Постанова

від 24.09.2014 по справі 808/4050/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року ( 17 год. 05 хв.)Справа № 808/4050/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Максименко Л.Я.

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

представників сторін

від позивача: Кабанов Ю.О. - директор, виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Цюпко Ю.Ю., довіреність вих. № 6 від 09.07.2014

від відповідача : Шахрай О.В., довіреність № 85/10/10-014 від 13.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторг», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторг» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000831500 від 15.05.2014 та № 0000841500 від 15.05.2014.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Вікторг» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» були оформлені необхідними первинними документами, які підтверджують наявність витрат підприємства та декларування суми податкового кредиту. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а саме товариство на час здійсненна господарських операцій було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій та мало в наявності Свідоцтво платника ПДВ. З огляду на викладене, вважає доводи податкового органу про те, що правочини, вчинені між ТОВ «Вікторг» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» не спричиняють реального настання наслідків, є безпідставними. Крім того, зазначає, що ТОВ «Вікторг» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб, тому посилання контролюючого органу на обставини господарської діяльності контрагента - ПП ВКФ «СВ-Плюс» слід вважати необґрунтованими.

У судовому засіданні 24.09.2014 представники позивача підтримали вимоги з підстав викладених вище. Просять задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.07.2014 вх. № 26676 посилається на те, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вікторг» встановлено порушення останнім вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 192 152 грн. та податок на додану вартість в сумі 165 484 грн. Вказує, що в ході перевірки виявлено укладання позивачем договору транспортного експедирування з ПП ВКФ «СВ-Плюс». В свою чергу, у складених між сторонами угоди актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не конкретизовано зміст і обсяги виконаних господарських операцій, прізвищ осіб, які безпосередньо виконували роботи, як це передбачено умовами договору та законодавства України, що в свою чергу унеможливлює встановлення які саме послуги, в якій кількості та за якою ціною за кожну послугу були надані. З огляду на це вважає, що вказані акти не можуть вважатись первинними документами, оскільки не містять обов'язкових реквізитів первинного документу і не підтверджують зв'язок отриманих послуг у власній господарській діяльності. Стверджує, що до перевірки не надавались документи, які б давали змогу чітко відстежити, що є результатом замовлених робіт (послуг), а також встановити, яким чином результати цих робіт (послуг) платник використовує у власній господарській діяльності. Таким чином, податковий орган вважає, що операції між ТОВ «Вікторг» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» не мали реального характеру. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2014 підтримав заперечення з підстав викладених вище.

У судовому засіданні 24.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що ТОВ «Вікторг» зареєстроване 22.12.2006 № 1 103 102 0000 016916 за адресою 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8-А та взято на податковий облік 25.12.2006 у ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя за № 20195.

На підставі службових посвідчень, відповідно до наказу від 04.03.2014 № 172 та згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вікторг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП ВКФ «СВ-Плюс» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, про що складено акт від 21.03.2014 № 172/2201/34829446.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вікторг» вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ «Вікторг» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 165 484 грн., у т.ч. за березень 2011 року - 18 462 грн., за квітень 2011 року 137 874 грн., за травень 2011 року - 9 148 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Вікторг» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 192 152 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 23 077 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 169 075 грн.

15.05.2014 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000831500, яким ТОВ «Вікторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 169 075,00 грн. та № 0000841500, яким ТОВ «Вікторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 147 023 грн., в т.ч. 147 022 грн. за основним платежем і 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2014 № 0000831500 та № 0000841500 та вимогою про їх скасування, ТОВ «Вікторг» звернулось до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Судом встановлено, що 20.12.2010 між ВАТ «ПБК «Славутич» (замовник) та ТОВ «Вікторг» (експедитор) укладено договір № 516/11-ТР про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає експедитору, а експедитор надає замовникові послуги з організації перевезення вантажів по території України відповідно до заявок замовника на перевезення, в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а замовник забезпечує приймання і відпуск вантажів згідно зі своїм графіком роботи та сплачує ці послуги після надання експедитором послуг в повному обсязі.

Згідно п. 4.3 договору покладання експедитором виконання своїх, передбачених даним договором, зобов'язань на експедиторів і (або) інших третіх осіб не звільняє експедитора від відповідальності перед замовником за неналежне виконання даного договору, включаючи, але не обмежуючись цим, відповідальність за втрату, недостачу, ушкодження (псування) вантажу.

Тобто, умови укладеного між позивачем та ВАТ «ПБК «Славутич» договору № 516/11-ТР від 20.12.2010 дозволяли ТОВ «Вікторг» залучати до перевезень третіх осіб.

Як пояснювали представники позивача, з метою виконання прийнятих на себе за договором № 516/11-ТР від 20.12.2010 зобов'язань, 25.03.2011 між ТОВ «Вікторг» (замовник) та ПП ВКФ «СВ-Плюс» (виконавець) укладено договір на експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 2503001, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався систематично протягом строку дії даного договору приймати і доставляти належним йому на праві власності чи/або користуванні (оренди, лізингу тощо) вантажним автомобільним транспортом у встановлені даним договором строки ввірені йому замовником вантажі до пунктів призначення та видавати зазначені вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам (вантажоодержувачам), а замовник зобов'язався подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі та сплачувати виконавцю за перевезення вантажів плату згідно умов даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору розрахунки за кожне перевезення здійснюється замовником на підставі ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг, податкової накладної та рахунку, виставленого виконавцем для оплати.

На підтвердження надання послуг за вказаним договором позивачем надані суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 992 902,00 грн., в т.ч. ПДВ 165483,65 грн., сума без ПДВ 827418,34 а саме: податкова накладна № 85 від 31.03.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310305 від 31.03.2011 на суму 51 658,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 609,67 грн., сума без ПДВ 43 048,33 грн.; податкова накладна № 86 від 31.03.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310306 від 31.03.2011 на суму 59 114,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 852,33 грн., сума без ПДВ 49 261,67 грн.; податкова накладна № 71 від 18.04.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 180401 від 18.04.2011 на суму 16 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 700,00 грн., сума без ПДВ 13 500,00 грн.; податкова накладна № 81 від 21.04.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 210402 від 21.04.2011 на суму 33 768,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 628,00 грн., сума без ПДВ 28 140,00 грн.; податкова накладна № 82 від 21.04.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 210401 від 21.04.2011 на суму 64 322,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 720,33 грн., сума без ПДВ 53 601,67 грн.; податкова накладна № 98 від 26.04.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 260401 від 26.04.2011 на суму 68 869,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 478,17 грн., сума без ПДВ 57 390,83 грн.; податкова накладна № 97 від 26.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 260402 від 26.04.2011 на суму 55 220,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 203,33 грн., сума без ПДВ 46 016,67 грн.; податкова накладна № 109 від 28.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 280401 від 28.04.2011 на суму 68 966,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 494,33 грн., сума без ПДВ 57 471,67 грн.; податкова накладна № 124 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300401 від 30.04.2011 на суму 47 537,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 922,83 грн., сума без ПДВ 39 614,17 грн.; податкова накладна № 125 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300402 від 30.04.2011 на суму 49 471,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 245,17 грн., сума без ПДВ 41 225,83 грн.; податкова накладна № 126 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300403 від 30.04.2Ш1 на суму 62 518,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 419,67 грн., сума без ПДВ 52 098,33 грн.; податкова накладна № 127 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300404 від 30.04.2011 на суму 58 955,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 825,83 грн., сума без ПДВ 49 129,17 грн.; податкова накладна № 131 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300405 від 30.04.2011 на суму 50 513,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 418,83 грн., сума без ПДВ 42 094,17 грн.; податкова накладна № 132 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300406 від 30.04.2011 на суму 60 873,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 145,50 грн., сума «езПДВ 50 727,50 грн. - податкова накладна № 133 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300407 від 30.04.2011 на суму 50 375,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 395,83 грн., сума без ПДВ 41 979,17 грн.; податкова накладна № 134 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300408 від 30.04.2011 на суму 76 562,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 760,33 грн., сума без ПДВ 63 801,67 грн.; податкова накладна № 135 від 30.04.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300409 від 30.04.2011 на суму 63 097,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 516,17 грн., сума без ПДВ 52 580,83 грн.; податкова накладна № 54 від 17.05.2011 , акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 170501 від 17.05.2011 на суму 54 884,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 147,33 грн., сума без ПДВ 45 736,67 грн.

Як доказ оплати наданих послуг позивачем надано рахунки-фактури та банківські виписки, згідно яких оплата за надані послуги проведена: 12.04.2011 рахунок № 310305 від 31.03.2011 на суму 23000,00 грн., 14.04.2011 рахунок № 310306 від 31.03.2011 на суму 27342,00 грн., 14.04.2011 рахунок № 310305 від 31.03.2011 на суму 28658,00 грн., 18.04.2011 рахунок № 184001 від 18.04.2011 на суму 16200,00 грн., 19.04.2011 рахунок № 310306 від 31.03.2011 на суму 31722,00 грн., 21.04.2011 рахунок №210401 від 21.04.2011 на суму 64322,00 грн., 21.04.2011 рахунок № 210402 від 21.04.2011 на суму 33768,00 грн., 21.04.2011 рахунок № 310306 від 31.03.2011 на суму 50,00 грн., 26.04.2011 рахунок № 260402 від 26.04.2011 на суму 55220,00 грн., 26.04.2011 рахунок № 260401 від 26.04.2011 на суму 68869,00 грн., 28.04.2011 рахунок №280401 від 28.04.2011 на суму 68966,00 грн., 04.05.2011 рахунок № 300401 від 30.04.2011 на суму 47537,00 грн., 04.05.2011 рахунок № 300402 від 30.04.2011 на суму 49471,00 грн., 04.05.2011 рахунок № 300403 від 30.04.2011 на суму 62518,00 грн., 05.05.2011 рахунок № 300404 від 30.04.2011 на суму 58955,00 грн., 10.05.2011 рахунок № 300405 від 30.04.2011 на суму 50513,00 грн., 10.05.2011 рахунок № 300406 від 30.04.2011 на суму 60873,00 грн., 12.05.2011 рахунок № 300408 від 30.04.2011 на суму 61625,00 грн., 12.05.2011 рахунок № 300407 від 30.04.2011 на суму 50375,00 грн., 17.05.2011 рахунок № 300409 від 30.04.2011 на суму 63097,00 грн., 17.05.2011 рахунок № 300408 від 30.04.2011 на суму 14937,00 грн., 17.05.2011 рахунок № 170501 від 17.05.2011 на суму 54884,00 грн.

Представником позивача надані та долучені судом до матеріалів справи вищеперелічені первинні документи, зокрема, податкові накладні, рахунки-фактури, докази оплати товару, на підставі яких у податковому обліку ТОВ «Вікторг» відображені відповідні суми валових витрат та формування податкового кредиту з ПДВ.

Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи, однак не надавались взагалі до перевірки, про що буде зазначено нижче.

Вказані документи містять обов'язкові реквізити, не мають явних ознак дефектів форми, однак, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару або надання послуг як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Вирішуючи питання про фактичне здійснення сторонами господарських операцій з надання послуг суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.1 договору від 25.03.2011 № 250301 перевезення вантажів виконуються виконавцем лише на підставі заявок, що подає замовник у письмовій формі не пізніше ніж за два дні, що передує дню перевезення. В заявках обов'язковому порядку зазначаються обсяги та строки перевезень вантажів.

Сторони погодились, що заявка на перевезення вантажів може бути подана за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом із повідомленням (вказанням) усіх необхідних відомостей, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси завантаження та розвантаження, відстані перевезення. При одержані заявки виконавець в письмовій формі підтверджує замовнику її прийняття шляхом повідомлення замовника про реєстраційні номери транспортного засобу та прізвища, ім'я, по батькові водія даного транспортного засобу (п.2.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору зазначені заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною договору.

Заявки, які визначені як обов'язкові та невід'ємні частини договору, ані під час проведення перевірки, ані до адміністративного позову не надавались.

На запитання суду чи складались такі заявки представник позивача в судовому засіданні 10.07.2014 відповісти не зміг.

Проте, у наступне судове засідання представником позивача вже подані у великій кількості наступні документи: копії заявок з ПП ВКФ «СВ-Плюс» на 462 арк., копії товарно-транспортних накладних за період з 25.03.2011 по 10.04.2011 на 358 арк., за період з 11.04.2011 по 20.04.2011 на 533 арк. та за період з 21.04.2011 по 28.04.2011 на 311 арк., копії податкових накладних, копії рахунків-фактур, копії актів виконаних робіт тощо.

Як зазначалося вище, всі ці документи та включаючи договори,податкові накладні, акти здачі приймання-передачі наданих послуг до перевірки позивачем не надавались.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст.315 розділу 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку ТМЦ, авансові звіти тощо) зберігаються три роки, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Аналогічні положення містяться наразі в п. 44.4 ст. 44 ПК України.

Також п. 44.5 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Всі подані суду документи під час перевірки податковому органу не подавались, про що були надані листи-відмови від 17.03.2014 вих. № 5 та від 11.04.2014 вих. № 14. Також було додано акт від 24.02.2014 про настання надзвичайної події на підприємстві, відповідно до якого комісією у складі директора Кабанова Ю.О. зафіксовано прорив системи обігріву труби, внаслідок чого первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та інші документи ТОВ «Вікторг» за період з 2010 року по 2012 рік було пошкоджено.

Тобто, не дивлячись на те, що вказана надзвичайна подія відбулась ще у лютому 2014 року, позивач про неї у встановлені п. 44.5 ст. 44 ПК України строки контролюючий орган не повідомив, на запит документи не надав, у запереченнях нічого про їх існування не повідомляв.

На запитання суду звідки наразі взялись вказані документи та яким чином вони відновлювались, представники позивача повідомили, що останні були знайдені на підприємстві непошкодженими.

Однак, суд вважає, що платник податків в даному випадку знехтував вимогами положень ст. 44 ПК України, тому до нього мають бути застосовані наслідки визначені положенням п. 44.6 ст. 44 ПК України, а саме суд вважає, що на момент проведення перевірки податковим органом у позивача вказані первинні документи були відсутні.

А отже, суд не може прийняти до уваги вказані додатково подані представниками позивача документи, як належні докази у справі, оскільки їх достовірність викликає сумнів.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Аналізуючи зміст актів здачі-приймання робіт (надання послуг) складених за договором ТОВ «Вікторг» з ПП ВКФ «СВ-Плюс» встановлено, що всі вони містять ідентичні види робіт, а саме: експедиційні послуги по перевезенню вантажу, кількість рейсів та вартість.

Однак, на запитання суду, чим підтверджуються надані експедиційні послуги по перевезенню вантажу представники послались на товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи вказані товарно-транспортні накладні, судом з'ясовано, що в якості автопідприємства значиться ТОВ «Вікторг». Тобто, в матеріалах справи не має жодної товарно-транспортної накладної де значилося б автопідприємство ПП ВКФ «СВ-Плюс».

На запитання суду, якими взагалі документами, крім актів здачі-приймання виконаних робіт, можливо підтвердити факт участі ПП ВКФ «СВ-Плюс» у здійснених перевезеннях, представники позивача пояснили що лише тими документами, які надані до справи. Інших документів не існує.

Також, документально не підтверджено та суду не доведено наявність економічно обґрунтованої мети для укладення договору на отримання експедиційних послуг, отриманого позивачем від їх виконання результату тощо.

Таким чином, дослідивши акти здачі-приймання робіт (надання послуг), суд встановив, що зміст оглянутих документів лише формально відтворює предмет договорів, але не містить жодних конкретних видів робіт та строків їх виконання, що свідчить про неможливість визначення змісту та обсягу конкретної господарської операції.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В акті перевірки контрагента ПП ВКФ «СВ-Плюс» від 03.09.2012 № 836/2211/32192377 податковий орган наводить обставини діяльності підприємства, які загалом характеризуються відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

З огляду на приписи ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявність актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних і проведення оплати вартості товару (робіт) за відсутності інших належно оформлених обов'язкових первинних документів, котрі підтверджують реальність здійсненого правочину, не дає платнику податків права на збільшення податкового кредиту з ПДВ та включення до складу валових витрат, так як реальність господарських операцій саме з цим контрагентом не знайшла підтвердження добутими по справі доказами.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про реальність господарських операцій з надання послуг між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторг» та його контрагентом - ПП ВКФ «СВ-Плюс», так як матеріали справи не доводять фактичного здійснення господарських операцій, що згідно з актом перевірки від 21.03.2014 № 172/2201/34829446 і стало підставою для висновку податкового органу про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ та неправомірного включення до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по отриманню послуг від ПП ВКФ «СВ-Плюс».

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Долучені до справи докази в повній мірі підтверджують правомірність висновків ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо порушення ТОВ «Вікторг» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000831500 від 15.05.2014 на суму 169 075 грн. по податку на прибуток та № 0000841500 від 15.05.2014 на суму 147 023 грн. по податку на додану вартість у суду відсутні.

З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторг» слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 487 грн. 20 коп., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а відтак решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторг» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторг» на користь Державного бюджету України 4 384,80 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко