Ухвала

від 20.10.2014 по справі 737/686/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/686/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/648/2014 Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2 суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260160000329, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2014 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Щорс Чернігівської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_11 ,

потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_12

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2014 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на один рік, за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки.

ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 240 годин громадських робіт.

ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на два місяці.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь СТОВ «Льонок» в солідарному порядку 2483 гривні 78 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь СТОВ «Льонок» 4587 гривень 51 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь СТОВ «Льонок» 1319 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь СТОВ «Льонок» 2881 гривню 67 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на користь СТОВ «Льонок» в солідарному порядку 1650 гривень 83 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_6 4268 гривень 38 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави 1218 гривень несплаченого судового збору за цивільними позовами СТОВ «Льонок» та потерпілої ОСОБА_6 ..

Стягнуто з ОСОБА_13 на користь держави 121 гривню 80 копійок половину несплаченого судового збору за цивільним позовом СТОВ «Льонок».

Стягнуто з ОСОБА_14 на користь держави 121 гривню 80 копійок половину несплаченого судового збору за цивільним позовом СТОВ «Льонок».

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави 7080 гривень 16 копійок процесуальних витрат за проведення експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_13 на користь держави 60 гривень 85 копійок процесуальних витрат за проведення експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_14 на користь держави 147 гривень 42 копійки процесуальних витрат за проведення експертиз.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_6 не погодилась з вироком суду в частині призначеної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_12 та звернулась з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого, просить вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_12 покарання, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309. ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року обмеження волі; за ч. 3 ст. 185КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Доводи своєї апеляційної скарги мотивує тим, що призначене судом покарання ОСОБА_12 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Визнаючи пом`якшуючими вину ОСОБА_12 обставинами щире каяття, з`явлення з зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданих збитків, суд першої інстанції залишив поза увагою, що з боку ОСОБА_12 не було вчинено жодних дій, які б могли свідчити про його активне сприяння у розкритті злочину. Звертає увагу, що законодавством не передбачено таку пом`якшуючу вину обставину, як часткове відшкодування завданих збитків. Просить врахувати, що про відсутність з боку обвинуваченого щирого каяття свідчить той факт, що він навіть частково не відшкодував завдану їй матеріальну шкоду. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_12 було вчинено ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими. Стверджує, що при відсутності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд безпідставно застосував щодо обвинуваченого вимоги ст. 69 КК України та призначив більш м`яке покарання, ніж зазначено в санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погодившись з апеляційними вимогами потерпілої ОСОБА_6 , прокурор подав заперечення, в яких вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що скасуванню в частині призначеного ОСОБА_12 покарання, не підлягає. Звертає увагу, що ОСОБА_12 надав органам досудового слідства всю необхідну інформацію щодо невідомих обставин у кримінальному провадженні, надав інформацію щодо своїх співучасників, дав правдиві показання з приводу всіх вчинених ним епізодів. Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що своїми діями ОСОБА_12 активно сприяв у розкритті кримінальних правопорушень, тому в даній частині твердження потерпілої є безпідставними. Не погоджується з потерпілою і в тій частині, що суд визнав пом`якшуючою обставиною часткове відшкодування завданої шкоди, хоч а така обставина не передбачена Кримінальним кодексом. Так, вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Зазначає, що доводи, на які посилається апелянт, суперечать матеріалам кримінального провадження та вимогам кримінального процесуального законодавства, а прийнятий Куликівським районним судом обвинувальний вирок від 28 серпня 2014 року є законним та обґрунтованим, що враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що характеризують особу винного та підтверджується зібраними під час досудового розслідування письмовими матеріалами кримінального провадження, які досліджено в ході судового розгляду.

Іншими учасниками судового розгляду апеляційні скарги не подавались, у відношенні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як самими обвинуваченими так і іншими учасниками судового розгляду, вирок суду не оскаржується.

Як встановив суд, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за попередньою змовою між собою, 01.02.2008 року, о 00-30, шляхом розбиття віконного скла та перепилювання металевих грат вікна, проникли в магазин «Льонок №6», який знаходиться в будівлі №40 по вулиці Перемоги села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрало товарно-матеріальні цінності, належні СТОВ «Льонок», загальною вартістю 2483 гривні 78 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , о 00-30, шляхом розбиття віконного скла та перепилювання металевих грат вікна, повторно проник в магазин «Льонок №6», який знаходиться в будівлі №40 по вулиці Перемоги села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрав товарно-матеріальні цінності, належні СТОВ «Льонок», загальною вартістю 4587 гривень 51 копійка.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , о 00-30, шляхом розбиття віконного скла та перепилювання металевих грат вікна, повторно проник в магазин «Льонок№6», який знаходиться в будівлі №40 по вулиці Перемоги села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрав товарно-матеріальні цінності, належні СТОВ «Льонок», загальною вартістю 1319 гривень 60 копійок.

24.01.2012 року, о 23-00, обвинувачений ОСОБА_12 , шляхом пошкодження вхідних дверей магазину та зриву навісного замка, повторно проник в магазин «Льонок №6», який знаходиться в будівлі №40 по вулиці Перемоги в селі Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрав товарно-матеріальні цінності, належні СТОВ «Льонок», загальною вартістю 2881 гривня 67 копійок.

Маючи намір вчинити крадіжку, обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у другій половині дня, із домоволодіння АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_6 , таємно викрав ключ врізного замка вхідних дверей будинку, який не має матеріальної цінності. Наступного дня, 24.12.2013 року, в нічний час, він, шляхом використання попередньо викраденого ключа, проник до будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав DVD-програвач та золоті прикраси: ланцюжок вагою 7,9 г із лігатурного сплаву золота 585 проби, каблучку вагою 6,39 г із лігатурного сплаву золота 585 проби, обручку вагою 3,0 г із лігатурного сплаву золота 585 проби, браслет вагою 5,0 г із лігатурного сплаву золота 585 проби, підвіску вагою 2,0 г із лігатурного сплаву золота 585 проби, належні ОСОБА_6 , загальною вартістю 4428 гривень 38 копійок.

13.01.2014 року, о 23-00, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , за попередньою змовою між собою, шляхом розбиття віконного скла та перепилювання металевих грат вікна, проникли в магазин «Льонок №6», який знаходиться в будівлі №40 по вулиці Перемоги села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрали товарно-матеріальні цінності, належні СТОВ «Льонок», загальною вартістю 1650 гривень 83 копійки.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , о 01-00, шляхом розбиття віконного скла, перепилювання та вигинання металевих грат вікна, проник в магазин «Продукти», який знаходиться в будівлі АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав гроші та товарно-матеріальні цінності, належні ОСОБА_15 , на загальну суму 11945 гривень.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_12 , восени 2013 року, на смітнику поблизу села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, незаконно придбав, шляхом виривання, рослини коноплі, що є особливо небезпечним наркотичним засобом каннабісом, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на висушену речовину 128,701 грам, шляхом перетирання руками мілко подрібнив та незаконно зберігав за місцем свого проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 для власних потреб без мети збуту до 03.06.2014 року, коли вони були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_6 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити, скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_12 , призначивши йому за ч. 3 ст. 185 КК України покарання без застосування вимог статті 69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, остаточно визначивши покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, обвинуваченого ОСОБА_12 , який не погодився з апеляційними вимогами потерпілої та просив вирок суду залишити без зміни, міркування прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , вважав вирок суду обґрунтованим, законним і просив залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчинені кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об`єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 повністю визнавав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_12 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. При цьому, в скоєному щиро розкаявся та зазначив, що викрадені грошові кошти з магазину, що належить ОСОБА_15 він повернув на його вимогу, а потерпілій ОСОБА_6 він повернув викрадений DVD-програвач. При цьому, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнав частково, в тій сумі, що підтверджена висновками експертизи.

Окрім показань самого обвинуваченого ОСОБА_12 , його вина повністю підтверджується показаннями інших обвинувачених, потерпілої, показаннями свідків та іншими зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, та вірно визнані судом, як належні, достовірні та допустимі докази у кримінальному провадженні.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений повністю визнав свою вину , зазначив що практично повністю відшкодував заподіяні збитки потерпілому ОСОБА_15 , повернув потерпілій ОСОБА_6 викрадений DVD- програвач. Стверджував що його матір - пенсіонерка , він та його співмешканка в даний час чекають на народження дитини, єдиним джерелом доходів його та членів його родини є доходи отримані внаслідок утримання худоби та обробітку присадибної ділянки. Заявив що тривалий час ув`язнення про який наполягає потерпіла не забезпечить мети покарання.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_12 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за частиною третьою статті 185 КК України, як умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у приміщення, вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинен виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

При призначенні покарання суд в достатній мірі врахував, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким, до того ж, обвинувачений діяв з корисливих мотивів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно врахував дані про особу обвинуваченого, те що він працездатного віку, незайнятий суспільно-корисною працею, стан його здоров`я. Прийняв до уваги обставини, що пом`якшують покарання з`явлення з зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, які його обтяжують.

Згідно зі ст. 69 КК України та п. 8 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного. В даному випадку, такими достатніх пом`якшуючими вину ОСОБА_12 обставинами суд першої інстанції вірно визнав його щире каяття, сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, з`явлення з зізнанням, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитись з твердженнями потерпілої, що суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_12 положення статті 69 КК України.

Крім того, необґрунтованими є доводи потерпілої про те, що така пом`якшуюча покарання обставина як часткове відшкодування завданих збитків не визначена кримінальним законом.

Так, пунктом другим частини першої статті 66 КК України визначено таку пом`якшуючу вину обставину як добровільне відшкодування завданого збитку. При цьому, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди здійснюється добровільно з ініціативи як самого винного, так і інших осіб до чи після притягнення до відповідальності, але обов`язково до винесення обвинувального вироку, і полягає в повному або частковому відшкодуванні матеріального (майнового, фізичного) збитку або усуненні заподіяної нематеріальної (моральної) шкоди силами або засобами винного чи інших осіб, що діють від його імені або за його дорученням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_12 добровільно частково відшкодував завдані збитки потерпілому ОСОБА_15 , який позовних вимог не заявляв. Отже, суд першої інстанції вірно врахував даний факт, як пом`якшуючу обставину.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги потерпілої про те, що з боку обвинуваченого ОСОБА_12 не було жодних дій, які б вказували на активне сприяння у розкритті злочинів, а тому, суд також не мав підстав для врахування такої пом`якшуючої обставини.

Активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам розслідування або суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття (розповідає про час, місце вчинення злочину, називає співучасників, передає речові докази, предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо). З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_12 з початку досудового розслідування визнавав свою вину та детально розповідав про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, чим дійсно сприяв органам досудового слідства у розкритті кримінальних правопорушень. При цьому, на підтвердження висновків суду першої інстанції про наявність зазначеної пом`якшуючої покарання обставини, свідчить той факт що ряд інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень були вчинені близько трьох шести років тому, що дає підстави колегії суддів вважати про те що ОСОБА_12 добровільно повідомив органи досудового розслідування про свою причетність до їх скоєння.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що частиною другою статті 66 КК України передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Не заслуговують на увагу і посилання потерпілої на те, що факт не відшкодування їй, навіть частково, заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, вказує на відсутність такої обставини як щире каяття.

Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Дана пом`якшуюча обставина не передбачає відшкодування завданих збитків, що визначено окремим пунктом у переліку пом`якшуючих обставин. Щире каяття передбачає повне та беззаперечне визнання свої вини, а також готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене. Даними матеріалів кримінального провадження та показаннями обвинуваченого ОСОБА_12 підтверджується факт того, що він дійсно щиро розкаявся у вчиненому та готовий нести кримінальну відповідальність, а отже суд вірно визнав щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою обставиною.

Вчиненими обвинуваченим кримінальними правопорушеннями потерпілій ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди, про що нею було заявлено цивільний, який вироком суду був частково задоволений і після набрання вироком законної сили підлягає виконанню. Покарання у виді позбавлення волі, на якому наполягає потерпіла, позбавить ОСОБА_12 можливості відшкодовувати їй завдані збитки, оскільки у місцях позбавлення відсутня можливість працевлаштування. В той час, як покарання у виді обмеження волі, передбачає обов`язкове працевлаштування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначені міри покарання ОСОБА_12 дотримався вимог ст. 65 КК України, призначив покарання з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, даних про його особу та всіх обставин кримінального провадження.

Покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігати вчиненню ним нових злочинів, та відповідати принципам індивідуалізації, обгрунтованості, гуманності, законності та справедливості призначення покарання. Як в суді першої так і апеляційної інстанції, обставин які б свідчили про те що обвинувачений становить підвищену небезпеку для суспільства та що його виправлення та перевиховання можливе лише з призначенням покарання в виді позбавлення волі на зазначений в апеляційній скарзі термін, не встановлено, не наведено таких даних і в апеляційній скарзі потерпілої. Мета покарання - це виправлення та перевиховання особи яка скоїла злочин та попередження скоєння нею нових злочинів та не повинно бути карою та розправою за його скоєння. Ті обставини що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення що відносяться до категорії тяжких, не є безумовною підставою для призначення йому покарання запропонованого в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів вважає що, призначене обвинуваченому ОСОБА_12 судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень і не підлягає посиленню, як про це йдеться в апеляційній скарзі потерпілої.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що стягненню з обвинувачених підлягає сума несплаченого судового збору.

Так, відповідно до вимог частини другої статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Пункт перший статті 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

При цьому пункт шостий статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 суми несплаченого судового збору не ґрунтується на вимогах Закону та підлягає виключенню з резолютивної частини вироку, в зв`язку з чим вирок суду підлягає зміні в цій частині.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2014 року, відповідно до вимог ч.2 ст. 404 КПК України змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на те, що стягненню із ОСОБА_12 підлягає сума несплаченого судового збору за позовами СТОВ «Льонок» та ОСОБА_6 в загальній сумі 1218 гривень.

Виключити з резолютивної частини вироку суду посилання на те, що стягненню із ОСОБА_13 підлягає половина суми несплаченого судового збору за позовом СТОВ «Льонок» в сумі 121 гривня 80 копійок.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на те, що стягненню із ОСОБА_14 підлягає половина суми несплаченого судового збору за позовом СТОВ «Льонок» в сумі 121 гривня 80 копійок.

В решті вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2014 року щодо ОСОБА_12 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19