Ухвала

від 25.09.2014 по справі 2а/0570/9513/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/71638/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач), суддівЛіпського Д.В., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» (далі - ТОВ «Цивільбуд») про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька звернулося до суду з позовом про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з квітня по червень 2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «Цивільбуд» не відшкодувало витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам підприємства у сумі 125679,13 грн. Вважаючи дії ТОВ «Цивільбуд» неправомірними, просив суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 125679,13 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, Законів України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ «Цивільбуд» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька як платник страхових внесків.

У 2012 році позивачем надіслано відповідачу повідомлення про наявність у підприємства заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім робітникам за період з квітня по червень 2012 року у сумі 125679,13 грн.

ТОВ «Цивільбуд» частково визнало позовні вимоги в сумі 54331,00 грн, проте решту боргу виплатити відмовилось через те, що товариство не є правонаступником тресту «Донецькжитлобуд №2», на якому працювала частина осіб, суми витрат по яким УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька також включило до розрахунку заборгованості.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що орган пенсійного фонду не довів факт правонаступництва ТОВ «Цивільбуд» прав та обов'язків юридичних осіб, які ліквідовані і в яких працювали певні особи, яким сплачується пенсія на пільгових умовах. Крім того, ці обставини встановлено судами в іншій адміністративний справі з аналогічного спору між тими ж самими сторонами, але за минулий період.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 стаття 70 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Правонаступництво, як правило, зазначається в установчих документах суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Отже, факт правонаступництва може бути підтверджений установчими документами, витягом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або судовим рішенням, яким встановлені обставини щодо правонаступництва.

Вирішуючи спір та відмовляючи в частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, послались на постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/23161/2011, в якій зазначено, що ТОВ «Цивільбуд» є правонаступником прав та обов'язків Тресту «Донецкжилстрой № 2» та його структурних підрозділів.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування.

Так, за умовами частини 1 наведеної норми, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, якщо сторона чи третя особа заперечує проти обставин, встановлених у постанові суду у іншій адміністративній справі, суд при розгляді адміністративної справи повинен переконатися у тому, що ця сторона мала можливість довести це в суді, що розглядав справу. Якщо цього забезпечено не було, то суд повинен додатково перевірити такі обставини з посиланням на докази і може не застосовувати правила частини 1 статті 72 КАС України.

Як видно із матеріалів справи, суди не досліджували документи, що підтверджують або спростовують факт правонаступництва ТОВ «Цивільбуд» та не надавали їм правової оцінки.

Відсутнє відповідне обґрунтування і у судових рішеннях Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та Донецького апеляційного суду від 06 липня 2012 року у справі №2а/0570/23161/2011, які скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року.

За умовами частин 2,3 статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій видно, що частково задовольняючи позов та стягуючи на користь УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька 54331,46 грн боргу, суди виходили із даних звіту про фактичні результати розрахунку пільгових пенсій ТОВ «Цивільбуд» від 27 серпня 2012 року, виконаного ТОВ Аудиторською фірмою «Контроль-Аудит».

Проте такий висновок не має наперед установленої сили і повинен оцінюватись у сукупності з іншими доказами та обставинами, встановленими під час розгляду справи. Інших підстав щодо неправомірності заявленої позивачем суми суди не зазначили, а тому судові рішення в частині стягнення боргу у сумі 54331,46 грн є необґрунтованими.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський О.П. Стародуб