Постанова

від 03.12.2014 по справі 910/4009/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/4009/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В." на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 06.10.2014 у справі Господарського суду№ 910/4009/14 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В." до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Приватне підприємство "Автолюкс-2000" 2. Марунич Анатолій Володимирович провизнання недійсними п. п. 3, 4, 5 договору про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору № 04-02-08/218 від 20.05.2011 у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Зозуля Т.М.; - відповідача - третіх осіб Єременко В.Б.; 1.Зозуля Т.М.; 2.Зозуля Т.М.; ВСТАНОВИВ:

12.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсними п. п. 3, 4, 5 договору про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору № 04-02-08/218 від 20.05.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/4009/14 (суддя Мудрий С.М.) визнано недійсними п. п. 3, 4, 5 договору про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору № 04-02-08/218 від 20.05.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.В." та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 910/4009/14 (колегія суддів у складі: Шевченко Е.О. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Зеленін В.О.), скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/4009/14, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В." звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 910/4009/14, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В." залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 910/4009/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2011 між позивачем (позичальник) та відповідачем (кредитор) був укладений кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 04-02-08/218, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 825 000, 00 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.

До цього кредитного договору сторонами укладались договори про внесення змін до нього: договір про внесення змін № 04-02-08/33 від 31.01.2012, договір про внесення змін № 04-02-08/93 від 15.03.2012, договір про внесення змін № 03-02-08/112 від 17.04.2012, договір про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012, договір про внесення змін № 04-02-08/203 від 03.10.2012, договір про внесення змін та доповнень №116-0032К/18 від 29.01.2013.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору сторони вирішили доповнити розділ 4 "Права та обов'язки сторін" кредитного договору, договору про внесення змін № 04-02-08/93 від 15.03.2012, договору про внесення змін № 04-02-08/112 від 17.04.2012 п. 4.2.11, виклавши його в наступній редакції: "4.2.11 Позичальник зобов'язується оформити в іпотеку 2-х поверхову адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Робкорівська, б. 21 до 15.08.2012".

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору сторони вирішили доповнити п. 4.3.4. розділу 4 "Права та обов'язки сторін" кредитного договору, договору про внесення змін № 04-02-08/98 від 15.03.2012, договору про внесення змін №04-02-08/112 від 17.04.2012 до кредитного договору, виклавши його в наступній редакції: "п. 4.3.4 абзац 9 Не оформлення позичальником в іпотеку 2-х поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Київська області, м. Васильків, вул. Робкорівська, б. 21 до 15.08.2012".

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору сторони вирішили доповнити п. 4.3.9. розділу 4 "Права та обов'язки" кредитного договору, договору про внесення змін № 04-02-08/93 від 15.03.2012, договору про внесення змін № 04-02-08/112 від 17.04.2012, виклавши його в наступній редакції: "п. 4.3.9 2 абзац у випадку невиконання відкладальної умови по оформленню в іпотеку 2-хповерхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Робкорівська, б. 21 до 15.08.2012, встановити автоматичне підвищення процентної ставки на 3% з 16.08.2012".

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсними п. п. 3, 4, 5 договору про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору № 04-02-08/218 від 20.05.2011.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що спірні пункти додаткової угоди суперечать ст. ст. 511, 583 ЦК України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

В силу ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При прийнятті постанови у справі господарський суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, пов'язані з укладенням спірної додаткової угоди, встановивши, що жодних зобов'язань спірні умови додаткової угоди на третіх осіб не покладають та не вимагають від третіх осіб виконувати ці умови; беручи до уваги те, що положення ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку" регулюють правовідносини, які виникають з приводу передачі в іпотеку (заставу) майна, в той час як відносини між позивачем та відповідачем є кредитними та засновані на кредитному договорі; з огляду на те, що лише факт укладення договору іпотеки особою, яка не є власником майна може бути підставою для визнання недійсним відповідного правочину; дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не підтвердив, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, наявність підстав для визнання в судовому порядку недійсними п. п. 3, 4, 5 договору про внесення змін № 04-02-08/130 від 14.05.2012 до кредитного договору № 04-02-08/218 від 20.05.2011 та правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В." залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 910/4009/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