Постанова

від 16.10.2014 по справі 13/556

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 13/556 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.14 у справі№ 13/556 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" простягнення 238 403,66 грн. заборгованості

за участю представників сторін від:

позивача : Бутрименко Н.М. (дов. від 01.09.14),

відповідача : Шуба В.О. - керівник

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" про стягнення 179 416,89 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9 291,51 грн. 3 % річних та 49 695,26 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.11.06 до 01.11.09 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310380 від 26.06.00. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.14, ухваленим суддею Курдельчук І.Д., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 157 816,89 грн. боргу, 9 291,51 грн. 3% річних та 49 695,26 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості у сумі 157 816,89 грн. за поставлену теплову енергію у спірному періоді за договором. Водночас судом було враховано здійснену відповідачем проплату у розмірі 21 600 грн. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 625, 714 Цивільного кодексу України, статей 275, 276 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Корсакової Г.В. - головуючого, Ільєнок Т.В., Хрипуна О.О., постановою від 05.08.14 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши резолютивну частину рішення у редакції, згідно з якою суму задоволених інфляційних втрат зменшив до 47 335,58 грн. Постанова апеляційного суду вмотивована помилковістю здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо неповного дослідження судами попередніх інстанцій обставин в частині визначення обсягів споживання відповідачем теплової енергії та непроведенням між сторонами звірки розрахунків. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 4 2 , 4 3 , 33, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.06.00 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач) - постачальником та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" - споживачем укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310380, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з споживачем (додатки № 3,4) для потреб: опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із визначеними сторонами у додатку №1 до договору обсягами постачання теплової енергії, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені у додатках № 1, 2 до договору (пункти 2.2.1., 2.3.1. договору). Тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію погоджені сторонами в додатку № 2 до договору, відповідно до якого споживач щомісячно з 12 до 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою вул. Драгоманова, 40-В, оформлену позивачем платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Відповідач щомісячно забезпечує: не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем за період з 01.11.06 до 01.11.09 на виконання умов договору було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 433 158,35 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за договором, відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграми) за спірний період. Установлено судами і те, що відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково на суму 235 741,46 грн., а відтак залишок його боргу станом на дату звернення із даним позовом становить 179 416,89 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" 179 416,89 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9 291,51 грн. 3 % річних та 49 695,26 грн. інфляційних втрат. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у спірному періоді (з 01.11.06 до 01.11.09) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї в повному обсязі, а відтак, борг відповідача становить 179 416,89 грн. Водночас установивши те, що вказана заборгованість була частково погашена в розмірі 21 600 грн. після звернення позивача із даним позовом до суду, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в цій частині основного боргу. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення суми неоплаченого боргу у розмірі 157 816,89 грн., 9 291,51 грн. 3 % річних та 47 335,58 грн. інфляційних втрат, відповідно до здійсненого перерахунку, вірно задоволені судами. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.14 у справі № 13/556 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець