Рішення

від 26.12.2007 по справі 2-99/2007

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

1 інстанція

1 інстанція

Справа № 2-

99/2007

Код суду 2702

Категорія 4

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

26 грудня 2007

року . Гагарінський районний суда

м. Севастополя

У складі:

головуючого судді По ліво да

С.  В.

при

секретарі                     Фролової

О.С.

Розглянув у

відкритому судовому засіданні у м. 

Севастополі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

Про визнання

довіреності на право розпорядження майном, 

договору дарування квартири,

визнання права

власності на 3/4 частки квартири,  та

визнання реєстрації шлюбу недійсним

ВСТАНОВИВ:

 З позовної заяви витікає,  що позивач володіє 1/4 часткою квартири

НОМЕР_1 у буд. АДРЕСА_1,  3/4 частками

квартири володів його батько - ОСОБА_4, 

який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

При кінці життя

батько хворів тяжкими хворобами,  не міг

усвідомлювати свої дії та керувати ними. Цим скористувалась відповідачка

ОСОБА_2 та 07.03.2002 року зареєструвала шлюб з його батьком.  Шляхом омани батька про піклування про нього

батько видав довіреність на ім. , я ОСОБА_3 

- доньки ОСОБА_2 на право розпорядження майном від.02.04.2002 року. На

підставі цієї довіреності ОСОБА_3  подарувала своїй матері - ОСОБА_2 3/4 частки квартири квАДРЕСА_1 яка належала

його батькові.

Оскільки згідно

заключения судово-психіатричної експертизи батько у період укладення шлюбу не

міг усвідомлювати свої дії та керувати ними позивач просить суд визнати

недійсною довіреність батька на право розпорядження своїм майном ОСОБА_3,  договір дарування ОСОБА_3  ОСОБА_2 3/4 частки квартири ,  недійсним шлюб зареєстрований його батьком з ОСОБА_2,  визнати за ним право власності у порядку

спадкування на 3/4 частки спірної квартири яка належала його батькові.

Відповідачі

позов не визнали та пояснили суду,  що

ОСОБА_4 хоч і хворів,  але усвідомлював

значення своїх дій у реєстрації шлюбу, 

та видачі довіреності на розпорядження своїм майном.  Вони довгий час надавали всіляку допомогу

хворому ,  піклувалися за нього,  доглядали його. З заключениям судово-психіатричної

експертизи не згодні,  вважають її

неправдивою та недостатньою. Просили суд у позові відмовити.

Вислухавши

сторони,  представників сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд проходить до висновку,  що позов підлягає задоволенню по наступних

підставах: як видно з Акту №169 від 25.07.2006 року / л.с. 97/ амбулаторної

посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи на ОСОБА_4

1929 р.н. він з 1988 року хворів тяжкою хворобою до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Неодноразово лікувався,  оперувався

хірургічним способом.  На підставі

витребуваних з різних медичних установ, 

де лікувався хворий ОСОБА_4 експертиза зробила висновок,  що в період укладення шлюбу з ОСОБА_2 та

видачі довіреності ОСОБА_3  ОСОБА_4 не

міг правильно усвідомлювати внутрішній стг н виконуваних ним дій,  та при виконанні цих дій мало місце

декомпенсація хворобного психічного стану у наслідок чого він не міг

усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Експертиза

проведена комісійно,   групою експертів

спеціалістів психологів,   які мають

певний досвід,   освіту та стаж праці у

області психології. Вони попереджені про кримінальну відповідальність за

завідомо неправдиве експертне заключения,   тому у суда не має підстав

сумніватися у їх експертному заключенні.

Суд не знаходить

підстав для призначення повторної експертизи,  

або доручати її другій експертній установі.

Оскільки при

житті ОСОБА_4 у період укладення шлюбу з ОСОБА_2,   та надання довіреності ОСОБА_3   про право розпорядження його майном не

усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними,   суд приходить до висновку,   що шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_2 слід визнати

недійсним,   а також довіреність ОСОБА_4

ОСОБА_3   на право розпорядження майном

також слід визнати недійсною.

Оскільки

ОСОБА_1  є рідним сином спадкодавця

ОСОБА_4,   та є спадкоємцем першої

черги,   других спадкоємців нема суд

вважає,   що ОСОБА_1  має право на спадкоємне майно після смерті

свого батька,   тому за ним слід визнати

право власності на спадкоємну частку 3/4 квартири яка належала спадкодавцю до

його смерті.

Керуючись   ст. 

55,   529 ЦК України в

редакції 1963 року,     ст.   39

КпШС України у редакції 1968 року,    

ст.  212-214 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Визнати

недійсною довіреність на право розпорядження майном,   наданую 02.04.2002 року ОСОБА_4 на ОСОБА_3 удостовірену

3-ю державною нотаріальною конторою м.  

Севастополя.

Визнати

недійсним договір дарування 3/4 частки квартири НОМЕР_1 у буд.  АДРЕСА_1,  

укладений 23.04.2002 року між ОСОБА_3,  

діючою від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Визнати право

власності на 3/4 частки квартири НОМЕР_1 у буд. 

АДРЕСА_1за ОСОБА_1

у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4.

Визнати

недійсним шлюб,   зареєстрований

07.03.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрованій Нахімовським РАЦС м.   Севастополя ,   актовий запис № 94 від.07.03.2002 року.

Рішення може

бути оскаржено до Апеляційного суду м.  

Севастополя протягом 20 днів з дня подачі заяви про оскарження яка

подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення через суд Гагарінського

району м.   Севастополя.