Рішення

від 29.11.2007 по справі 2-1131/07

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа

№2-1131/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2007 року                                                                                       м.

Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - Жилки О.М. ,  при секретарі

- Комендантовій І.Г.,  за участю позивача

ОСОБА_1,  відповідача ОСОБА_2,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні

суду,  розглянувши цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути на

його користь з відповідача матеріальні збитки, 

які полягають у втраченому заробітку внаслідок ушкодження здоров'я у

розмірі 2560 грн.,  та моральну шкоду у

розмірі 5000 грн.,  спричинених йому

останнім вчиненням злочину.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивач

вказав,  що відповідач,  9.02.2006 року близько 20 год. прийшовши до його помешкання за адресою АДРЕСА_1,  де наніс йому удар по голові металевим

прутом,  в результаті чого,  спричинив тілесні ушкодження у вигляді

закритої черепно-мозкової травми,  струсу

головного мозку,  забійної рани

голови,  які кваліфікуються як ушкодження

середнього ступеня тяжкості,  за що,  20 грудня 2006 року вироком Ленінського

районного суду м.  Полтави був засуджений

за вчинення злочину,  передбаченого ч.

1  ст. 

121 КК України. Посилаючись на те, 

що в зв'язку із спричиненими йому тілесними ушкодженнями він довго

лікувався та не міг працювати,  у нього

був порушений звичайний спосіб життя, 

він постійно знаходився у стресовому стані,  вимушений був брати гроші у борг щоб купувати

ліки,  позивач просив суд стягнути з

відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди втрачений заробіток у

розмірі 2560 грн. та спричинену йому злочином моральну шкоду у розмірі 5000

грн.

Відповідач в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1

заперечував,  посилаючись на те,  що він не ніколи не наносив ударів

позивачу,  а засуджений був не законно.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи та надані

сторонами докази,  оцінивши їх в

сукупності,  суд вважає,  що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, 

що вироком Ленінського районного суду м. 

Полтави від 20 грудня 2006 року, 

який 14.03.2007 року набрав законної сили,  ОСОБА_2 був засуджений за вчинення 9.02.2006

року близько 20 год.

злочину, 

передбаченого ч. 1  ст.  121 КК України,  в зв»язку з чим,  потерпілому ОСОБА_1 відповідачем були

спричинені тілесні шкодження серднього ступеня тяжкості.

Крім того,  судом

встановлено,  що вказаними вище

неправомірними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода,  пов'язана з фізичним болем та

стражданнями,  яких зазнав останній у

зв'язку з ушкодженням його здоров'я та душевних стражданнях,  у зв'язку з неправомірною поведінкою

відповідача.

Відповідно до ч. 4 

ст.  61 ЦПК України,  вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили,  обов'язковий для суду,  що розглядає справу про цивільно-правові

наслідки дій особи,  стосовно якої

ухвалено вирок,  з питань,  чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією

особою.

Статтею 1167 ЦК України передбачено,  що моральна

шкода,  завдана фізичній особі

неправомірними діями,  відшкодовується

особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

За таких обставин, 

суд вважає,  що позовні вимоги

позивача,  які підтверджуються

дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи,  в частині стягнення на його користь моральної

шкоди є законними та обгрунтованими, 

разом з тим,  суд,  з урахуванням характеру правопорушення,  глибини фізичних страждань позивача,  ступеня вини відповідача та інших обставин

справи,  вважає,  із врахуванням вимог розумності і справедливості,  стягнути з відповідача на користь позивача

1000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до 

ст.  1195 ЦК України,  фізична

особа,  яка завдала шкоди каліцтвом або

іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, 

зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід),  втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення

професійної або загальної працездатності.

Разом з тим, 

позивач не надав суду жодних доказів того,  що він витрачав кошти на придбання ним ліків

та працював майстром виробничого навчання на підставі угод,  як це він зазначив в своїй заяві.

Відповідно до 

ст.  60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини,  на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

особами,  які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,  які

мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших

осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може

грунтуватися на припущеннях.

В зв'язку з викладеним, 

приймаючи до уваги,  що

позивачем,  в обгрунтування його вимог

щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди,  не надано достатньо доказів,  суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в

цій частині позову за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, 

керуючись  ст.   ст. 

22,  23,  1167 ЦК України,   ст.  ст. 

10,  60,  61, 212 - 215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -

задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -1000 (одну тисячу)

грн.,  спричиненої злочином моральної

шкоди.

В іншій частині позову

ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, 

стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 грн. держмита та 30 грн. -

витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до

апеляційного суду Полтавської області, 

через суд першої інстанції, 

шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про

апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги в 20-ти денний строк після

подачі заяви про апеляційне оскарження.