Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/12987/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12987/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Ковальчук Р.Ю.

за участю представників:

від позивача - Данілова І.О.

від відповідача - Чорна Н.В., Шестаков О.В.

У судовому засіданні розглядається справа за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-будівельна компанія «КАА» на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014 року (Суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-будівельна компанія «КАА»

про стягнення 217061,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Харско Інфрастракче Україна» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Науково-будівельна компанія «КАА» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014 року частково та постановите нове рішення, яким позов задовольнити на суму 161061,66 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Шевченко Е.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 07.10.2014 року склад суду змінений на: головуючий суддя: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27.11.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 53 від 27.11.2013.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - опалубка "Manto".

Пунктом 1.2. договору сторони встановили, що найменування складових частин та вартість обладнання, що передається в оренду, зазначено в специфікаціях та в актах прийому - передачі обладнання до цього договору. Технічний стан обладнання, яке передається в оренду, зазначається а актах прийому - передачі обладнання. специфікації та акти приймання - передачі є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача - приймання обладнання в оренду від орендодавця до орендаря здійснюється уповноваженими представниками сторін згідно з актом прийому-передачі обладнання в оренду та з оренди на складі орендодавця за адресою: Київська область, с. Білогородка, вул. Щорса, 98.

Згідно з п. 2.2. договору, обладнання вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з дати підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.6. договору сторони домовились, що витрати на транспортні послуги по доставці обладнання, яке передається в оренду, до місця знаходження об'єкту, де буде розміщене обладнання для його використання орендарем, несе орендар.

Умовами договору строк оренди обладнання визначений до 31 грудня 2013 року.

Про необхідність подовження терміну оренди орендар зобов'язаний сповістити орендодавця не пізніше ніж за 7 днів до настання дати повернення обладнання (закінчення строку оренди Обладнання). В разі згоди орендодавця на подовження терміну оренди, сторони підписують додаткову угоду про внесення змін та доповнень до цього договору, у якій зазначають новий термін оренди. Якщо новий термін оренди не визначений, то сторони погоджуються, що у цьому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк - до отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк згідно пункту 7.1. договору.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з умовами цього договору, у т.ч. після закінчення терміну дії договору та/або оренди, якщо це не пов'язано із діями орендодавця, чи після закінчення строку, коли обладнання мало бути повернуто орендодавцю у визначений сторонами строк.

Загальна вартість обладнання, згідно специфікації, яке передається в оренду за договором складає: 795 606,86 грн., у тому числі ПДВ 20% - 132 601,14 грн.

Вартість оренди обладнання за 1 добу (тариф за добу) зазначається без ПДВ та складає: 1000,00 грн. та додатково сплачується ПДВ в розмірі 20% - 200,00 грн.

В разі збільшення (зменшення) кількості орендованого обладнання, вартість оренди обладнання за 1 добу підлягає коригуванню, та зазначається в додаткових угодах до договору, та /або актах приймання передачі обладнання.

Вартість оренди обладнання за 30 діб складає: 36 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6 000,00 грн.

Згідно п. 5.5.1. договору встановлено, що окрім оплати орендної плати до початку передачі обладнання в оренду, орендар сплачує, як забезпечення умов виконання договору, додатковий гарантійний платіж у розмірі 36 000 грн., як грошовий залог на випадок псування або втрати обладнання, що передане орендарю в оренду або несвоєчасної сплати орендних платежів.

Орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 30 календарних днів оренди Обладнання на поточний рахунок Орендодавця на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди Обладнання Орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди Обладнання на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди.

28.11.2013 року між сторонами був підписаний акт прийому - передачі обладнання в оренду, відповідно до якого позивач отримав в орендне користування визначене в акті майно.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому сторонами були укладені додаткові угоди: № 1 від 11.12.2013 року, № 2 від 23.01.2014 року, № 3 від 17.02.2014 року, якими сторони змінювали кількість, найменування переданого в оренду обладнання, розмір гарантійного платежу і орендної плати.

Також сторонами підписані специфікації до договору №53 від 27.11.2013 року з переліком обладнання та акти за якими це обладнання було передане в оренду.

Згідно актів № ОУ-0000607 від 30.11.2013, № Оу-0000635 від 12.12.2013, №ОУ-0000652 від 25.12.2013, №ОУ-0000655 від 27.12.2013, №ОУ-0000661 від 31.12.2013, № ОУ-0000001 від 13.01.2014, №ОУ-0000007 від 27.01.2014, №ОУ-0000015 від 31.01.2014, №ОУ-0000033 від 10.02.2014, №ОУ-0000037 від 17.02.2014, №ОУ-0000050 від 28.02.2014, №ОУ-0000049 від 28.02.2014, №ОУ-0000076 від 31.03.2014, №ОУ-0000094 від 30.04.2014, №ОУ-0000131 від 29.05.2014, №ОУ-0000155 від 31.05.2014, загальний розмір орендної плати становив 355 161,98 грн.

Звертаючись із позовом до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору частково сплатив орендну плату, а саме ним сплачено позивачу орендну плату в розмірі 194 100,32 грн. (в тому числі залогові платежі - 56 000,00 грн), чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом складала 217 061,66 грн. - заборгованість по сплаті орендних платежів.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні та апеляційної скарги, останній не заперечує існування заборгованості та визнає її, проте зазначає, що сума боргу є меншою на 56000 грн.(гарантійний платіж), яка відповідно до умов договору зараховувався орендодавцем, у випадку прострочення сплати орендарем платежів за орендоване обладнання.

На підтвердження своїх заперечень проти пред`явленого позову, представником відповідача був наданий суду першої інстанції лист на ім`я позивача від 01.05.2014 року щодо зниження суми оренди опалубки та прохання зарахувати гарантійний платіж в якості орендної плати за обладнання.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, в судовому засіданні зазначив, що відповідно до умов договору оренди, а саме п. 5.5.1. гарантійний платіж у розмірі 36 000 грн., є грошовим залогом на випадок псування або втрати обладнання, що передане орендарю в оренду або несвоєчасної сплати орендних платежів.

Тобто вказане надає право позивачу зараховувати гарантійний платіж як оплату оренди обладнання, проте не ставить дані дії йому в обов`язок.

І як вбачається з пояснень представника позивача вказаним правом вони не скористалися, гарантійний платіж, сплачений відповідачем позивачу за умовами договору оренди зарахований не був, а тому сума боргу й була визначена як 217061,66 грн., тобто без урахування гарантійного платежу в розмірі 56000 грн.

Вивчивши умови договору та додаткових угод до них, колегія суддів погоджується із позицію позивача стосовно того, що зарахування гарантійного платежу як орендної плати за користування опалубкою є саме правом сторони, а не обов`язком, а тому звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» з позов до відповідача саме на суму 217061,66 грн. жодним чином не порушують права останнього і подвійне стягнення в даному випадку відсутнє.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на час розгляду справи, відповідачем орендована опалубка не повернута позивачу, відповідні акти приймання-передачі не підписані, заборгованість по орендних платежах, яка не заперечується як така, відповідачем, позивачу не сплачена.

Колегією суддів не приймається до уваги лист позивача на ім`я відповідача від 18.04.2014 року, в якому сума боргу зазначена як 42395,27 грн. станом на 31.03.2014 року, оскільки даний лист не містить інформації стосовно того та не є доказом, що орендодавцем зарахований гарантій платіж в оренду плату за обладнання.

Крім того, як вбачається з пояснень, наданих представником позивача в судовому засідання при розгляді апеляційної скарги, даний лист був написаний позивачем відповідачу до звернення із позовом до суду, тобто сторона мала намір щодо мирного вирішення спору, що виник, і до того як відповідач звертався до нього з листом про зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати за оренду опалубка.

Таким чином, позиція позивача щодо того, що борг відповідача перед ними становить саме 217061,66 грн. є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-будівельна компанія «КАА» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-будівельна компанія «КАА» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-будівельна компанія «КАА» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12987/14- без змін.

Матеріали справи № 910/12987/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко