Постанова

від 06.10.2014 по справі 910/4009/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 910/4009/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Зозуля Т.М.

Костинчук П.М.

від відповідача: Радзевіл А.В.

від третьої особи 1: Зозуля Т.М.

від третьої особи 2: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р.

у справі №910/4009/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М.В.»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Приватне підприємство «Автолюкс-2000»

2. ОСОБА_5

про визнання недійсним п. 3, 4, 5 договору про внесення змін №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до кредитного договору №04-02-08/218 від 20.05.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.М.В.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонрений комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивча Приватне підприємство «Автолюкс-2000», ОСОБА_5 про визнання недійсними пункти 3, 4, 5 Договору про внесення змін №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до Кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №04-02-08/218 від 20.05.2011р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсними пункти 3, 4, 5 Договору про внесення змін №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до Кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №04-02-08/218 від 20.05.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.М.В.» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у справі №910/4009/14 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає про те, що спірною Додатковою угодою жодним чином не було порушено норми чинного законодавства та її умовами не встановлювався обов»язок для третьої особи.

Позивач надав до матеріалів справи письмові заперечення на апеляційну скаргу та вважає, що рішення суду першої інстнації є законним, обгрунтованим та прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права.

Треті особи у справі не скористались правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надали письмових пояснень щодо суті доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Пубічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та призначено розгляд справи на 11.08.2014р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 11.08.2014р., у зв»язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №910/4009/14 у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, з огляду на неявку в судове засідання представника позивача та його клопотанням про відкладення розгляду справи.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 11.08.2014р. та 15.09.2014р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

20 травня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.М.В.», як позичальником, був укладений Кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №04-02-08/218, за умовами якого кредитор зобов»язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 825 000,00 доларів США, на умовах, встановлений цим Договором, а позичальник зобов»язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені Договором.

Згідно з п. 2.2. Кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 15 травня 2014р. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лініії, датою остаточного поверення всіх коштів за кредитною лінією є п»ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно п.п. 3.2. цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати остаточного поверення всіх отриманих в межах кредитної лінії суми кредиту.

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів та рефінансування кредитної заборгованості ПАТ КБ «Євробанк».

У відповідності до п. 3.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитором на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої кредитором процентної ставки у розмірі 10,5% річних в доларах США.

До цього Кредитного договору сторонами укладались наступні договори про внесення змін до нього: Договір про внесення змін №04-02-08/33 від 31.01.2012р., Договір про внесення змін №04-02-08/93 від 15.03.2012р., Договір про внесення змін №03-02-08/112 від 17.04.2012р., Договір про внесення змін №04-02-08/130 від 14.05.2012р., Договір про внесення змін №04-02-08/203 від 03.10.2012р., Договір про внесення змін та доповнень №116-0032К/18 від 29.01.2013р.

Для забезпечення вимог кредитора 20.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_5, як іпотекодавцем, укладений Договір іпотеки, за яким в іпотеку був переданий комплекс, приймально-заготівельний пункт: - адміністративне приміщення, заготівельний пункт, об»єкти інфраструктури, загальною площею 2 680,3 кв.мп., що складається з адміністративного приміщення загальною площею 948,4 кв.м. (літера А1), заготівельного пункту загальною площею 1 731,9 кв.м. (літ. А2) та об»єктів інфраструктури і розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.3. Договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 05.05.2010р. у спраів №2-1828/2010, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством Київської обласної ради «Васильківське міжрайоннне бюро технічної інвентаризації» номер запису 11, ст. 149 в книзі 4, згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №26209134 від 25.05.2010р.

Також 20.05.2011р. укладений Договір поруки №04-02-08/221 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як кредитором, та Приватним підприємством «Автолюкс-2000», як поручителем, за якими поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником - ТОВ «А.М.В.», зобов»язань за Кредитним договором.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсними пунктів 3, 4, 5 Договору про внесення змін №04-02-08/130 від 14.05.2012р. з підстав невідповідності їх ст.ст. 511, 583 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, позивач, заявляючи вимоги, вказував про те, шо зобов»язання, передбачене пунктами 3, 4, 5 Додаткової угоди створило обов»язок для третьої особи -2 у справі з передачі належного їй майна в іпотеку.

Так, згідно з п. 3 Додаткової угоди №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до Кредитного договору сторони вирішили доповинити розділ 4 «Права та обов»язки сторін» Кредитного договору, Договору про внесення змін №04-02-08/93 від 15.03.2012р., Договору про внесення змін №04-02-08/112 від 17.04.2012р.п. 4.2.11., виклавши його в наступній редакції: « 4.2.11. Позичальник зобов»язується оформити в іпотеку 2-х поверхову адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 15.08.2012р.».

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до Кредитного договору сторони вирішили доповнити п. 4.3.4. розділу 4 «Права та обов»язки сторін» Кредитного договору, Договору про внесення змін №04-02-08/98 від 15.03.2012р., Договору про внесення змін №04-02-08/112 від 17.04.2012р. до Кредитного договору, виклавши його в наступній редакції: «п. 4.3.4. абзац 9 Не оформлення позичальником в іпотеку 2-х поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 15.08.2012р.».

Згідно з п. 5 Додаткової угоди №04-02-08/130 від 14.05.2012р. до Кредитного договору сторони вирішили доповнити п. 4.3.9. розділу 4 «Права та обов»язки» Кредитного договору, Договору про внесення змін №04-02-08/93 від 15.03.2012р., Договору про внесення змін №04-02-08/112 від 17.04.2012р., виклавши його в наступній редакції: «п. 4.3.9. 2 абзац У випадку невиконання відкладальної умови по оформленню в іпотеку 2-хповерхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 15.08.2012р., встановити автоматичне підвищення процентної ставки на 3% з 16.08.2012р.».

Отже, спірними пунктами Додаткової угоди позивач, як позичальник, взяв на себе зобов»язання оформити в іпотеку 2-х поверхову адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 15.08.2012р. При цьому сторони передбачили, що в разі невиконання відкладальної умови по оформленню в іпотеку вказаного майна, кредитором застосовується підвищена процентна ставка на 3%.

Так, як вказано вище, позивач оспорює дані пункти Додаткової угоди з підстав невідповідності їх, в тому числі, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» та ст. 583 Цивільного кодексу України.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» визначає, що предметом іпотеки можуть бути один або кілька об»єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об»єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об»єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як окремий об»єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

У відповідності до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, які належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передала річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за власником цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Отже, даними положеннями законів регулюються правовідносини, які виникають з приводу передачі в іпотеку (заставу) майна, а тому оскільки відносини між позивачем та відповідачем є кредитними відносинами і заснованими на Кредитному договорі, то вони не підпадають під регулювання вказаних вище норм.

Стосовно тверження позивача про те, що оспорювані пункти Додаткової угоди до Кредитного договору суперечать ст. 511 Цивільного кодексу України, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов»язання не створює обов»язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов»язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відтак, даною статтею Цивільного кодексу України законодавець закріпив загальновідому презумпцію цивільного права про те, що зобов»язання як цивільно-правовий зв»язок між кредитором та боржником не може створювати обов»язку для третьої особи.

Із спірних умов Додаткової угоди вбачається, що зобов»язання про передачу в іпотеку майна взяв на себе саме позивач, який є стороною у справі. Жодних зобов'язань спірні умови на інших осіб, зокрема, третіх осіб у даній справі, не покладають і не вимагають від них виконувати ці умови.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачами не доведено належними засобами доказування обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання положень договорів недійсними.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М.В.» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Робкорівська, 21, код ЄДРПОУ 32103994) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, провул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) 609,00 (шістсот дев»ять грн. 00 коп.) грн. судового збору за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/4009/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін