортних накладних (не зазначено вулиць та номерів будинків, де відбувались правочини). Крім того, відповідач посилався на висновок експерта про результати почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підписи на документах, підписаних керівником ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС», виконані двома особами. Також, вказаний контрагент відсутній за своїм місцезнаходженням.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» зареєстроване як юридична особа з 09.12.2011 (код ЄДРПОУ 38030974).

Суд встановив, що на підставі наказу від 20.06.2014 №1004 та направлення від 20.06.2014 №446/23-01-22-02 головний державний ревізор-інспектор відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м.Черкасах Сердюк С.О. провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» за листопад 2013 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1., 201.2. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (далі - ПДВ), в сумі 189083,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2014 №232/23-01-22-02/38030974 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване ППР від 10.07.2014 №00002072301. Цим ППР позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 236354,00грн. (189083,00грн. - основний платіж та 47271,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Суд звернув увагу, що основна сума донарахувань ПДВ відповідає розміру податкового кредиту позивача за листопад 2013 року згідно з податковими накладними від ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» (далі - ПН). Про безпідставність взяття цього податкового кредиту відповідач дійшов внаслідок висновку, що він взятий за правочинами, що реально не відбувалися, виявивши згідно з даними акту перевірки такі обставини:

- надані на підтвердження переміщення товару товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не містять конкретизованих даних про місце передачі та прийняття товару (без назв вулиць та номерів будинків);

- підприємство-постачальник не перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням;

- в акті податкової перевірки контрагента зазначено про те, що експертним висновком від 30.04.2014 №611 за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на документах, підписаних керівником ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС», виконані двома особами.

Надаючи оцінку обставинам справи суд врахував таке.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач уклав з ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» договір купівлі-продажу пічного палива (далі - товар) кількістю 500000л від 11.11.2013 №52. Роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами відповідно до даних ЄДРПОУ є основними видами діяльності позивача.

Суд звернув увагу, що податкові накладні (далі - ПН) від вищевказаного контрагента позивача оформлені належним чином, підписані керівником. З акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні під час проведення перевірки не встановлено. Податковий кредит за вищевказаними правовідносинами позивач взяв у сумі 188982,50грн. згідно з такими ПН: від 11.11.2013 №3, від 14.11.2013 №6, від 15.11.2013 №8, від 18.11.2013 №11, від 21.11.2013 №14, від 27.11.2013 №17, - кожна з яких внесена до державного реєстру ПН (окрім №11, що за сумою ПДВ не підлягала реєстрації).

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з п.6.1 ст.16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Суд встановив, що на час виконання правочинів сторони договору (позивач та ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС») відобразили у повному обсязі зобов'язання з ПДВ та відповідно суми податкового кредиту, що підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ та їх реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, копії яких в матеріалах справи. Розбіжностей у їх звітності з ПДВ не встановив і відповідач під час проведення податкової перевірки.

Взяття до уваги відповідачем даних почеркознавчої експертизи від 30.04.2014 №611 (а.с.214) про виконання підписів на видаткових та податкових накладних ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» двома особами для висновків у акті перевірки суд сприйняв критично. Так, згідно з даними висновку експерта документи щодо правовідносин вказаного товариства із позивачем на перевірку не надавалися. Перевірці надавалися: реєстраційна заява платника ПДВ від 06.02.2013, довіреність від 14.01.2013, договір купівлі-продажу від 25.01.2013 №1, рахунок від 30.01.2013 №1, видаткова накладна від 30.01.2013 №1. Тобто ні за об'єктом складання, ні за періодом (датою) складання документи, надані для експертизи, не відповідали періоду та об'єкту перевірки службовими особами відповідача. Тож дані висновку експерта не повинні були бути ними враховані.

Посилання відповідача щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням суд не взяв до уваги у зв'язку з таким.

ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» на момент здійснення господарських операцій зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців з основним видом діяльності «оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», мав підтверджене місце реєстрації, про що вказано у спеціальному витязі з ЄДРПОУ станом на 27.11.2013; мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, яке було скасовано пізніше дати видачі видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних для позивача. Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Отримання товару за вказаними правовідносинами підтверджується видатковими накладними (далі - ВН), а саме: від 11.11.2013 №12, від14.11.2013 №16, від 15.11.2013 №17, від 18.11.2013 №19, від 21.11.2013 №27, від 27.11.2013 №22, - а переміщення - товарно-транспортними накладними до них.

Суд звернув увагу, що ВН не містять інформації про місцезнаходження та код ЄДРПОУ одержувача. Водночас, наявні інші обов'язкові реквізити первинно-бухгалтерського документа, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у прийманні товару.

Суд встановив, що службова особа відповідача, що безпосреденьо проводила перевірку, провела її без дотримання принципу об'єктивності та повноти, оскільки вважаючи правовідносини безтоварними не надала оцінки з питань дотримання норм законодавства взяття позивачем за їх рахунок витрат, відповідного впливу на формування податкової звітності з податку на прибуток підприємств за відповідний період, фактично обмежившись лише перевіркою сплати ПДВ та зняттям з податкового кредиту сум коштів за податковими накладними від такого контрагента. При цьому, об'єкт перевірки не був обмежений питанням перевірки правомірності даних податкової звітності з ПДВ. Висновок про неправомірність взяття податкового кредиту за правочинами, що реально не відбувалися, без висновку про неправомірність формування за їх рахунок витрат на переконання суду не відповідатиме вимогам податкового законодавства.

Підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивач підтвердив, що товар, придбаний у ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС», використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом перепродажу та передачі за замовленнями відповідно до договорів та видаткових накладних для ТОВ «Рівненський елеватор», ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина».

Суд звернув увагу, що докази переміщення придбаного товару (ТТН) не містять конкретизованих даних про місце передачі та прийняття товару (є лише назва області та населеного пункту, без вулиць та номерів будинків). Водночас, посилання відповідача на цей недолік суд оцінив критично. Дані ТТН не викликають сумніву щодо реальності виконання правочинів, оскільки як витрати, так і податковий кредит, стосувалися договору поставки, первинним бухгалтерських документом чого є саме видаткові накладні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст.9 Закону України №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас ст.4 вказаного Закону України № 996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Крім того, згідно з даними УДАІ в Полтавській області (а.с.208-210) за державними номерами про транспортні засоби, вказані у товарно-транспортних накладних, у період їх складання використовувався транспорт з причепом-автоцистерною, технічні характеристики якого свідчать про можливість перевозити придбаний товар і дані про власника цього транспорту відповідають даним ТТН. Також ТТН містять конкретизовані дані про товар, осіб, що брали безпосередню участь у його переміщенні, скріплені печатками та підписами уповноважених осіб. Згідно з даними акту перевірки позивач має основні фонди, складські приміщення для зберігання палива.

З виписок банку та платіжних доручень суд встановив, що оплата товару проведена у повному обсязі, взяття на облік проведено по оборотно-сальдовому рахунку за відповідний період. Про реальність виконання правочинів також свідчить те, що на придбаний товар позивач має від контрагента посвідчення якості від 04.11.2013, в якому вантажоотримувачем від виробника зазначено саме цього контрагента (а.с.132).

Тому, суд дійшов висновку, що сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» не мали реального характеру, немає.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з тим, що суд не вбачає порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Зважаючи, що інших обставин, які би свідчили про нереальність господарських правочинів, відповідач не навів і судом не встановлено, зважаючи на наявність всіх необхідних документів бухгалтерського обліку на обґрунтування витрат та розміру взятого податкового кредиту позивача, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого ППР та необхідність його скасування.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 487,20грн.

Керуючись ст.ст.160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.07.2014 №00002072301.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» (код ЄДРПОУ 38030974) сплачений судовий збір в розмірі 487грн. 20коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) відповідно до платіжного доручення від 25.07.2014 №250.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копію постанови направити особам, що брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 20.10.2014