Рішення

від 20.10.2014 по справі 915/1189/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 915/1189/13

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»,

вул. Радянська, 1-Б, смт Казанка, Казанківський р-н, Миколаївська обл., 56000

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сила росту»,

вул. Садиба Сільська, 1, смт Казанка, Казанківський р-н, Миколаївська обл.,

56000

Треті особи, які не заявляють самостійні

вимоги на предмет спору на стороні позивача

1) гр. ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

2) гр. ОСОБА_3,

АДРЕСА_2

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Остапчук Л.М. довіреність від 03.01.2013 року

Від відповідача - Масляний О.В. керівник

Від третьої особи-1 - ОСОБА_4 довіреність № 1375 від 05.09.2014 року

Від третьої особи-2 - ОСОБА_4 довіреність № 46 від 23.01.2013 року

СУТЬ СПОРУ стягнення збитків в сумі 31 374,04 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних у 2012 році в сумі 31 374,04 грн., посилаючись на незаконні дії відповідача, якими було причинено збитки у зв'язку з тимчасовим невикористанням позивачем земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 124, 125, 152, 156, 211, 112 ЗК України, ст.ст. 2, 25, 27 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 317, 319, 623, 759, 1166, 1172, 1192 ЦК України, Порядком визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМУ від 19.04.93 р. № 284.

Відповідач надав заперечення, якими просив у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з тим, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.09.13 р. встановлено, що відповідач використовує земельні ділянки третіх осіб, які знаходяться в загальному масиві; встановити факт самовільно зайнятих земельних ділянок не виявилось можливим, оскільки, межі в натурі на місцевості не винесені, а так як ділянки знаходяться в спільному масиві ідентифікувати місце розташування земельних ділянок не можливо.

У зв'язку з цим, відповідач пояснив, що договір оренди між позивачем та третьою особою-1 складено без виділу її в натурі в порушення вимог ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а стосунки між власником землі третьою особою-1 та відповідачем не припинялися і земельна ділянка не вилучалася та не передавалася в оренду позивачу (детальніше викладено у відзиві, а.с. 99-100).

Треті особи надали пояснення, якими вважають позовну заяву обґрунтованою, а вимоги позивача - законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з тим, що відповідачем порушені права позивача на отримання доходу з орендованої землі.

Обґрунтовуючи свої пояснення, треті особи зазначили, що відповідач самовільно та без правових підстав використовує земельні ділянки та не дає можливість використовувати її позивачем, про що їх, як власників, було повідомлено позивачем. На неодноразові усні та письмові звернення відповідач не реагував та земельну ділянку не повертав, у зв'язку з чим, треті особи звернулися до Держсільгоспінспекції в Миколаївській області зі скаргою про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок, які були передані в орендне користування позивачу, який має законне право отримувати дохід від зазначених земельних ділянок та сплачувати орендну плату третім особам (детальніше викладено у поясненнях, 104-106, 108-110).

Натомість, відповідач незаконно безоплатно використовував земельні ділянки третіх осіб у 2012 - 2013 рр. не маючи жодних прав на землю, а позивачем сплачується орендна плата згідно договору (а.с. 204, 206).

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належним чином та підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений у зазначених нормах або у інший спосіб, передбачений договором або законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 ЗК України.

Право на захист - це можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення порушеного чи оскарженого права.

Способи захисту порушених прав у деліктних правовідносинах передбачені діючим законодавством, зокрема ст.ст. 95, 153, 156, 211 ЗК України та ст.ст. 22, 1166 ЦК України, а також Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93р. за № 284.

28.11.11 р. між позивачем та ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1) був укладений договір оренди землі № 176 (а.с. 21-22) з додатками, відповідно до якого третя особа-1 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для с/г виробництва, яка знаходиться на території Казанківської селищної ради.

Відповідно до п. 44 договору оренди він набрав чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації у відділі Держкомзему у Казанківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.12 р. № 482360007000587.

Пунктом 2 договору оренди встановлено, що позивачу в оренду передавалася земельна ділянка (рілля) загальною площею 6,28 га, згідно державного акту на право власності серії ЯЕ № 929401 від 17.09.08 р., к/н 4823655100:28:000:0015 (а.с. 25), з нормативною грошовою оцінкою 127 058,60 грн., що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 23).

14.12.11 р. між позивачем та ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2) був укладений договір оренди землі № 183 (а.с. 18-19) з додатками, відповідно до якого третя особа-2 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для с/г виробництва, яка знаходиться на території Казанківської селищної ради.

Відповідно до п. 44 договору оренди він набрав чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації у відділі Держкомзему у Казанківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.12 р. № 482360007000593.

Пунктом 2 договору оренди встановлено, що позивачу в оренду передавалася земельна ділянка (рілля) загальною площею 6,40 га, згідно державного акту на право власності серії МК № 042111 від 14.02.06 р., к/н 48236855000:20:000:0113 (а.с. 24), з нормативною грошовою оцінкою 127 058, 70 грн., що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 20).

Згідно п. 4 ст. 124, ст. 125 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі вищезазначених договорів оренди землі №№ 176, 183 позивачу передано у користування земельні ділянки площею 6,28 га та 6,40 га строком на 5 років (п. 8 договорів).

Відповідно до п.п. 30, 31 договорів оренди позивач має право самостійно господарювати на землі та зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки у строки встановлені договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Також, це право позивача закріплене в ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Таким чином, з моменту реєстрації вищезазначених договорів оренди (15.03.12 р.) у відділі Держкомзему у Казанківському районі, у позивача виникло право користуватися земельними ділянками та отримувати з них доходи.

Однак, використовувати за призначенням передані в оренду земельні ділянки, позивач не зміг, оскільки це право було обмежене відповідачем, який самовільно зайняв передані в оренду позивачу земельні ділянки і користується ними без законних на це підстав.

У травні 2012 року позивач звернувся до Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області зі скаргою, якою вимагав вжити відповідні заходи до винної особи, яка допустила незаконне використання земельних ділянок без правових підстав, становити розмір шкоди заподіяної позивачу самовільним зайняттям земельних ділянок відповідачем та надати документи по вжиттю необхідних заходів, а саме: акт обстеження земельних ділянок та розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (а.с. 38-39).

На підставі вищезазначеної скарги, 11.09.2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області було обстежено земельні ділянки, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства з питання самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем та складено відповідні акти (а.с. 26-31, 113-116).

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.09.12 р. встановлено, що відповідач самовільно займав земельні ділянки площею 6,40 га та 6,28 га земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які знаходяться на території Казанківської селищної ради та є власністю третіх осіб, які в свою чергу, передали їх в оренду позивачу.

В актах зазначено, що земельні ділянки, на момент перевірки використовував відповідач самовільно, правовстановлюючі документи та договори оренди між відповідачем та третіми особами відсутні.

Згідно актів обстеження земельної ділянки від 11.09.12 р., було встановлено, що землі використовуються відповідачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: для вирощування соняшнику. Правовстановлюючі документи, які надають право користування земельними ділянками у відповідача відсутні.

Відповідачем у встановленому законом порядку не були оскаржені дії посадової особи Держінспекції сільського господарства в Миколаївській області щодо складання визначених актів.

У ч.3 ст. 125 ЗК України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації - забороняється.

Аналогічні заяви про вжиття відповідних заходів до винної особи, яка допустила незаконне використання земельних ділянок без правових підстав були направлені до Казанківської районної адміністрації, Казанківської районної селищної ради, Відділу Держкомзему у Казанківському районі Миколаївської області (а.с. 42-48).

Крім того, позивач направляв відповідачу листа з вимогою терміново повернути земельні ділянки та не перешкоджати йому користуватися ними, що підтверджується описом вкладення та квитанцією від 13.02.13 року (а.с. 40-41).

Факт заняття та використання зазначених земель не заперечується відповідачем, який вважає, що використовує їх із законних підстав.

Пояснення третіх осіб свідчать про самовільне безкоштовне користування відповідачем належних їм земельних ділянок розміром 6,40 га, к/н 48236855000:20:000:0113 та 6,28 га, к/н 4823655100:28:000:0015.

В той же час, позивачем була сплачена орендна плата третім особам на підставі договорів оренди за 2012 рік, про що свідчать видаткові касові ордери від 09.10.13 р. (а.с. 190-191).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.05.13 року по справі № 915/362/13-г, яке набрало законної сили, було визнано факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Сила Росту" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" земельну ділянку площею 6,28 га., яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області за кадастровим номером 4823655100:28:000:0015.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, позивач не міг користуватися передами йому в оренду земельними ділянками у 2012 році та отримати від них дохід.

В результаті таких незаконних дій відповідача, позивачу завдано майнової шкоди.

Відповідно до ст.ст. 156, 211 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі п. 15 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 (п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року).

Відповідно до вказаного Порядку, розмір збитків визначається комісією, створеною райдержадміністрацією за місцем знаходження земельних ділянок. Результати роботи комісії оформляються відповідним актом, який затверджується органом, який створив цю комісію. Відшкодуванню підлягають не одержані доходи.

Не одержаний дохід, у відповідності до Порядку - це дохід, який би міг одержати землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття іншою особою. Збитки відшкодовуються орендарям підприємствами, що їх заподіяли за рахунок власних коштів.

Відповідно до зазначеного Порядку, Казанківською районною державною адміністрацією були розглянуті заяви позивача про визначення збитків, про що свідчать протоколи засідання районної комісії з питання визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 12 від 12.12.13 р., № 4 від 01.10.14 р., проведені розрахунки та надані акти розрахунку неодержаного доходу (а.с. 184, 241), відповідно до яких сума заподіяних збитків становить 31 374,04 грн., з яких 15 536,60 грн. - неодержаний дохід із земельної ділянки площею 6,28 га, 15 837,44 грн. - неодержаний дохід із земельної ділянки площею 6,40 га.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК України, статті 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Зокрема, при самовільному зайнятті ріллі на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві (п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.04 р.).

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстави відмови у позові, оскільки, з боку відповідача до суду не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність зайняття та тимчасового використання ним спірних земельних ділянок.

Факт незаконного зайняття та тимчасового використання відповідачем земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, підтверджується договорами оренди землі, укладеними позивачем з власниками землі, актами визначення розміру збитків, заподіяних позивачу затвердженого Казанківською райдержадміністрацією та іншими доказами, визначеними в рішенні.

Отже, посилання відповідача на витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.14 р. не є доказом його права оренди спірних земельних ділянок у 2012 році, оскільки відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Реєстрація ж договору після пред'явлення позову не має правового значення.

Крім того, посилання відповідача на відсутність меж в натурі на місцевості спростовується актами визначення меж земельної ділянки в натурі від 09.07.13 року, в яких визначено, що межові знаки були встановлені при отриманні третіми особами державних актів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» (вул. Садиба Сільська, 1, смт Казанка, Казанківський р-н, Миколаївська область, код 13871446) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (вул. Радянська, 1-Б, смт Казанка, Казанківський р-н, Миколаївська область, код 31935438) збитки в сумі 31374,04 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят чотири грн. 04 коп.) та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 21.10.14 р.

Суддя Т.М. Дубова