Рішення

від 24.06.2014 по справі 922/1405/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р.Справа № 922/1405/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Світ Знань", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Реал-банк" м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

Представник позивача - Бевзюк О.О., дов. від 28.04.2014р.;

Представник відповідача - Августова М.В., дов. № 54 від 22.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Світ знань", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Реал-Банк", м. Харків, в якому просить суд:

- зобов"язати Публічне акціонерне товаристве "Реал-Банк" перерахувати грошові кошти з рахунку Приватного підприємства "Світ знань", відкритого в ПАТ "Реал Банк" в сумі 69871,86 грн. на рахунок ПП "Світ знань" в ПАТ "УкрСиббанк";

- зобов"язати Публічне акціонерне товаристве "Реал-Банк" закрити рахунок Приватного підприємства "Світ знань", відкритий в ПАТ "Реал Банк";

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.04.2014р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2014р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України до 24.06.2014р.

У призначеному судовому засіданні 24.06.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 21668), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 24.06.2014р. проти позову заперечував. Просил суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 24.06.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.06.10р. між Приватним підприємством "Світ знань" (Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" (відповідач, банк) був укладений Договір банківських рахунків суб'єкта господарювання № 3713/08-4/6Т, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 2600530126143, на підставі заяви позивача і наданих ним документів і здійснював розрахункове-касове обслуговування.

Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач зобов'язався надавати позивачеві комплекс банківських послуг протягом операційного часу, відповідно до п.2.6. вказаного договору відповідач зобов'язався протягом операційного часу передавати розрахункові документи (у т.ч. в електронному вигляді), що підтверджують списання коштів з рахунків і зарахування коштів на рахунки позивача, а також підтверджувати прийняття документів на інкасо.

Відповідно до п.7.2. Договору позивач вправі розірвати Договір достроково, у будь-який час, якщо він не має перед банком невиконаних зобов'язань.

04.03.14р. позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. №4), в якій просив закрити рахунок позивача у відповідача та перерахувати залишок коштів в сумі 69762,10 грн. на рахунку позивача у відповідача на рахунок №26003497659800, відкритий позивачем в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків. До заяви позивачем було надано платіжне доручення № 30 від 04.03.14р.

Проте, відповідач вказану заяву позивача не задовольнив, рахунок ПП "Світ знань" не закрив, грошові кошти в сумі 69762,10 грн., що залишились на цьому рахунку, не перерахував.

Станом на день вирішення спору на рахунку позивача в ПАТ "Реал Банк" знаходяться кошти в сумі 69762,10 грн., що підтверджується банківською випискою.

У відповідь відповідач направив лист (вих. № 08-107/666 від 12.03.2014р.), за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Реал Банк» Кадирова В.В., в якому повідомлялось, що, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.14р. № 109 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Реал-банк" до категорії неплатоспроможних» з 03.03.2014р. в ПАТ «Реал Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим відповідачем, посилаючись на п. 1 ч. 5. ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було повідомлено, що позивач є кредитором ПАТ «Реал Банк» та відповідач не може порушити вимог чинного законодавства України та виплатити позивачеві (під час дії заборони на задоволення вимог кредиторів), як юридичній особі суму коштів, що знаходиться на банківському рахунку.

Позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, вважає вказані дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права та інтереси.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Пунктом 1.30. вказаного Закону визначено поняття платіжне доручення. Зокрема платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

Згідно п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні вимоги встановлені до п. 2.2 укладеного між сторонами договору банківського рахунку, яким встановлено обов'язок банку виконувати належним чином розрахункові документи клієнта протягом операційного часу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов"язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦКУ).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язань на вимогу однієї із сторін допускається у випадках встановлених договором або законом. Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема: припинення зобов'язань внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 341 Господарського кодексу України, установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Частина 1 ст. 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку закривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як передбачено п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої в Мінюсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Таким чином, для розірвання вказаного договору за ініціативою клієнта, достатньо подання клієнтом банку відповідної заяви. При цьому згода банку на розірвання договору не вимагається, оскільки чинними законодавством та даним договором визначено лише дії банку, які він повинен вчинити за наслідками подання клієнтом заяви про розірвання договору та закриття рахунку.

Що стосується позиції відповідача про неможливість повернення позивачу коштів з вказаного рахунку у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації, то вона є безпідставною виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України складає Конституція України, Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, а інші закони України, котрі приймаються у відповідності з Конституцією України та цим Кодексом, є актами цивільного стану.

Відповідно до п.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Відповідно до п.п. 1) п.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Тобто, обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», клієнт банку -будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи вищезазначене, обов'язок відповідача закрити вказаний банківський рахунок та повернення залишку коштів на ньому позивачу виник у відповідача після подання, 04.03.2014р., позивачем заяви про закриття банківського рахунку та платіжного доручення № 30 від 04.03.14р. Крім того, повернення залишку на поточному рахунку, що закривається - є поточною операцією тимчасового адміністратора банку, та позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому, на вказану вимогу про повернення залишку з даного рахунку, ніякі обмеження не поширюються.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Кошти, розміщені позивачем на відкритому відповідачем поточному рахунку на підставі договору банківських рахунків суб'єкта господарювання № 3713/08-4/БТ від 14.06.2010 р. є власністю позивача. Дії відповідача по відмові у поверненні коштів у зв'язку з закриттям рахунку є грубим порушенням права власності позивача на вказане майно.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Світ знань" обґрунтовані, доведені, тому такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 15, 16, 317, 319, 525, 526, 598, 611, 1066, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, ст. 341 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Реал-банк" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, ЄДРПОУ 14360721) перерахувати грошові кошти з рахунку Приватного підприємства "Світ знань" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 31-А, код ЄДРПОУ 31555441) № р/р 2600530126143, відкритого в ПАТ "Реал Банк", в сумі 69871,86 грн. на рахунок Приватного підприємства "Світ знань" № р/р 26003497659800 в Публічном акціонерном товаристві "УкрСиббанк" , МФО 351005.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Реал-банк" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, ЄДРПОУ 14360721) закрити рахунок Приватного підприємства "Світ знань" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 31-А, код ЄДРПОУ 31555441) № р/р 2600530126143, відкритого в ПАТ "Реал Банк".

Стягнути з Публічне акціонерне товариство "Реал-банк" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, ЄДРПОУ 14360721) на користь Приватного підприємства "Світ знань" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 31-А, код ЄДРПОУ 31555441) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1405/14