Постанова
від 16.10.2014 по справі 915/1223/13
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 915/1223/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за касаційною скаргоюЗаступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.14 у справі№915/1223/13 Господарського суду Миколаївської області за позовомМиколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до 1.Березанської районної державної адміністрації 2.Виробничого кооперативу "Чорноморська волна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" провизнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.04 розгляд касаційної скарги призначено на 25.09.14. Ухвалою від 25.09.14 розгляд справи відкладено на 09.10.14. У судовому засіданні 09.10.14 оголошувалась перерва до 16.10.14.

В судовому засіданні взяв участь представник прокуратури: Збарих С.М. - прок. ГПУ, посв. №028728;

Представники позивача, відповідача -1, відповідача -2, третьої особи у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Миколаївським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у липні 2013 року заявлений позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, Виробничого кооперативу "Чорноморська волна" про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної

адміністрації від 28.09.07 №1050; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,99 га, укладеного 01.10.07 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Чорноморська волна"; 3) визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.09 №76; 4) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 21, укладеного 26.01.09 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Чорноморська волна"; 5) визнання недійсним державного акта серії ЯЗ №140833 на право власності Виробничого кооперативу "Чорноморська волна" на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 21; 6) повернення спірної земельної ділянки (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0344) грошовою оцінкою 140 778,00 грн. до державної власності - у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство". Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що вилучення у Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» спірної земельної ділянки здійснено неправомірно, оскільки ця земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення; Березанська районна державна адміністрація порушила порядок зміни її цільового призначення; при оформленні оскаржуваного розпорядження № 1050 проект землеустрою було затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації; спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Березанського лиману Чорного моря (на відстані 20 м від урізу води) та належить до земель водного фонду, що унеможливлює передання її у власність. Прокурор обґрунтував свої вимоги приписами статей 21, 59, 84, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, статті 57 Лісового кодексу України, статей 90, 85 Водного кодексу України, статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статей 203, 215, 236, 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.13 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.14 (головуючий Таран С.В., судді Бойко Л.І., Величко Т.А.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 28.09.07 № 1050 та договір оренди земельної ділянки від 01.10.07. В іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено. Суд першої інстанції задовольняючи позов в частині визнання недійсними розпорядження від 28.09.07 № 1050 та договору оренди земельної ділянки від 01.10.07 виходив з того, що вказане розпорядження прийнято за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, тобто з порушенням вимог статей 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, а оскільки договір оренди земельної ділянки укладений на підставі розпорядження, прийнятого всупереч вимогам законодавства, відтак суд визнав наявними підстави і для визнання недійсним цього договору. Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано доказів, зокрема проекту землеустрою щодо встановлення розмірів і меж прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки, які б підтверджували те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної смуги та належить до земель водного фонду, передача яких у власність заборонена статтями 90, 85 Водного кодексу України. Щодо вимог про повернення спірної земельної ділянки до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ», то місцевий суд вказав на те, що задоволення позовних вимог на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, процесуальним законодавством не передбачено.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на порушення судами приписів статей 21, 60, 84, 149 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України, статей 31, 32 Лісового кодексу України, статей 4, 5 Цивільного кодексу України, статей 4, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зауважує на неврахуванні судами того, що райдержадміністрації приймаючи розпорядження від 26.01.09 №76 та укладаючи договір купівлі - продажу земельної ділянки перевищила свої повноваження, оскільки районні державні адміністрації відповідно до пункту 3 статті 32 Лісового кодексу України передають земельні лісові ділянки для не лісогосподарського використання лише в межах сіл, селищ та міст районного підпорядкування, при цьому, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового призначення, тому згідно з пунктом "г" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України не могла бути передана у приватну власність. Прокурор також вказує на ненадання судами оцінки тому, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" і може використовуватись виключно для ведення лісового господарства. Наголошує прокурор і на тому, що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги, про що зазначено в проекті землеустрою щодо відведення Виробничому кооперативу "Чорноморська волна" цієї земельної ділянки. Окрім цього, прокурор зазначає, що розміри та межі прибережної захисної смуги визначені законом, а вимога про встановлення меж прибережної захисної смуги за окремим проектом, законодавством встановлена лише 02.12.10, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К. - головуючого, Євсікова О.О., Картере В.І., постановою від 07.04.14, перевірену постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін з тих же підстав, а касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишив без задоволення. Розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України, Верховний Суд України постановою від 02.09.14 , постанову Вищого господарського суду України від 07.04.14 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Верховний Суд України вказав на неврахування судом касаційної інстанції того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», тобто відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги. Водночас, Верховний Суд України вказав на залишенні судом касаційної інстанції поза увагою документів наданих прокурором на підтвердження його позовних вимог. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами вимог чинного законодавства, відзначає наступне.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Одеської області від 28.09.07 №1050 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому кооперативу "Чорноморська волна" загальною площею 0,99 га відкритих заболочених земель в тому числі: 0,99 га боліт низинних із земель ДП "Очаківське ЛМГ" в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано цю земельну ділянку кооперативу в оренду строком на 49 років. На виконання вказаного розпорядження, 01.10.07 між Березанською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Виробничим кооперативом "Чорноморська волна" - орендарем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Установлено судами і те, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Одеської області від 26.01.09 №76 вирішено продати Виробничому кооперативу "Чорноморська волна" земельну ділянку комерційного використання під розміщення туристичного готелю, загальною площею 0,99 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 21 із земель Державного підприємства "Очаківське ЛМГ", що знаходиться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки у розмірі 140 788 грн. Разом з цим, як установлено судами, 26.01.09 на підставі вказаного розпорядження між Березанською районною державною адміністрацією - продавцем та Виробничим кооперативом "Чорноморська волна" - покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки , відповідно до якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,99 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, 21, Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно , належне покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.08 у справі №17/499/08, право власності на яке зареєстроване Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 29.08.08. Судами також установлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.09 Виробничому кооперативу "Чорноморська волна" видано державний акт серії ЯЗ від 13.02.09 №140833 на право власності на спірну земельну ділянку. