Рішення

від 21.10.2014 по справі 756/5269/13-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.10.2014 Справа № 756/5269/13-ц

Унікальний номер 756/5269/14-ц

Справа № 2/756/108/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Мишковець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», третя особа: ОСОБА_3, про розірвання договору на виготовлення та встановлення конструкцій ПВХ, визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору комплексного страхування, та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП «Кредит», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про розірвання договору, стягнення грошових коштів, визнання договору комплексного страхування позичальника недійсним,

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ОТП Кредит», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», третя особа: ОСОБА_4, про розірвання договору на виготовлення та встановлення конструкцій ПВХ, визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору комплексного страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2012 року позивач уклала з відповідачем ФОП ОСОБА_2 договір на виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій (вікон), підписання договору відбувалося в приміщенні офісу відповідача, грошові кошти позивач у день підписання договору не сплачувала. Співробітниками відповідача були встановлені вікна в квартирі позивача, однак роботи з встановлення виконані неякісно та не в повному обсязі. Після чого позивач звернулася до відповідача ФОП ОСОБА_2 та з'ясувала, що у день підписання договору на виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій (вікон) позивачем також були укладені договір про надання споживчого кредиту з ТОВ «ОТП Кредит» та договір комплексного страхування позичальника з ПАТ «СК «Кардіф».

Позивач вказує, що вона є інвалідом ІІ групи із загального захворювання, з дитинства страждає на епілепсію, дуже часто з нею трапляються паморочення свідомості, іноді їй вкрай важко зрозуміти прості речі.

Позивач наголошує, що її волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту від 05 червня 2012 року не було вільним та не відповідає її внутрішній волі. Крім того, положення договору про надання споживчого кредиту суперечать ч. 2 ст. 11, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Укладення договору комплексного страхування позичальника фактично відбулося після настання страхового випадку, оскільки страховими випадками визначеними у договорі є, зокрема, постійна непрацездатність (І та ІІ групи інвалідності), а позивач вже була інвалідом ІІ групи на час підписання договору страхування.

За таких обставин, позивач просить розірвати договір про виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1002056332, укладений між ОСОБА_1, ТОВ «ОТП Кредит» та ПАТ «ОТП Банк», визнати недійсним договір комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332 від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Кардіф».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року відкрито провадження у справі та об'єднано в одне провадження цивільна справа № 2/756/4498/14 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», треті особи: ОСОБА_4, ТОВ «ОТП «Кредит», ПАТ «ОТП Банк», про розірвання договору, стягнення грошових коштів, визнання договору комплексного страхування позичальника недійсним.

Позовні вимоги за об'єднаним позовом мотивовані тим, що у червні 2012 року позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій, в результаті якого в квартирі позивача були встановлені вікна з порушенням вимог щодо якості, роботи з встановлення вікон виконані не в повному обсязі. Посилаючись на положення ст. 651, 652 ЦК України, позивач вважає, що відбулося істотне порушення умов договору зі сторони відповідача ФОП ОСОБА_2, що є підставою для розірвання договору та відшкодування збитків. Підстави для визнання недійсним договору комплексного страхування позичальника, наведені у об'єднаному позові, є аналогічні зазначеним вище.

У об'єднаній позовні заяві позивач просить розірвати договір про виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, зобов'язати відповідача ФОП ОСОБА_2 провести за власні кошти демонтаж ПВХ конструкцій, які встановлені відповідно до договору про виготовлення та встановлення ПВХ-конструкцій від 05 червня 2012 року, стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача кошти у розмірі 16879 грн., визнати недійсним договір комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332 від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Кардіф», стягнути з ПАТ «СК «Кардіф» на користь позивача кошти у сумі 1468,34 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити такі у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні заперечували проти позову частково, а саме не погодились повертати кошти позивачу за виконані роботи з утеплення та обшивки балкону на суму 5600 грн., в решті позовних вимог не заперечували проти їх задоволення.

Від відповідача ПАТ «СК Кардіф» на адресу суду надійшли пояснення, в яких відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір страхування поєднує в собі три види страхування (страхування від нещасних випадків, страхування здоров'я на випадок хвороби та страхування фінансових ризиків), усі з яких є видами добровільного страхування. При підписанні оскаржуваного договору ПАТ «ОТП Банк» діяв як страховий агент. Виконання страховою компанією умов договору добровільного страхування не пов'язано з виконанням або невиконанням продавцем (ФОП ОСОБА_2) своїх обов'язків перед позивачем, а тому відповідач ПАТ «СК Кардіф» не може нести відповідальність за невиконання продавцем його зобов'язань перед позивачем. Також відповідач наголошує, що позивач за умовами укладеного договору мав можливість відмовитися від договору комплексного страхування, однак намір позивача укласти договір комплексного страхування позичальника підтверджений підписом останньої на кредитному договорі.

Відповідачі ТОВ «ОТП Кредит», ПАТ «ОТП Банк» явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

05 червня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язалася виконати роботи з виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій.

Сторонами погоджено вартість виробів у сумі 16879 грн., до якої включено доставку та монтаж виробів. Після виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті вартості виробів виконавець зобов'язався виготовити та доставити вироби протягом 21 робочого дня.

Даний договір укладений між сторонами у простій письмовій формі.

У додатку до вказаного договору сторонами погоджено замовлення № 291 від 05 червня 2012 року, де зазначені розміри вікон та матеріали, з яких такі мають бути виготовлені.

Того ж дня, 05 червня 2012 року, між позивачем та ТОВ «ОТП Кредит», ПАТ «ОТП Банк» укладений договір про надання споживчого кредиту № 1002056332, за умовами якого кредитор - ТОВ «ОТП Кредит» надав позивачу споживчий кредит на придбання товару (вікна Winbau) у ФОП ОСОБА_2 на суму 16289 грн. та на придбання послуг страхування на суму 1468,34 грн., строк кредиту 10 місяців, розмір процентної ставки - 0,01% річних.

Відповідно до п. 3.15 договору страхування позичальник підписанням цього договору заявляє, гарантує та підтверджує, що кредитор та банк надали останньому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Договір укладений між сторонами у простій письмовій формі.

В окремій заяві позивач підтвердила, що перед укладення договору про надання споживчого кредиту відповідач ТОВ «ОТП Кредит» повідомив їй про кредитні умови, а саме: мету споживчого кредиту, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту, строк кредиту, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредиту.

Також 05 червня 2012 року між відповідачем ПАТ «СК Кардіф» та позивачем укладено договір комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332, за умовами якого відповідач зобов'язався виплатити на користь вигодонабувача ТОВ «ОТП Кредит» страхову суму у розмірі 14683 грн., у разі настання страхового випадку, а саме: настання постійної непрацездатності (І або ІІ групи інвалідності, смерть), вимушеного безробіття у зв'язку із звільненням згідно з п. 6 ст. 36, п.1 ст. 40 КЗпП України.

Строк дії договору страхування становить з 05 червня 2012 року по 05 квітня 2013 року.

Договір страхування укладений між сторонами у простій письмовій формі.

У відповідності до положень ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

За правилами ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Як убачається з матеріалів справи, 05 червня 2012 року між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій (вікон) в квартирі позивача.

05 та 13 липня 2012 року виконавець здійснив доставку вікон до квартири позивача, та встановлення ПВХ - конструкцій, що підтверджується актом прийму-передачі ПВХ - конструкцій та актом виконаних робіт, підписаних третьої особою ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача.

Роботи з встановлення вікон та обшивки балкону були виконані з порушенням вимог щодо якості, з приводу чого позичав та третя особа зверталися до представників виконавця - ФОП ОСОБА_2, однак у позасудовому порядку не дійшли згоди щодо усунення недоліків виконаних робіт.

Посилання відповідача ФОП ОСОБА_2 відносно того, що позивач з часу встановлення вікон в її квартирі не зверталася до виконавця з вимогами про усунення виявлених недоліків, спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до постанови оперуповноваженого ВДСБЕЗ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 23 серпня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи відповідач ОСОБА_2 була опитана з цього приводу, а тому їй було достеменно відомо про претензії позивача щодо якості виконаних робіт.

За приписом КП «Житлосервіс «Приозерне» від 19 листопада 2012 року було встановлено порушення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом від 17 травня 2005 року № 76, а саме: п. 1.4.4 - перепланування балкону призвело до погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасаду будинку. Мешканцям квартири АДРЕСА_1, запропоновано привести балкон до попереднього стану за власний рахунок. (а.с. 14)

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21 травня 2014 року № 14692/13-42 виготовленні та встановлені ПВХ - конструкції в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до умов договору від 05 червня 2012 року та замовлення № 291 від 05 червня 2012 року не відповідають вимогам пунктів 5.2.7, 5.2.29 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 «Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні. Загальні технічні умови», зокрема, виявлено наявність зазорів у кутових та Т-подібних з'єднаннях елементів ПВХ - конструкцій, зазорів більше 1 мм в місцях примикання між елементами ПВХ - конструкцій, наскрізних зазорів у кутових з'єднаннях штапиків, а також нещільне притиснення між ущільнюючими елементами в притулах дверного полотна. Крім того, експертом встановлена невідповідність виготовлених та встановлених ПВХ - конструкцій вимогам пункту 6.8.1 ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 «Конструкції будинків і споруд. Настанова щодо проектування і улаштування вікон та дверей», а саме: виявлено наявність зазору в місці примикання віконної конструкції до стіни та відсутність шовного (пароізоляційного) матеріалу в місцях монтажного зазору. До того ж, експертом встановлено блокування (заклинення) в місці притулу дверного полотна при виконанні дії відчинення або зачинення балконних дверей, що не обумовлено вимогами нормативних документів, але наявність такого недоліку негативно впливає на експлуатаційні властивості даного вибору, скорочуючи його строк ефективної експлуатації. (а.с. 121 - 131)

За таких обставин, судом встановлено, що при виготовленні та встановленні ПВХ - конструкцій відповідачем ФОП ОСОБА_2 допущені істотні недоліки. Наявність зазорів, у тому числі наскрізних, в елементах ПВХ - конструкцій унеможливлює усунення таких недоліків за місцем їх встановлення без проведення демонтажу конструкцій, відтак вимоги позивача про розірвання договору про виготовлення та встановлення ПВХ - конструкцій є законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача ФОП ОСОБА_2 на те, що поряд з виготовлення та встановленням вікон були також виконанні роботи з обшивки та утеплення балкону, вартість яких склала 5600 грн. та була включена до вартості ПВХ - конструкцій, не узгоджується з зібраними доказами по справі.

Так, у примірнику договору, наявного у позивача, зазначено, що вартість ПВХ - конструкцій становить 16879 грн., відсутні будь-які посилання на зобов'язання відповідача виконати роботи з обшивки та утеплення балкону. (а.с. 203)

Як пояснила відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи, у зв'язку з відсутністю у позивача достатньої кількості грошових коштів на дату укладення договору, вартість робіт з обшивки та утеплення балкону у розмірі 5600 грн. була включена до загальної суми договору, про що відповідачем зроблені відповідні помітки у примірнику виконавця. (а.с. 186)

Однак, позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 16879 грн. в якості оплати лише за ПВХ - конструкції шляхом оплати коштів у сумі 50 грн. в день підписання договору та 16829 грн. за рахунок кредитних коштів. Позивачем було укладено договір споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «ОТП Кредит» перерахував на користь ФОП ОСОБА_2 кошти у сумі 16829 грн.

Відповідно до квитанції від 23 липня 2012 року № 9328208 позивач здійснила погашення кредиту у повному обсязі, перерахувавши на користь ТОВ «ОТП Кредит» 17194 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову в частині вимог щодо розірвання договору, стягнення коштів.

Враховуючи те, що позивач, права якої були порушені, позбавлена можливості повернути отриманий від відповідача ФОП ОСОБА_2 товар, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача за власні кошти здійснити демонтаж ПВХ - конструкцій в квартирі позивача.

Щодо вимог про визнання недійсним договору комплексного страхування позичальника та стягнення на користь позивача страхового платежу судом встановлено наступне.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 ЦК України)

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 1) якщо його укладено після страхового випадку; 2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами договору комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332 від 05 червня 2012 року одним із страхових випадків є події, пов'язані із настанням постійної непрацездатності (І або ІІ групи інвалідності) під час дії цього договору.

Відповідно до довідки МСЕК, серія КИЕ - 1 № 534098, позивачу ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням безстроково, починаючи з 12 січня 2000 року. (а.с. 30)

Отже, оспорюваний договір страхування був укладений між сторонами після настання страхового випадку, що є підставою для визнання такого договору недійсним в порядку, передбаченому ст. 29 Закону України «Про стархування» та ст. 215 ЦК України.

На виконання умов договору страхування ТОВ «ОТП Кредит» перерахував на користь ПАТ «СК «Кардіф» страховий платіж у сумі 1468,34 грн.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приймаючи до уваги те, що позивач здійснила погашення кредиту у повному обсязі, відповідач ПАТ «СК «Кардіф» має повернути позивачу суму страхового платежу у розмірі 1468,34 грн.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За правилами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору кредиту позивач посилається, що укладення договору кредиту не відповідало її внутрішній волі, вона не збиралася укладати такий договір, а тому кредитор не міг до підписання договору кредиту повідомити позивача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови.

Матеріалами справи підтверджено, що договір про надання споживчого кредиту від 05 червня 2012 року укладений між сторонами у простій письмовій формі, підписаний позивачем. Докази на підтвердження того, що такий договір позивачем не підписувався, до матеріалів справи не долучені, клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи позивач не заявляла.

Вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про надання споживачу у письмовій формі інформації про особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови виконані відповідачем ТОВ «ОТП Кредит», про що зазначено в тексті самого договору. (а.с. 213)

Крім того, на час розгляду справи кредит позивачем погашений, що підтверджується квитанцією від 23 липня 2012 року № 9328208. (а.с. 22)

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладення договору про надання споживчого кредиту не відповідало її внутрішній волі.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору на виготовлення та встановлення конструкцій ПВХ, визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору комплексного страхування та об'єднаного позову ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення грошових коштів, визнання договору комплексного страхування позичальника недійсним, та вирішує розірвати договір від 05 червня 2012 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 здійснити за власний рахунок демонтаж ПВХ - конструкцій, які були встановлені за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору від 05 червня 2012 року, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти у сумі 16879 грн., визнати недійсним договір комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332 від 05 червня 2012 року, укладений між позивачем та відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» на користь позивача грошові кошти у сумі 1468,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд вирішує відмовити з підстав наведених вище.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до переліку яких віднесені витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Під час розгляду справи позивач понесла витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 2940 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ФОП ОСОБА_2 у сумі 2675,40 грн. та відповідача ПАТ «СК «Кардіф» у сумі 264,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд присуджує до стягнення в дохід держави з відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Кардіф» судовий збір по 487,20 грн., виходячи з того, що судом були задоволені вимоги майнового та немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», третя особа: ОСОБА_3, про розірвання договору на виготовлення та встановлення конструкцій ПВХ, визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору комплексного страхування, та об'єднаний позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП «Кредит», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про розірвання договору, стягнення грошових коштів, визнання договору комплексного страхування позичальника недійсним - задовольнити частково.

Розірвати договір від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 здійснити за власний рахунок демонтаж ПВХ - конструкцій, які були встановлені за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору від 05 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 16879 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень.

Визнати недійсним договір комплексного страхування позичальника № 06/07/1002056332 від 05 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Кардіф».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», код ЄДРПОУ 34538696, на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 34 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок в дохід держави.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», код ЄДРПОУ 34538696, судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок в дохід держави.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, у сумі 2675 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», код ЄДРПОУ 34538696, на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, у сумі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко