Ухвала

від 03.06.2014 по справі 826/15111/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15111/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абаджур" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абажур" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва у якому просив: - визнати недійсним акт №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур»; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000682204 від 13.09.2013 р. та №0000692204 від 13.09.2013 р. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" грудня 2013 року в задоволені позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абажур" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" грудня 2013 року - без змін виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підстав направлення №201/26-57-22-04-10П, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі постанови слідчого СВ Броварської ОДПІ №303 від 29.01.2013 р., по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012100130000001 від 20.11.2012 р. та наказу Відповідача №312 від 22.08.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Абажур» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.» На підставі Акту №125, 13.09.2013 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення: - форма «Р» №0000682204 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 50 157,50 грн. (за основним платежем - 40 126,00 грн., штрафні санкції - 10 031,50 грн.); - форма «Р» №000682204 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 49 804,00 грн. (за основним платежем - 43 895,00 грн., штрафні санкції - 5 909,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. В матеріалах справи наявні податкові накладні, які були виписані позивачу ТОВ «Нагель-КВ», зокрема: №12 від 29.12.2011 р. на суму 13 051,20 грн. (за Договором №01111111 від 11.11.2011 р.), №13 від 30.12.2012 р. на суму 92 645,70 грн. (за Договором №021211 від 16.12.2011 р.), №2 від 13.01.2012 р. на суму 22 800,00 грн. (за Договором №010112 від 10.01.2012 р.), №8 від 19.01.2012 р. на суму 41 100,00 грн. (за Договором №020112 від 17.01.2012 р.), №42 від 30.04.2012 р. на суму 28 680,00 грн. (за Договором №020112 від 17.01.2012 р.), №б/н від 04.05.2012 р. на суму 22 500,00 грн. (за Договором №030412 від 02.04.2012 р.), №3 від 06.04.2012 р. на суму 19 980,00 грн. (за Договором №б/н від 03.04.2012 р.). В якості доказів проведення оплати, за вказаними вище договорами, позивачем надано банківські виписки з рахунку ТОВ «Абажур», зокрема: банківська виписка за 29.12.2011 р. про перерахунок коштів за Договором №01111111 в розмірі 13 051,20 грн., банківська виписка за 28.05.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №021211 в розмірі 92 645,70 грн., банківська виписка за 13.01.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №010112 в розмірі 22 800,00 грн., банківська виписка за 19.01.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №020112 в розмірі 41 100,00 грн., банківська виписка за 04.05.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №030412 в розмірі 22 500,00 грн. Крім того, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. В ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Під час перевірки відповідачем було встановлено взаємовідносини між позивачем та іншими учасниками без укладення письмових договорів, зокрема ТОВ «Нагель-КВ», щодо поставки шафи розподільчої ШР 703. В якості доказів отримання вказаної шафи, позивачем надано рахунок-фактуру №528 від 03.04.2012 р., виписаного ТОВ «Нагель-КВ», накладна №528 від 10.04.2012 р. та банківську виписку за 06.04.2012р. на суму 19 980,00 грн. Крім того, позивачем в якості доказів реальності існування господарських відносин із ТОВ «Нагель-КВ» надано до суду копії наступних документів: договір №303/19/2004 від 12.12.2006 р. (із додатковими угодами), укладеного між позивачем та Головним квартирно-експлуатаційним управленням ЗС України; кошторис на капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкту спеціального призначення військового містечка №256; акти приймання виконаних робіт за договором №303/19/2004 від 12.12.2006 р.; договори (із додатками та додатковими угодами) укладених між Позивачем та замовниками (ТОВ «Рейтарське», ТОВ «Маяк-Вестдом»); акти виконаних робіт укладених між Позивачем та замовниками за договорами; робочі проекти: «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання», «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Зовнішнє електропостачання». Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу. В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996). Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88). Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Водночас, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу. В абз.Б) п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Водночас, в пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, директором ТОВ «Нагель-КВ», який підписував первинні документи (договори із додатками до них, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) значиться ОСОБА_3 В ч.4 ст.72 КАС України передбачено, вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові дії чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння чи вчинене воно цією особою. Матеріали справи свідчать, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2013 р. по кримінальній справі №361/986/13-к було визнано винним ОСОБА_3 у вчинені кримінальних порушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України та призначено покарання. Відповідно до наданої Броварським міськрайонним судом Київської області інформації - вирок набрав законної сили 15.04.2013 р.

Вказаний судовим рішенням було встановлено факт фіктивного підприємництва (ТОВ «Нагель-КВ»), тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою незаконної діяльності. Окрім того, надані позивачем документи не посвідчують реальність існування господарських відносин між ТОВ «Абажур» та ТОВ «Нагель-КВ», з огляду на наступне. В наданій Позивачем проектній документації містить невідповідність із укладеними між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» договорами, зокрема: Договором №01111111 на проекті роботи від 11.11.2011 р. передбачено виготовлення проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7». Однак, як вбачаться із змісту ряд документів даного проекту були погодженні до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ»; Договором №020112 на електромонтажні роботи від 17.01.2012 р., передбачено виконання робіт щодо виносу електрокабелів 0,4кВ з ділянки забудови на об'єкті «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва». Натомість, як вбачається із Проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», деякі положення даного проекту були погоджені лише в березні 2012 р. (а.с.178 т.1), а в цілому даний проект було погоджено лише 03.09.2012 р. Договором №010112 на проектні роботи від 10.01.2012 р. передбачено виконання робіт по виготовленні та погодженні проектної документації по електропостачанню адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 у м. Києві. Однак, як вбачається із проекту «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання» даний проект було погоджено та розроблено ще до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ». Більше того, в якості доказів необхідності укладення Договору №021211 на монтажні роботи від 16.12.2011 р. для проведення монтажних та будівельних робіт на об'єкті «Будівництво об'єкта спеціального призначення по електропостачанню передавального радіоцентру №1 вузла зв'язку ГШ ЗС України, в/м 256» позивачем надано наступні документи: Договір №303/19/2004 від 12.12.2006 р. (із додатковою угодою №8 від 09.12.2011 р. до нього), кошторис на Капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкта спеціального призначення військового містечка №256 (шифр 11-2201) від 14.12.2011р., договірна ціна, об'єктний кошторис №4-1 на будівництво: Ремонтні роботи; локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.). Однак, Договір №021211 на монтажні роботи, був укладений між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» 16.12.2011 р. та Акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.) були укладені вже після того, як позивач фактично здав будівельні роботи за основним договором із Міністерством оборони України. Тобто, на момент укладення Договору №021211 на монтажні роботи, реально вказані роботи вже були виконані ТОВ «Абажур». В якості доказів транспортування шафи розподільчої ШР-703, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №138. Проте, вона не містить обов'язкові відомості: пункт розвантаження, підпису особи, яка здійснювала транспортування. Крім того, як вбачається із змісту товарно-транспортної накладної №138, транспортував шафу розподільчу ШР-703 директор ТОВ «Абажур», однак жодних доказів, що посвідчують наявність у власності ОСОБА_4 автотранспортного засобу (ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_1) до суду надано не було. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000682204 від 13.09.2013 р. та №0000692204 від 13.09.2013 р.є обґрунтованими та законними. Водночас, щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування акту №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур», суд зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Разом з тим, дії органу державної податкової служби та її посадових осіб по зазначенню в актах перевірки тих чи інших висновків не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку. Водночас зазначення в актах перевірки навіть необґрунтованих висновків про господарську діяльність платника податків, не свідчить про порушення компетенції. За таких підстав, будь-які висновки, викладені в Акті №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. зокрема щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги нормативно не підтверджуються та не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, повно та всебічно перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 19.11.2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абажур" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Абажур" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.