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлена в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, Виробничого кооперативу "Чорноморська волна" про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 28.09.07 №1050; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.10.07, укладеного між відповідачами; 3) визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.09 №76; 4) визнання недійсним договору від 26.01.09 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 21; 5) визнання недійсним державного акта серії ЯЗ №140833 на право власності Виробничого кооперативу "Чорноморська волна" на земельну ділянку площею 0,99 га; 6) повернення спірної земельної ділянки (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0344) до державної власності у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство". Судові рішення у справі переглядаються в оскаржуваній частині, а саме щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження від 26.01.09 №76, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.01.09, визнання недійсним державного акта серії ЯЗ №140833 та повернення земельної ділянки. За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Проте, рішення та постанова у справі в частині відмови у задоволенні позову цим вимогам не відповідають. Відповідно до статті 4 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, зокрема, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Згідно з частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. Згідно з частинами 1, 3 статті 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Право на землі водного фонду, встановлене статтею 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди. При цьому за приписами статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 5 статті 88 Водного кодексу України та становить уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води. Пунктами 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 №486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади. За приписами пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення, викупу, надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.04 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі, на місцевості, меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення, викупу, надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації. Аналізуючи наведені приписи законодавства убачається, що нормативні розміри прибережної захисної смуги і межі водоохоронних зон визначені наведеними нормами законодавства, а відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не змінює правового режиму захисної смуги. Згідно з частиною 2 статті 4 3 , статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Тобто, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, шляхом подання письмових доказів. Згідно з приписами статті 34 названого Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Як убачається з матеріалів справи, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходили з відсутності у матеріалах справи доказів, а саме, проекту землеустрою щодо встановлення розмірів і меж прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки, які б підтверджували те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної смуги та належить до земель водного фонду, між тим такий висновок судів є передчасним, оскільки зроблений без врахування наведених приписів законодавства і без дослідження та оцінки усіх зібраних у справі доказів. Зокрема, судами обох інстанцій не було надано оцінки наявним в матеріалах справи документам, а саме: плану меж земельної ділянки та експлікації земельних угідь, згідно якої спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 тис. м уздовж уріза води (Чорне море) (1 том, 12 а.с.); акта технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП "Очаківське лісомисливське господарство", потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання, складеного за участю Виробничого кооперативу "Чорноморська волна", згідно з яким обстежена земельна ділянка площею 0,99 га, розміщена в межах забороненої експлуатації водоохоронної зони - Чорного моря (том 1, а.с. 36 зворотній бік-37); висновку державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 17.10.07, з якого убачається, що із заходу земельна ділянка межує з прибережною зоною лиману (1 том, а.с. 87, зворот); погодженню санітарно-епідеміологічної станції Березанського району Миколаївської області проекту землеустрою щодо відведення в оренду, користування, земельної ділянки, розміщення спірної земельної ділянки відносно навколишніх територій, а саме - межування на півдні з Березанським лиманом (1 том, 89 а.с.); акта №18 державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 18.09.13, з якого убачається, що земельна ділянка загальною площею 9,93 га розташована на узбережжі Березанського лиману на відстані 30-40 метрів від урізу води (1 том, 126 а.с.). Окрім цього, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Статтею 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент продажу земельної ділянки) встановлений порядок вилучення земельних ділянок та передбачено, зокрема, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування, і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Між тим, судами не наведено мотивів за якими відхилені доводи прокуратури про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення і перебування її у постійному користуванні третьої особи - ДП "Очаківське лісомисливське господарство", а відтак і не досліджено питання дотримання вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки у власність Виробничому кооперативу "Чорноморська волна". Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з направленням матеріалів справи щодо цих вимог на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги прокурора, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору. Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.14 у справі № 915/1223/13 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.13 у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Матеріали справи щодо цих вимог скерувати для нового розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Решту рішення і постанови у справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення16.10.2014
Оприлюднено21.10.2014
Номер документу40952238
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1223/13

Ухвала від 19.11.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Рішення від 25.12.2014

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Алексєєв А.П.

Ухвала від 04.12.2014

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Алексєєв А.П.

Ухвала від 06.11.2014

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Алексєєв А.П.

Постанова від 16.10.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Ухвала від 17.09.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Ухвала від 13.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Вовк І.В.

Постанова від 07.04.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Прокопанич Г.K.

Ухвала від 24.03.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Прокопанич Г.K.

Постанова від 08.01.2014

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Таран С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні