Постанова

від 13.10.2014 по справі 2а/0270/4668/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2014 р. Справа № 2а/0270/4668/11

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2011 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-Ш» (далі - ТОВ «Леон-Ш», позивач) з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Козятинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 р. № 0000452301, № 0000462301, № 0000472301 та їх скасування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим ревізором інспектором Козятинської ОДПІ проведено перевірку відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Едельвейс» за період травень, червень, грудень 2009 р., січень 2010 р., про що складено акт №90/23/33623460 від 12.09.2011. На підставі акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011: форми "Р"№ 0000452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 326339,00 грн., за штрафними санкціями 81585,00 грн.; форми "Р"№ 0000462301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 341598,00 грн., за штрафними санкціями 85399,00 грн.; форми "П"№ 0000472301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 7176,00 грн. Вважаючи висновки податкового органу неправомірними, а рішення - безпідставними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000452301, № 0000462301 та № 0000472301.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Колегією суддів касаційної інстанції, зокрема, зазначено, що судам слід було встановити дані про існування активу у постачальника, дослідити рух цього активу на шляху від виробника до платника (що вимагало з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі). З урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити продукцію та фіктивності їх діяльності судам слід було перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення цим постачальником третіх осіб до виконання зазначених поставок, а також дослідити наявність у цього контрагента платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). Зокрема, судам слід було перевірити, кому саме належать транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення товару, та оцінити можливість їх фактичного використання ТОВ «Едельвейс» при виконанні розглядуваних операцій, за необхідності допитавши водіїв, які виконували перевезення.

З метою офіційного з'ясування обставин у справі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2014 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» відомості про господарські операції з контрагентом ТОВ «Леон-Ш» за період з 01.05.2009 по 30.01.2010 та всі належним чином засвідчені докази в підтвердження факту їх реального виконання, зокрема, щодо руху товарів, його зберігання, транспортування та приймання або письмові пояснення з обґрунтуванням причин неможливості їх надання та зобов'язано ТОВ «Едельвейс» витребувані судом докази надати до 13.09.2014. Однак, жодних документів на адресу суду від ТОВ «Едельвейс» не надійшло. Крім того, представниками позивача зазначено, що витребувані судом документи не можливо надати, оскільки вони знищені у зв'язку з тим, що з моменту проведення господарських операцій пройшло 3 роки. Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними та доданими матеріалами справи і доказами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Свої позовні вимоги ТОВ «Леон-Ш» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними, оскільки положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Позивач вважає, що висновок про нікчемність правочину має обґрунтовуватися первинними бухгалтерськими документами, а не лише виключно на підставі комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем. Отже, твердження щодо нікчемності угоди між ТОВ «Леон-Ш» та ТОВ «Едельвейс» зроблені на підставі даних, які не мають необхідних ознак належності та допустимості доказу щодо нікчемності правочину.

Представники відповідача позов не визнав, просив в його задоволені відмовити, посилаючись на обґрунтованість висновків податкового органу та, відповідно, правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Козятинською ОДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Леон-Ш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Едельвейс» за період з 01.05.2009 по 30.01.2010, про що складено акт №90/23/33623460 від 12.09.2011 (т.1 а.с. 35-81). У висновку акту зазначено, що проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Едельвейс» встановлено:

1) на порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Едельвейс" занижено податок на прибуток в сумі 326339 грн., в т.ч. за 2009 рік в сумі 326339,00 грн.;

2) на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 341598,00 грн., в т.ч. по звітних періодах:

- у травні 2009 р. в сумі 2823,00 грн.;

- у червні 2009 р. в сумі 46245,00 грн.;

- у грудні 2009 р. в сумі 268870,00 грн.;

- у січні 2010 р. в сумі 23660,00 грн.

На підставі акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011: форми "Р"№ 0000452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 326339,00 грн., за штрафними санкціями 81585,00 грн.; форми "Р"№ 0000462301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 341598,00 грн., за штрафними санкціями 85399,00 грн.; форми "П"№ 0000472301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 7176,00 грн. (т.1 а.с. 12-17).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання товарів та послуг з оренди транспортних засобів та спеціалізованої техніки у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, що мали фіктивний характер та не були опосередковані реальним виконанням.

На обґрунтування цього висновку Козятинська ОДПІ зазначає, що під час проведення заходів з податкового контролю податковим органом було виявлено, що: ТОВ «Едельвейс» відсутнє за місцезнаходженням; не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудового персоналу для виконання розглядуваних поставок продукції та послуг позивачеві; Товариством не представлено належних документів на підтвердження транспортування товару у процесі виконання спірних поставок; аналіз інформації, що міститься у базах даних ДПС свідчить про участь ТОВ «Едельвейс» у транзитних фінансових потоках з метою сприяння іншим суб'єктам господарювання у формуванні даних податкового обліку з ціллю отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час перевірки також були використані акт № 30/23679543 від 28.04.2011 Гайворонської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Едельвейс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень, червень, грудень 2009 р., січень 2010 р. та акт № 31/23-10/36119607 від 28.10.2010 Новоукраїнської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Аграрник плюс К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 по 26.10.2010.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Леон-Ш" та ТОВ "Едельвейс" протягом 2009-2010 років укладались договори оренди транспортних засобів та договори поставки (т.1 а.с. 100-131).

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії товаротранспортних накладних № 54774, №54773, №54772, №54769, №54768, №54767, №54766, №54765, №547963 (т.1 а.с.133-141), податкових накладних (т.1 а.с.142-157), видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (послуг) (т.1 а.с. 157-187).

В акті № 30/23679543 від 28.04.2011 Гайворонської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Едельвейс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень, червень, грудень 2009 р., січень 2010 р., встановлено, що ТОВ «Едельвейс» зареєстроване в Гайворонській райдержадміністрації 10.11.1995 № 1425120000000037, взято на податковий облік в Гайворонський МДПІ 29.12.1995. Основний вид діяльності-оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Перевірка проводилась без відома керівника ТОВ «Едельвейс» у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 40А, кв. 805 та була проведена у приміщені Гайворонської МДПІ.

Підставою для проведення перевірки став акт № 31/23-10/36119607 від 28.10.2010 Новоукраїнської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Аграрник плюс К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 по 26.10.2010.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Едельвейс» станом на 27.04.2011 не звітує, останній звіт наданий до МДПІ за травень 2010 р. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Едельвейс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд критично оцінює такі посилання, оскільки під час перевірки не були дослідженні первині документи, а лише використовувались комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, а саме: АС «Аудит» , АІС «РПП» , АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» , АІС «Бест Звіт».

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Едельвейс» станом на 31.05.2009 зареєстроване за адресою:26300, Кіровоградська область, Гайворонський район, м. Гайворон, вул. Боровського, 1/18.

В акті № 31/23-10/36119607 від 28.10.2010. Новоукраїнської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Аграрник плюс К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 по 26.10.2010 вказано про те, що співробітниками ВПМ Новоукраїнської МДПІ складено довідку №4 від 16.04.2010 про незнаходження суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Аграрник плюс К» за юридичною адресою.

З висновків акту перевірки Новоукраїнської МДПІ стало відомо, що не встановлено місцезнаходження керівника ПП "Аграрник плюс К". У письмових поясненнях засновників (ОСОБА_4, ) зазначено, що про підприємство їм невідомо. Таким чином, податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток ПП «Аграрник плюс К» даними особами (засновниками, керівником) не складались, не підписувались та не надавались. Враховуючи отримані пояснення, ПП «Аграрник плюс К» здійснювало фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Фактично фінансово-господарську діяльність ПП «Аграрник плюс К» не здійснювало. Податкова звітність до державних органів подавалась невстановленими особами. Тобто, фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельних приміщень транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з викладеним у ПП «Аграрник плюс К» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками. Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Аграрник плюс К» до підприємців покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Отже, ПП «Аграрник плюс К» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, а отже є нікчемним.

Тобто обставини, викладені у акті перевірки ТОВ «Леон-Ш» ґрунтуються на актах перевірки інших суб'єктів господарювання. При цьому, слід зауважити, що один із них (ПП «Аграрник плюс К») не є контрагентом позивача (принаймні у акті відсутні такі відомості) та правовідносини з останнім (згідно мети перевірки) не є об'єктом перевірки та дослідження.

Більш того, висновки податкового органу, викладені у актах перевірки контрагента позивача ( ТОВ «Едельвейс») про нікчемність правочинів останнього, та висновки щодо нікчемності правочинів особи, яка не контрагентом позивача (ПП «Аграрник плюс К»), в жодному разі, на думку суду, не можуть впливати на результати діяльності ТОВ «Леон-Ш».

Також суд зазначає, що не звітування ТОВ «Едельвейс" з 27.04.2011 до податкового органу не може вплинути на правовідносини, які існували з позивачем протягом 2009- 2010 рр.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість встановлення місцезнаходження деяких з контрагентів позивача та неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Більш того, слід вказати на те, що в акті перевірки позивача зазначено, що під час здійснення перевірки взаємовідносин ТОВ «Леон-Ш» із ТОВ «Едельвейс» підприємством для перевірки надано товарно-транспортні накладні (перелік на а.с.55), згідно яких вантажоотримувач, вантажовідправник, автопідприємство в одній особі - ТОВ «Леон-Ш». Дані документи, на думку податкового органу, не підтверджують факт списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника (ТОВ «Едельвейс») та оприбуткування у вантажоодержувача (ТОВ «Леон-Ш») при перевезені вантажів в межах України. В зв'язку з чим, перевіряючий приходить до висновку про те, що під час здійснення перевірки взаємовідносин ТОВ «Леон-Ш» із ТОВ «Едельвейс» не встановлено та підприємством не підтверджено факт транспортування будівельних матеріалів та обладнання саме від ТОВ «Едельвейс». Наслідком чого є висновок про нереальність операцій.

Проте, викладені обставини щодо ТТН не відповідають дійсності.

Так, як вбачається з наданих товаротранспортних накладних № 54774, №54773, №54772, №54769, №54768, №54767, №54766, №54765, №547963 (а.с.133-141) та які були предметом перевірки, в них зазначено: автопідприємство - ТОВ «Едельвейс», замовник (платник) - ТОВ «Леон-Ш», вантажовідправник - ТОВ «Едельвейс», вантажоодержувач - ТОВ «Леон-Ш» пункт навантаження м. Кременчуг або м. Умань, пункт розвантаження - м. Калинівка, що відповідає умовам договорів поставки. Відтак, висновок щодо нереальності операцій саме за таких обставин є безпідставним. При цьому, представниками податкового органу в судовому засіданні підтверджено, що саме зазначені ТТП були предметом перевірки.

Щодо подорожніх листів, відсутність яких ставиться в провину товариству, то суд зазначає про те, що наявність таких є обов'язковою лише для автотранспортного підприємства, яке здійснює перевезення та яким не є позивач.

Відносини щодо оподаткування прибутку підприємств до набрання чинності Податковим кодексом України врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно статті 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наявність первинної бухгалтерської документації та їх дослідження в ході перевірки, спростовує доводи податкового органу про нереальність поставки товару.

Також у акті перевірки зазначено, що наявність у ТОВ «Леон-Ш» документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ТОВ «Едельвейс», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської операції. При цьому, податковий орган жодним чином не зазначає які саме відомості не має можливості ідентифікувати. Натомість, як вбачається з податкових накладних, що містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.142-157) та які перелічені у акті, всі графи заповнені, що відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем, на підтвердження своєї позиції та спростування доводів відповідача щодо нереальності поставки товару, надані договори оренди транспортних засобів, договори поставки, специфікації до них, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, про які не йдеться у акті перевірки, хоча і зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні та надані в повному обсязі.

Податковим органом не вказано у акті, що первинні документи не взяті до уваги, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Жодних зауважень щодо їх оформлення не висловлено.

Відповідно до статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; певний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що первинні бухгалтерські документи позивача, які були надані для перевірки не відповідають вимогам закону, відтак і не доведено, що правовідносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Едельвейс») є безтоварними.

Необхідним є також зазначити про те, що у акті процитовані положення статей 203, 207, 215, 216, 228, 662, 655, 673 ЦК України, статті 180 ГК України, статті 47, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», при цьому, не вказано чим порушено позивачем вимоги вказаних норм та не поставлені під сумнів ні угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Едельвейс", ні наявність товару.

Окремо суд також вказує на те, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана позиція викладена у Інформаційному листі ВАСУ «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, що спрямований на однакове застосування адміністративними судами окремих приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

В даному випадку, податковим органом і не встановлено і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними у акті перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 № 0000452301, № 0000462301, № 0000472301.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, квитанцією №ПН5363 від 13.10.2011 підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ «Леон-Ш».

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000452301, №0000462301 та №0000472301 від 20.09.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" (вул.Воз'єднання, 13/32 м. Калинівка, Вінницької області, код ЄДРПОУ 33623460) судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна