Ухвала

від 16.10.2014 по справі 1/0202/35/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/353/14 Справа № 1/0202/35/2013 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

засудженої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2013 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженку і мешканку м. Дніпропетровська,

раніше не судиму, -

засуджено за ч.3 ст.212 КК України відповідно до ч.2 ст.53 КК України у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 2 914 734,14 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки, з конфіскацією усього майна, що належить їй на праві власності;

за ч.1 ст.358 КК у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 1 700 гривень;

за ч.2 ст.358 КК у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 3 400 гривень;

за ч.4 ст.358 КК у вигляді арешту строком на шість місяців.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого основного покарання у виді штрафу більш суворим, визначено остаточне покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 2 914 734,14 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки, з конфіскацією усього майна, що належить їй на праві власності, та покарання у вигляді арешту строком на шість місяців.

На підставі ч.5 ст.53 КК, ОСОБА_6 зараховано в строк відбуття призначеного основного покарання у вигляді штрафу, строк тримання під вартою з 05 грудня 2012 року до 13 лютого 2013 року включно, тобто 71 день, з розрахунку один день позбавлення волі відповідає восьми неоподаткованим мінімумам доходів громадян.

Також ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави суму заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 2 442 944,18 гривень та з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 471 789,96 гривень.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона будучи фізичною особою-підприємцем, без створення юридичної особи, при здійсненні фінансово-господарської діяльності та подачі звітності, здійснюючи в ролі підзвітної особи зняття коштів з поточного рахунку відкритого в ПАТ «Універсал Банк», при відсутності відповідних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності підприємства коштів, отриманих нею із зазначеного рахунку, у період часу з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, діючи умисно, приховала об`єкт оподаткування шляхом не декларування податку з доходів фізичних осіб, у результаті чого умисно ухилилась від сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 471 789,96 гривень, а також у період часу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, діючи умисно, шляхом відображення в податковій звітності показників фінансово-господарської діяльності від операцій з підприємством ТОВ «Марін», які не підтверджені документально, необґрунтовано віднесла до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у сумі 2 442 944,18 гривень, а разом в зазначений період ухилилась від сплати податків на загальну суму 2 914 734,14 гривень, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах, а також підробила документи, склала й використала завідомо підроблені документи.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду змінити, у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, виключити з вироку обтяжуючу покарання обставину «тяжкі наслідки завдані злочином» та призначити засудженій покарання:

за ч.3 ст.212 КК України, відповідно до ч.2 ст.53 КК України, у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 2 914 734,14 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки, з конфіскацією всього особисто їй належного майна;

за ч.1 ст.358 КК України у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 1 700 гривень; - за ч.2 ст.358 КК України у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 3 400 гривень;

за ч.4 ст.358 КК України у вигляді арешту строком на шість місяців.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання у вигляді штрафу в доход держави більш суворим покаранням у вигляді штрафу, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 2 914 734,14 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки, з конфіскацією всього особисто їй належного майна, та покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців.

Покарання у вигляді арешту обчислювати з 05 грудня 2012 року.

В апеляції та доповненні до неї засуджена ОСОБА_6 посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

ОСОБА_6 зазначає і про порушення кримінально-процесуального закону, що призвело, на її переконання, до неправильного застосування кримінального закону, з огляду на необґрунтованість вироку щодо ухилення її від сплати податків, оскільки такий висновок суду ґрунтується на припущеннях і недостовірних доказах.

Виходячи з викладеного просить вироку суду скасувати та закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1,2,4 ст.358 КК України на підставі п.2, 11 ч.1 ст.6 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, доводи прокурора ОСОБА_5 , який частково підтримав апеляційні вимоги прокурора і засудженої та просив вирок суду скасувати у зв`язку з неповнотою, однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу повернути на новий судовий розгляд, доводи апеляції засудженої ОСОБА_6 , її виступ в судових дебатах та пояснення в останньому слові, в яких вона підтримала свою апеляцію з доповненнями, доводи захисника ОСОБА_7 , яка просила задовольнити апеляційні вимоги ОСОБА_6 , вирок суду щодо неї скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2, 11 ч.1 ст.6 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи в апеляції засудженої ОСОБА_6 про те, що під час судового розгляду справи суд неповно і однобічно дослідив обставини, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, а справа розглянута з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, є слушними.

Відповідно до ст.365 КПК 1960 р. вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляцій.

Відповідно до пунктів 1,2,3 ч.1 ст.367 КПК 1960 року підставами для скасування вироку є однобічність або неповнота досудового або судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону.

За змістом вимог ст.323 КПК 1960 р. вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обгрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст.334 КПК 1960 р. мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначеним місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо засудженого, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з назначенням ознак об`єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності підсудного, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Крім того, суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК 1960 р., а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Однак, як убачається з вироку, судом не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів.

Так, всупереч вимогам наведеного закону та змісту пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення суд при викладенні у вироку обвинувачення, визнаного доведеним, обмежився лише загальним формулюванням про вчинення засудженою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та в підробці, складанні й використанні підроблених офіційних документів, однак при цьому не зазначив обставин, за яких ці злочини вчинялися, не вказав, які дії об`єктивної сторони ухилення від сплати податків та підробки яких офіційних документів вчинила ОСОБА_6 , як це вимагається ст.334 КПК 1960 року.

При цьому суд у вироку зазначив, що ухилення ОСОБА_6 від сплати податків призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на суму 2 914 734 грн. 14 коп.

У вироку щодо ОСОБА_6 суд перерахував деякі докази, які здобуто на стадії досудового слідства, коротко розрив зміст лише їх частини, не зазнаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються.

Зазначення таких обставин вчинення ОСОБА_6 вказаних злочинів призвело до нечіткості та неконкретності пред`явленого обвинувачення.

Судом не була дана оцінка показанням підсудної ОСОБА_6 , даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні, в яких вона категорично заперечувала висновки органів досудового розслідування щодо учинення нею зазначених злочинів та наводила в суді належні доводи.

Разом з тим, районним судом не наведено належних мотивів, з яких доводи ОСОБА_6 щодо своєї невинуватості було відкинуто, і чому суд надав перевагу іншим доказам у справі. При цьому суд обмежився загальною фразою про те, що показання підсудної, зокрема, її невизнання вини, розцінює як бажання уникнути відповідальності, вважає їх неправдивими, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як убачається з протоколу судового засідання, під час розгляду справи суд допитав підсудну ОСОБА_6 , експерта ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також дослідив письмові матеріали, що знаходяться в 1-7 томах (т.8 а.с.148-164).

Проте на обгрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій суд послався лише на деякі докази, зокрема, на пояснення експерта, згідно з якими слідчий надав їй не всі документи, що необхідні були для об`єктивних висновків, показання слідчого ОСОБА_12 , якому згідно даних протоколу судового засідання не відомі обставини розслідування справи.

Що стосується посилання суду на дані протоколів про виїмку реєстраційної справи ОСОБА_6 , грошових чеків за 2010 р., податкових декларацій за 2010 і 2011 роки, а також на дані протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 про вилучення в останньої , як зазначено у вироку, інших документів та речей, які визнані речовими доказами, то в них не були відображені у вироку та не співставлені з іншими доказами у справі, які обставини вони підтверджують чи спростовують.

Теж саме відноситься і до зазначених у вироку висновків експертів № 62/04 від 17 липня 2012 р. і № 62/04-246 від 31 липня 2012 р.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що ці експертизи, як і судова-економічна експертиза від 17 серпня 2012 р., якими він обґрунтував доведеність вини ОСОБА_6 в зазначених у вироку злочинах, було призначено під час розслідування кримінальної справи № 99126408, яку було порушено 14 травня 2012 р. (т.1 а.с.3), однак судовим рішенням від 28 серпня 2012 р. зазначену постанову слідчого щодо порушення цієї кримінальної справи було скасовано (т.1 а.с.6-9).

З огляду на наявність в кримінальній справі іншої постанови про порушення кримінальної справи від 21 серпня 2012 року відносно ОСОБА_6 за фактом ухилення від сплати податків, яку було об`єднано з кримінальною справою № 99126408, судом не була дана оцінка цим обставинам з точки зору належності і допустимості висновків зазначених експертиз, хоча на такі суперечності ОСОБА_6 звертала увагу суду.

Тобто суд в обґрунтування своїх висновків щодо доведеності винності засудженої не проаналізував докази у справі та фактично не дав їм належної оцінки. Отже, під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та застосування кримінального закону.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 в умисному ухиленні від сплати податків та в підробці й складанні підроблених офіційних документів, а також у використанні підроблених документів не можна визнати належно обґрунтованим, а постановлений вирок законним.

За таких обставин зазначені порушення відповідно до статей 367-370 КПК 1960 р. є істотними, оскільки перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, а тому вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені в апеляції прокурора,і апеляційній і касаційній скаргах засудженої, суду слід перевірити при новому розгляді справи, а також вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об`єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку та постановити законне й обгрунтоване рішення.

Виходячи з цього доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_6 в частині, де йдеться про закриття кримінальної справи на підставі ст.6 КПК 1960 р., не підлягають задоволенню.

У зв`язку зі скасуванням вироку колегія суддів вважає за необхідне раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, рекомендувавши суду першої інстанції з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону визначитись з необхідністю застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу на час судового розгляду.

Керуючись статтями 365, 366 КПК 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_6 частково задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 скасувати.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3