Постанова

від 17.10.2014 по справі 922/2646/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р." Справа № 922/2646/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Грєнков І.В., дов. №08-11+6036+2-13 від 31.12.2013 року

відповідача - Гулий О.В., дов. №15-14 від 07.10.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2871 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі № 922/2646/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М", м. Харків,

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М", відповідача, про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки 0,0560 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та про стягнення доходів, отриманих відповідачем від цього майна, в розмірі 224921,97 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі №922/2646/14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 224 921,97 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4498,44 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в частині стягнення з відповідача 224921,97 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна та покладення на нього судових витрат.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а тому, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

А тому, як вважає відповідач, після набуття права власності на нежитлове приміщення в 2001 році до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М", згідно з діючим на той час законодавством, перейшло і право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, зазначає, що відповідач вжив всіх заходів щодо укладення договорів користування земельних ділянок під належним йому нерухомим майном, проте, відповідні договори не були укладені через бездіяльність позивача. До того ж, законом не передбачені жодні строки, в межах яких необхідно переоформити право на земельну ділянку і не передбачені штрафні санкції за несвоєчасне оформлення земельної ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки вимога про відшкодування доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, є похідною від встановлення обставин набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а тому вона не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 року на 12:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2014 року на 12:30 год., у зв"язку із задоволенням клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із наданим позивачем апеляційному господарському суду 02.10.2014 року відзивом на апеляційну скаргу

Представники відповідача у судових засіданнях 07.10.2014 року та 14.10.2014 року підтримали апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 07.10.2014 року та 14.10.2014 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що речові права відповідача на спірну земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо цієї земельної ділянки, а тому він використовує її без достатніх правових підстав.

Також, вказує на те, що оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. А тому, на думку позивача, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до реєстраційного посвідчення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 10.07.2001 року нежитлова будівля літ. "А-2" по АДРЕСА_2 зареєстрована за Ремонтно-будівельним кооперативом "Вікторія-М" на підставі договору купівлі-продажу № 1821-КК від 15.12.2000 року та свідоцтва про право власності від 27.06.2001 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2013 року, 2/3 нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 перейшло у власність ОСОБА_3, та 1/3 вказаної нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2013 року перейшло до Приватного підприємства "ІРИНА", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2014 № 18797599.

Рішенням Харківської міської ради від 24.09.2003 року № 186/03 Ремонтно-будівельному кооперативу "Вікторія-М" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

За результатом обстеження земельної ділянки, проведеним 28.05.2014 року Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, було встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,0560 га використовувалась відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обгрунтовуючи позов, посилається на те, що безпідставне набуття майна (земельної ділянки) з боку відповідача не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов'язана із земельною ділянкою, що дає підстави застосувати до цих спірних правовідносин положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивачем розрахований доход, отриманий відповідачем в результаті набуття майна (земельної ділянки) по АДРЕСА_2 без достатньої правової підстави, в розмірі 224 921,97 грн.

Зазначений розмір доходу відповідача був розрахований позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Окрім того, Харківська міська рада просить зобов'язати відповідача повернути майно (земельну ділянку), у зв'язку з необхідністю повного поновлення прав позивача як власника землі.

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У пункті 2.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Відповідно до пункту 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

При цьому, виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

А тому, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

У частині 2 пункту 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що до відносин, пов"язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Таким чином, після набуття права власності на нежитлове приміщення в 2001 році до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М", згідно з діючим на той час законодавством, перейшло і право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, відповідач сумлінно, відкрито користувався вказаною земельною ділянкою, не порушуючи чиїх-небудь прав, в тому числі територіальної громади. Відповідач не придбав та не зберігає майно за рахунок іншої особи, а на законних підставах використовує земельну ділянку, на якій розташований об"єкт нерухомості, а саме, належна йому нежитлова будівля, відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України. Зазначена земельна ділянка не зменшувалось , а знаходиться в незмінному стані, в якому була передана попередньому власнику будівлі на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 жовтня 1953 року, №1244.

Зазначеним обставинам господарський суд першої інстанції належної оцінки не надав і помилково зазначив, що спірна земельна ділянка перейшла від власника до відповідача без достатніх правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання у власність нежитлової будівлі Ремонтно-будівельний кооператив "Вікторія-М" звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання у користування спірної земельної ділянки.

Рішенням ХVI сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24.09.2003 року 6/03 Ремонтно-будівельному кооперативу "Вікторія-М" було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею, орієнтовано, 0,17 га, для експлуатації і обслуговування нежитлової забудови.

Вказаний проект відведення був погоджений з Управлінням містобудування і архітектури, Харківським міським управлінням земельних ресурсів, Харківською міською СЕС, Управлінням культури Харківської обласної державної адміністрації, Територіальним управлінням Міністерства Надзвичайних ситуацій в Харківської області Київського районного відділення, Державним управлінням екології і природних ресурсів в Харківській області. Також були погоджені і встановлені межі земельної ділянки.

Позивачем не спростовані посилання відповідача на те, що погоджений в установленому порядку проект відведення земельної ділянки за вказаною адресою неодноразово, з 2004 року, останній раз 01.11.2013 року, направлявся Харківському міському голові для затвердження та наданя земельної ділянки за зазначеною адресою в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Таким чином, відповідач вжив всіх заходів щодо укладення договорів користування земельних ділянок під належним йому нерухомим майном, проте, відповідні договори не були укладені не з його вини.

До того ж, законом не передбачені жодні строки, в межах яких необхідно переоформити право на земельну ділянку і не передбачені жодні штрафні санкції за несвоєчасне оформлення земельної ділянки.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі №1-17/2005, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Права та обов"язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню та не можуть бути звужені.

Постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Проте, місцевий господарський суд безпідставно стягнув з відповідача на користь Харківської міської ради доход, отриманий відповідачем, в розмірі 224921,97 грн, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Договори оренди відповідач на вказане майно не укладав, майно за актами приймання-передачі не отримував.

Таким чином, розрахунок позивача про отримані доходи відповідачем оснований на припущеннях та є помилковим.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (іх часнину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, іх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за рішенням суду (ст. 116 Земельного кодексу України ).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(ст. 126 Земельного кодексу України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки ( п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст.287 Податкового кодексу України ).

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності (п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу України).

Після отримання інформації про перехід права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (п. 287.5 ст.287 Податкового кодексу України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб), згідно з пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному

контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову

декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячної декларації При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової

оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи зазначене, якщо суб'єкт господарювання або фізична особа придбала житловий будинок, будівлю або споруду на підставі договору купівлі -продажу, міни, дарування, успадкування та на інших умовах цивільно - правових угод, то до неї переходить право користування на цю земельну ділянку і відповідно, податок за земельну ділянку сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме- майно ( ст.287 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 2011 року є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку, та відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільнений від податку за землю.

При цьому, відповідач жодним чином не ухилявся від сплати послуг, фактично отриманих від використання земельної ділянки, та сплачував земельний податок в складі єдиного податку. За таких обставин у нього відсутні жодні зобов"язання, які виникають внаслідок безпідставно набутого майна.

З урахуванням викладеного , положення статей 1212-1215 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

А тому, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно заволодів спірною земельною ділянкою .

А оскільки вимога про відшкодування доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, є похідною від встановлення обставин набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а тому вона не підлягає задоволенню.

У зв"язку цим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 224 921,97 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарськгго суду про відмову в задоволенні позову в частині зобов"язання позивача повернути безпідставно набуте майна - земельної ділянки 0,0560 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, оскільки, як вже зазначалося, відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно набув спірну земельну ділянку.

До того ж, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, повернення позивачу в натурі земельної ділянки площею 0,0560 га по АДРЕСА_2, на якій знаходиться нежитлова будівля, що належала до 20.11.2013 року відповідачу на праві власності, призведе до порушення права власності нового власника вказаного нерухомого майна, позбавленню та обмеженню в праві останнього вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, порушенні його прав відповідно до статті 41 Конституції України.

А тому, рішення місцевого господарського суду у вказаній частині слід залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що речові права відповідача на спірну земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо цієї земельної ділянки, а тому він використовує її без достатніх правових підстав.

Також, вказує на те, що оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв"язку з чим, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. А тому, на думку позивача, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

У листі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області, № 4549/Г/20-40-15-04-20 від 30.07.2014 року, який було надано позивачем апеляційному господарському суду як додатковий доказ, зазначено, що якщо суб'єкт господарювання або фізична особа придбала житловий будинок, будівлю або споруду на підставі договору купівлі -продажу, міни, дарування, успадкування та на інших умовах цивільно - правових угод, то до неї переходить право користування на цю земельну ділянку і, відповідно, податок за земельну ділянку сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме- майно (пункт 2-87.6 ст.287 Податкового кодексу України).

Акт приймання-передачі нежитлової будівлі від 21 травня 2011 року, доданий до зазначеного листа стверджує факт передачі відповідачу нежитлової будівлі. літ. "А-2" загальною площею 660,0 м.кв. за адресою : АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року " Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ господарсько-процесуального Кодексу України " додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК)

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України).

Оскільки вказані докази надавались для всебічного та повного розгляду справи, колегія суддів долучає їх до матеріалів справи відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України та пункту 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі №922/2646/14 скасувати в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 224 921,97 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В стягненні 224 921,97 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2014 року у справі №922/2646/14 залишити без змін.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м-н Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М" (61033, м. Харків, вул. Ісаївська, буд. 55-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 14077897, р/р 29022001129 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 851035) 2249 грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.10.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.