Ухвала

від 02.12.2014 по справі 823/2271/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Твердохліб В.А.

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2014 року №00002072301.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» за листопад 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2014 року №232/23-01-22-02/38030974 у якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1., 201.2. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 189083,00грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 року №00002072301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 236354,00 грн. (189083,00 грн.- основний платіж та 47271,00 грн.- штрафна (фінансова) санкція).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2013 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕФІ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №52, за умовами якого позивач передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити пічне паливо (товар). Кількість товару -500000 л.

На виконання умов договору ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» поставило, а позивач прийняв у власність відповідний товар, підтвердженням чого є оформлені належним чином видаткові накладні, виписані в листопаді 2013 року. На кожну поставку товару позивач отримав оформлену належним чином податкову накладну, яка підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за вказаними операціями до складу податкового кредиту в листопаді 2013 року.

Отриманий позивачем товар використаний ним у власній господарській діяльності, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи договори поставки з ТОВ «Рівненський елеватор» та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина».

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Здійснення господарської операції підтверджено ТОВ «КОМПАНІЯ ДЕФІ» первинними документами, зокрема: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товаро-транспортиними накладними, платіжними дорученнями, накладними на відпуск ТМЦ, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, на момент виконання господарських операцій та на час укладання договору ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, мало підтверджене місце реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач вірно сформував витрати на придбання товарів та робіт від ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно виписаних та оформлених податкових накладних.

Посилання апелянта на висновки викладені в акті ДПІ в Святошинському районні ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 № 341/26-57-22-04-10/38547058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОВИЙ АЛЬЯНС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року» колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи.

Також, судом апеляційної інстанції не беруться до увага доводи апелянта щодо відсутності в товарно-транспортних накладних повної адреси місця (пункту) навантаження, оскільки дані товарно-транспортні накладні не викликають сумніву щодо реальності виконання правочинів.

Крім того, згідно з даними УДАІ в Полтавській області за державними номерами про транспортні засоби, вказані у товарно-транспортних накладних, у період їх складання використовувався транспорт з причепом-автоцистерною, технічні характеристики якого свідчать про можливість перевозити придбаний товар і дані про власника цього транспорту відповідають даним товаро-транспортним накладним. Також вони містять конкретизовані дані про товар, осіб, що брали участь у його переміщенні, скріплені печатками та підписами уповноважених осіб.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.