Постанова

від 26.09.2014 по справі 204/5056/14-п

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5056/14-п

Провадження № 3/204/1040/14

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 вересня 2014 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Дружинін К.М., при секретарі Дьяченко О.І., за участю прокурора Саломатіної О.О., адвоката ОСОБА_1, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого головним спеціалістом санітарно-гігієнічного відділу Дніпропетровського міського Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-4 КУпАП,

в с т а н о в и в :

На розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-4 КУпАП.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 34 від 02.09.2014 року, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді головного спеціаліста санітарно-гігієнічного відділу Дніпропетровського міського Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, будучи державним службовцем 6 категорії 13 рангу, являючись суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», умисно порушив обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» при наступних обставинах.

Відповідно до наказу Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області від 27.12.2012 року № 21-о, ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного спеціаліста санітарно-гігієнічного відділу Дніпропетровського міського Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачене Конституцією або законами України.

При цьому, згідно наказу про прийняття на роботу № 10-к від 01.02.2011 року, ОСОБА_2 за сумісництвом працював лікарем в ТОВ «Артель» (код ЄДРПОУ 32651146, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий остів, 57), а саме проводив перед рейсові та після рейсові медичні огляді водіїв транспортних засобів ТОВ «Артель».

За період роботи в зазначеному товаристві, ОСОБА_2 була нарахована та виплачена заробітна плата, а саме: за період роботи січень-грудень 2013 року, була нарахована заробітна плата в сумі 8 680 гривень, а фактично отримано 7 112,95 гривень, а за період січень-травень 2014 року нарахована заробітна плата в сумі 5 992,56 гривень, а фактично отримано 4 910,40 гривень. Загалом за період роботи з січня 2013 року по травень 2014 року, ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата в розмірі 14 672,56 гривень, яку він фактично отримав у розмірі 12 023,35 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 працюючи головним спеціалістом санітарно-гігієнічного відділу Дніпропетровського міського Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, будучи державним службовцем, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, працюючи за сумісництвом в ТОВ «Артель», в період часу з січня 2013 року по травень 2014 року, фактично отримав заробітну плату за виконану за сумісництвом роботу в загальній сумі 12 023,35 гривень, чим умисно порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» і вчинив адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_2 свою вину у вчиненні корупційного правопорушення не визнав. Суду пояснив, що працював за сумісництвом на посаді лікаря та проводив передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів ТОВ «Артель», тобто займався медичною практикою, яка відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не є забороненою.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, думку прокурора, адвоката, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступних висновків.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» , державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

ОСОБА_2 працюючи головним спеціалістом санітарно-гігієнічного відділу Дніпропетровського міського Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, був державним службовцем 6 категорії 13 рангу, відповідно до наказу № 21-о від 27.12.2012 року (а.с. 21), та матеріалів особової справи (а.с. 22-26, 29), тобто був суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, та отримував заробітну плату, що підтверджується розрахунковим листом про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 у Дніпропетровському міському Управлінні Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (а.с. 30-31);

Одночасно, ОСОБА_2 працював за сумісництвом в ТОВ «Артель», що підтверджується наказом про прийняття ОСОБА_2 за сумісництвом на роботу до ТОВ «Артель» від 01.02.2011 року № 10-к (а.с. 46); посадовою інструкцією медичного працівника з проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів ТОВ «Артель» (а.с. 49-51); відомостями розподілу заробітної плати ТОВ «Артель» за період січень 2013 року - травень 2014 року (а.с. 54-100).

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» , особам, зазначеним в п.1 ч. 1 ст.4 цього Закону , забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

ОСОБА_2 стверджує, що працюючи за сумісництвом лікарем в ТОВ «Артель» він займався медичною практикою.

При з'ясуванні питання, чи є виконувана робота сумісництвом, потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43 та доданими до Положення переліком робіт, які не є сумісництвом.

Відповідно до наказу № 49 від 02.02.2011 року Міністерства охорони здоров'я України затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, де визначено термін «медична практика».

Відповідно до зазначених Ліцензійних умов, медична практика - діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшення здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворювання та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюються особами, які мають спеціальну освіту.

Медичну практику провадять юридичні особи, які створили заклад охорони здоров'я та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» медична практика як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.

Аналіз вищезазначеного законодавства, свідчить про невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» , так як передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів ТОВ «Артель» не є медичною практикою та дозволеним сумісництвом, оскільки ОСОБА_2 не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, та не отримав відповідну ліцензію. Умисел ОСОБА_2 на вчинення зазначеного правопорушення полягав у отриманні грошової винагороди за виконану за сумісництвом роботу.

Приймаючи до уваги викладене, приходжу до висновку про винність ОСОБА_2 в порушенні встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю , тобто у скоєні корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КпАП України.

При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманої винагороди від роботи за сумісництвом, оскільки на переконання суду, таке адміністративне стягнення в повній мірі буде сприяти вихованню ОСОБА_2 в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 33, 283, 284 КпАП України,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1 020 гривень, з конфіскацією отриманої винагороди від роботи за сумісництвом у сумі 12 023,35 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 36 гривень 54 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: К.М. Дружинін