Ухвала

від 14.04.2015 по справі 826/15111/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/58142/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

у справі №826/15111/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур» (надалі - ТОВ «Абажур»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання недійсним акту перевірки, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 13.09.2013р. №0000682204 та №0000692204 та визнати недійсним акт від 29.08.2013р. №125/26-57-22-04-09/33550246 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом на підставі постанови слідчого СВ Броварської ОДПІ №303 від 29.01.2013р., по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012100130000001 від 20.11.2012р. та наказу відповідача від 22.08.2013р. №312 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Абажур» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 29.08.2013р. №125/26-57-22-04-09/33550246.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.14.1.288 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», п.п.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на прибуток; п.44.1 ст.44, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», п.п.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 13.09.2013р.: №0000692204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50157,50 грн. (за основним платежем - 40126,00 грн., штрафні санкції-10031,50грн.); №0000682204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за податку на прибуток підприємств у розмірі 49804,00 грн. (за основним платежем - 43895,00 грн., штрафні санкції - 5909,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами також встановлено, що між ТОВ «Абажур» та ТОВ «Нагель-КВ» було укладено ряд договорів.

На підтвердження виконання укладених угод, зокрема: №01111111 на виконання проектних робіт від 11.11.2011р. позивачем було надано акт №1 виконаних робіт; №0212111 на виконання монтажних робіт від 16.12.2011р. - довідку про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) (за грудень 2011 року) від 30.12.2011р.; №010112 на виконання проектних робіт від 10.01.2012р. - акт виконаних робіт від 31.01.2012р.; №020112 на виконання електромонтажних робіт від 17.01.2012р. - акт виконаних електромонтажних робіт (у квітні 2012 р.) згідно Договору №02012 по виносу електрокабелів з ділянки забудови по вул. Рейтарській у м.Києві та платіжне доручення №91 від 15.05.2012р.; №030412 на виконання проектних робіт від 02.04.2012р. - акт виконаних проектних робіт від 04.05.2012р., а також податкові накладні та банківські виписки з рахунку ТОВ «Абажур».

Під час перевірки відповідачем було встановлено взаємовідносини між позивачем та іншими учасниками без укладення письмових договорів, зокрема ТОВ «Нагель-КВ», щодо поставки шафи розподільчої ШР 703.

В якості доказів отримання вказаної шафи, позивачем надано рахунок-фактуру №528 від 03.04.2012 р., виписаного ТОВ «Нагель-КВ», накладну №528 від 10.04.2012р. та банківську виписку від 06.04.2012р. на суму 19980,00 грн.

Крім того, позивачем було надано до суду копії наступних документів: договір №303/19/2004 від 12.12.2006р. (із додатковими угодами), укладеного між позивачем та Головним квартирно-експлуатаційним управленням ЗС України; кошторис на капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкту спеціального призначення військового містечка №256; акти приймання виконаних робіт за договором №303/19/2004 від 12.12.2006 р.; договори (із додатками та додатковими угодами) укладених між Позивачем та замовниками (ТОВ «Рейтарське», ТОВ «Маяк-Вестдом»); акти виконаних робіт укладених між Позивачем та замовниками за договорами; робочі проекти: «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання», «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Зовнішнє електропостачання».

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України .

Так, згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, як встановлено судами, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій.

Так, у наданій позивачем проектній документації містить невідповідність із укладеними між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» договорами, зокрема:

Договором №01111111 на проекті роботи від 11.11.2011р. передбачено виготовлення проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7». Однак, ряд документів даного проекту були погодженні до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ».

Договором №020112 на електромонтажні роботи від 17.01.2012 р., передбачено виконання робіт щодо виносу електрокабелів 0,4кВ з ділянки забудови на об'єкті «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва». Проте, як вбачається із Проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», деякі положення даного проекту були погоджені лише в березні 2012 р., а в цілому даний проект було погоджено лише 03.09.2012 р.

Договором №010112 на проектні роботи від 10.01.2012 р. передбачено виконання робіт по виготовленні та погодженні проектної документації по електропостачанню адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 у м. Києві. Однак, як вбачається із проекту «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання» даний проект було погоджено та розроблено ще до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ».

В якості доказів необхідності укладення Договору №021211 на монтажні роботи від 16.12.2011р. для проведення монтажних та будівельних робіт на об'єкті «Будівництво об'єкта спеціального призначення по електропостачанню передавального радіоцентру №1 вузла зв'язку ГШ ЗС України, в/м 256» позивачем надано наступні документи: Договір №303/19/2004 від 12.12.2006р. (із додатковою угодою №8 від 09.12.2011р. до нього), кошторис на Капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкта спеціального призначення військового містечка №256 (шифр 11-2201) від 14.12.2011р., договірна ціна, об'єктний кошторис №4-1 на будівництво: Ремонтні роботи; локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011р.).

Однак, Договір №021211 на монтажні роботи, був укладений між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» 16.12.2011р. та Акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.) були укладені вже після того, як позивач фактично здав будівельні роботи за основним договором із Міністерством оборони України. Тобто, на момент укладення Договору №021211 на монтажні роботи, реально вказані роботи вже були виконані ТОВ «Абажур».

В якості доказів транспортування шафи розподільчої ШР-703, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №138. Проте, вона не містить обов'язкові відомості: пункт розвантаження, підпису особи, яка здійснювала транспортування. Крім того, відповідно до змісту товарно-транспортної накладної №138, транспортував шафу розподільчу ШР-703 директор ТОВ «Абажур», однак жодних доказів, що посвідчують наявність у власності ОСОБА_1 автотранспортного засобу (ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_1) до суду надано не було.

Крім того, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, директором ТОВ «Нігель-К», який підписував первинні документи (договори з додатками до них, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) значиться ОСОБА_2.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2013р. по кримінальній справі №361/986/13-к було визнано винним ОСОБА_2 у вчинені кримінальних порушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України та призначено покарання, який відповідно до наданої Броварським міськрайонним судом Київської області інформації набрав законної сили 15.04.2013р.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи те, що з наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання послуг що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства, та з огляду на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами висновки судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування грошових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, дії органу державної податкової служби та її посадових осіб по зазначенню в актах перевірки тих чи інших висновків не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку. Водночас зазначення в актах перевірки навіть необґрунтованих висновків про господарську діяльність платника податків, не свідчить про порушення компетенції.

За таких підстав, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що будь-які висновки, викладені в акті №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013р. зокрема щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги нормативно не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов