Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/2581/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 910/2581/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі№ 910/2581/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ш.Р. Інтернешнл" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" простягнення 10330,23 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ш.Р. Інтернешнл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто - Страхування" про стягнення 10330,23 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/2581/14 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ш.Р. Інтернешнл" 5718 грн. 46 коп. страхового відшкодування, 1011 грн. 36 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/2581/14 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/2581/14 в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ш.Р. Інтернешнл" 10330 грн. 23 коп. - страхового відшкодування, 1827 грн. - судового збору".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 910/2581/14, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 08.10.2013 в с. Остриця сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "Toyota Rav 4" (д. н. НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля "Mitsubishi Pagero" (д. н. НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_5

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Toyota Rav 4", який застраховано ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АЗ -051/000/13000096 від 16.07.2013.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля "Mitsubishi Pagero" - ОСОБА_5, що підтверджується постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6282/13-п від 08.11.2013.

Відповідно до звіту № 42-654 від 18.10.2013 вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Toyota Rav 4" становить 27670, 60 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, на підставі заяви страхувальника, звіту № 42-654 від 18.10.2013, розрахунку суми страхового відшкодування, а також відповідно до страхового акту від 25.10.2013 № 051/000/13/0118 ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 27670 грн. 59 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 725 від 28.10.2013.

Суди першої та апеляційної інстанції також встановили, що 02.12.2013 між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "Ш.Р. Інтернешнл" (позивач) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до осіб відповідальних за завдані збитки, що належить первісному кредитору в розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхового відшкодування, зокрема і за договором № 051/000/13000096 від 16.07.2013.

При цьому, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mitsubishi Pagero" за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5541824 застрахована у відповідача (ПрАТ "Просто-Страхування"), з нульовою франшизою.

Посилаючись на те, що відповідачем на рахунок первісного кредитора ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" сплачена суми страхового відшкодування лише у розмірі 17340 грн. 36 коп., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 10330 грн. 23 коп., що становить різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь страхувальника, та суми, відшкодованої страховику відповідачем.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в силу приписів ст.ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач в межах ліміту відповідальності зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу заподіяну шкоду, за виключенням 4611,77 грн. ПДВ., який позивач безпідставно нарахував відповідачу згідно звіту № 42-654 від 18.10.2013, і який включений у вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota Rav 4".

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновками суду першої інстанції щодо зменшення суми страхового відшкодування на 4611 грн. 77 коп. ПДВ та, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду і задовольняючи позов повністю, виходив з того, що виплата страхового відшкодування проводилася не на рахунок страхувальника чи вигодонабувача, а на рахунок підприємства, що здійснило ремонт пошкодженого ТЗ і яке є платником податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування " та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як передбачено ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, виплата страхового відшкодування проводилася не на рахунок страхувальника чи вигодонабувача, а на рахунок ТОВ "Олімп-Моторс", що здійснило ремонт пошкодженого ТЗ, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком № СОМ-М-130059 від 09.10.2013, актом виконаних робіт № ОМ-М-130059 від 22.10.2013, копією свідоцтва № 100341442 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Олімп-Моторс".

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку по виплаті страхового відшкодування у розмірі 10330,23 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014, якою скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/2581/14, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 910/2581/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир